Справа № 560/10246/24
іменем України
22 жовтня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся 16.07.2024 до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 30.05.2024 № 21, зобов'язання надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13. ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В обґрунтування позову зазначає, що має право на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі ч. 1 п.13 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку на мобілізацію», однак відповідач протиправно відмовив у наданні такої відстрочки, не зважаючи на те, що позивачем надані усі необхідні документи.
Відповідно до відзиву, який надійшов до суду 07.08.2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке.
Відповідач вказує, що протокольним рішенням від 20.06.2024 № 27 позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу у зв'язку з тим, що у матеріалах заяви були відсутні документи, визначені Додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560, та те, що документально не підтверджено, що заявник є військовозобов'язаною особою.
Також ІНФОРМАЦІЯ_3 посилався на те, що не є належним відповідачем у цій справі, а належним відповідачем є комісія з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у Хмельницькому об'єднаному міському територіальному центрі комплекту, якою і прийняте оскаржуване рішення.
Ухвалою суду від 13.08.2024 року, зокрема: залучено до участі у справі № 560/10246/24 в якості другого відповідача - комісію з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 ); постановлено розгляд адміністративної справи № 560/10246/24 розпочати спочатку; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 в десятиденний строк з дня вручення даної ухвали повторно надати до суду належним чином завірену копію рішення комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.06.2024 №27, оформленого протоколом, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
До суду 15.08.2024 надійшла відповідь на відзив, згідно із якої, позивач просив суд відхилити аргументи відповідача та задовольнити позовну заяву повністю.
Ухвалою суду 15.08.2024 зобов'язано комісію з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 в десятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати до суду належним чином завірену копію рішення комісії від 20.06.2024 № 27, оформленого протоколом, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
На виконання ухвали суду від 13.08.2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 23.08.2024 надано суду витяг із протоколу від від 20.06.2024 № 27.
До суду 03.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позову з огляду на аргументи, які в цілому, подібні до тих, які викладені відповідачем 1 у відзиві, поданому до суду 07.08.2024 року.
Від позивача 09.09.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, згідно із якої, позивач просив суд відхилити аргументи відповідача та задовольнити позовну заяву повністю з мотивів, подібних до тих, які були зазначені ОСОБА_1 у відповіді на відзив, яка надійшла до суду 15.08.2024 року.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 14.06.2024 звернувся до комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на підставі статті 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" через наявність матері з інвалідністю ІІ групи за відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати.
До заяви позивач додав: додаткові пояснення (обгрунтування) до заяви; нотаріально завірену копію паспорту ОСОБА_1 ; нотаріально завірену копію іпн. ОСОБА_1 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; Витяг з державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження; нотаріально завірену копію паспорту ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію іпн. ОСОБА_2 ; завірена копію Довідки (про інвалідність) медико-соціальною експертною комісією серії НОМЕР_1 ; нотаріально завірену копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; оригінал довідки про склад сім'ї; оригінал заяви матері про єдиного сина; нотаріально завірену копію свідоцтва про смерть батька; нотаріально завірену копію військово-облікового документу(посвідчення про приписку до призовної дільниці).
Повідомленням № 7165 від 20.06.2024 за підписом голови комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача поінформовано, що за результатами розгляду його заяви протоколом від 20.06.2024 № 27 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. У повідомленні зазначено про те, що останній підлягає призову під час мобілізації на особливий період на загальних підставах.
Зі змісту витягу з протоколу від 20.06.2024 № 27 вбачається, що відмова у наданні відстрочки надана у зв'язку з тим, що: документально не підтверджено, що заявник є військовозобов'язаною особою (не додано військово-обліковий документ, який підтверджує, що заявник є військовозобов'язаною особою); в матеріалах заяви відсутні документи, які визначені у Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII (далі - Закон України № 3543-XII).
За ст.1 Закону № 3543-XII, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ст. 22 Закону України № 3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 23 даного Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.
Особами, що мають право на відстрочку від призову під час мобілізації, є військовозобов'язані (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин), які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560, зі змінами).
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно із пунктом 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Як судом зазначено вище, в оскаржуваному рішенні відповідачем 2 зазначено дві підстави для відмови у задоволенні заяви про надання відстрочки ОСОБА_1 : документально не підтверджено, що заявник є військовозобов'язаною особою (не додано військово-обліковий документ, який підтверджує, що заявник є військовозобов'язаною особою); в матеріалах заяви відсутні документи, які визначені у Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Щодо другої підстави для відмови відповідачем 2 у наданні позивачеві відстрочки від призову, а саме: те, що в матеріалах заяви відсутні документи, які визначені у Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, то суд зазначає про таке.
Суд вказує на те, що у матеріалах справи відсутні письмові докази на підтвердження того, що відповідачем 2 надавалась будь-яка оцінка поданим позивачем документам, зокрема тим, якими підтверджується його право на отримання відстрочки.
Так, відповідачем 2 не конкретизовано, які саме документи, передбачені Додатком 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, не були подані заявником.
У своїх відзивах відповідач 1 вказує на те, що заявником, зокрема, не надані підтверджуючі документи щодо факту отримання компенсації (допомоги, надбавки) за догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), додаток 8, у якому зазначається відомості про відсутність інших осіб, які б могли б здійснювати такий догляд.
Зазначені вище аргументи відповідача 1 суд сприймає критично, виходячи із таких міркувань.
Як судом вказано вище, зі змісту оскаржуваного рішення відповідачем 2 не конкретизовано, які саме документи, передбачені Додатком 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, не були подані заявником.
Водночас, адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення.
Серед іншого, судом встановлено, що позивач додав, серед іншого, довідку МСЕК щодо встановлення матері інвалідності 2 групи, а також довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, склад сім'ї ОСОБА_2 , свідоцтво про смерть батька - ОСОБА_3 . Натомість, відповідач 2 не довів належними доказами, що наявні інші особи, які могли б здійснювати догляд крім заявника.
Суд виходить з того, що правомірними способами поведінки відповідача 2 за результатами розгляду заяви про надання відстрочки є надання відстрочки або вмотивована відмова.
Якщо відмова пов'язана з недостатністю (відсутністю) певних документів, відповідач повинен обґрунтувати такі обставини, зазначивши про те, які документи відсутні та повинні були бути надані.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що спірне рішення, оформлене протоколом від 20.06.2024 № 27, в частині посилання на те, що в матеріалах заяви ОСОБА_1 відсутні документи, які визначені у Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, не містить чітих підстав для його прийняття та обґрунтування невідповідності наданих позивачем документів вимогам чинного законодавства, що дають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, суд вважає, що відповідач 2 розглянув заяву позивача та документи, які до неї подані, поверхнево.
Суд наголошує, що за загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Невиконання відповідачем 2 законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії вказує на його протиправність.
За таких обставин і правових підстав, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення, що стосується відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації критеріям, встановленим у ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, критерію добросовісності та урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) в частині посилання на те, що в матеріалах заяви ОСОБА_1 відсутні документи, які визначені у Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Щодо першої підстави для відмови відповідачем 2 позивачеві у наданні відстрочки від призову, а саме: документально не підтверджено, що заявник є військовозобов'язаною особою (не додано військово-обліковий документ, який підтверджує, що заявник є військовозобов'язаною особою), то суд зазначає про таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений і діє станом на час розгляду справи.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41,44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно із статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі по тексту Закон № 389 - VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частин 1, 3 статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частинами 1, 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Законом, який встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, є Закон 3543-XII.
Як судом зазначено вище, відповідно до статті 1 Закону 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За частиною 5 статті 22 Закону № 3543-XII, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За пунктом 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до пункту 19 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно із пунктом 4 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.
Отже, порушення військовозобов'язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом.
Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
У силу п. 12 згаданого Положення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Статтею 23 вказаного Закону визначено питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви за наявності підстав, оскільки відстрочка передбачає її письмове оформлення.
Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі по тексту - Порядок № 1487).
Відповідно пункту 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є: для призовників посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов'язаних військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного; для резервістів військовий квиток.
У пункті 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 про «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» зазначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є:
для призовників посвідчення про приписку до призовної дільниці;
для військовозобов'язаних військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного;
для резервістів військовий квиток.
Відтак, суд вказує на те, що з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Щодо наявності відповідного права вчиняється відповідна відмітка у військовому квитку або запис у посвідченні.
Рішення (видача довідок, внесення відміток та записів у військово-облікові документи) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, приймаються по відношенню до громадян України (призовників, військовозобов'язаних), які перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих відділах.
Як судом зазначено вище, позивачем до своєї заяви додано копію військово-облікового документу, а саме: посвідчення про приписку до призовної дільниці, яка видана позивачу як допризовнику.
Допризовник особа, яка підлягає приписці до призовних дільниць і має ставати на облік у рік досягнення 17-річного віку.
Позивач 1989 року народження (на день розгляду справи досяг 35 років), а відтак, посвідчення про приписку до призовної дільниці отримав по досягненню 17 років.
Натомість, на день розгляду справи позивач досяг 35 років та відповідно до віку відноситься до категорії військовозобов'язаних, а отже, повинен мати військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
ОСОБА_1 14.06.2024 звернувся із заявою до відповідача 2, в якій просив надати йому відстрочку від призову під час мобілізації.
Відповідач 2, відповідно до протоколу засідання комісії від 20.06.2024 року розглянув заяву ОСОБА_1 та прийшов до висновку про відмову у наданні відстрочки, зокрема, з тієї причини, що документально не підтверджено, що заявник є військовозобов'язаною особою (не додано військово-обліковий документ, який підтверджує, що заявник є військовозобов'язаною особою).
При цьому, з огляду на викладене вище, суд вказує на те, що право на відстрочку від призову на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов'язком призовників, військовозобов'язаних, резервістів дотримуватися правил військового обліку, зокрема, щодо своєчасного повідомлення органу про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22.
Суд зазначає, що оскільки позивачем не надано відповідачу військово-обліковий документ, що посвідчує особу військовозобов'язаного і визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, відповідач 2 не мав і не має підстав для прийняття позитивного рішення щодо порушеного питання.
Водночас, порядок виготовлення, видачі та знищення тимчасового посвідчення військовозобов'язаного затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 610 (далі - Порядок № 610).
Відповідно до пунктів 1, 3, 6 Порядку № 610, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного (далі - тимчасове посвідчення) є документом, що посвідчує особу військовозобов'язаного, який перебуває у запасі осіб офіцерського складу або осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовозобов'язаний), та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Тимчасове посвідчення видається військовозобов'язаним, які: взяті на військовий облік військовозобов'язаних та яким присвоєно первинні військові звання офіцерського складу запасу (до надходження їх особових справ); втратили військові квитки (до їх отримання); не проходили військову службу (навчальні збори) та не мають військово-облікової спеціальності; визнані призовними комісіями непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час до військової служби за станом здоров'я (до підтвердження цього рішення під час повторного медичного огляду); прибули з місць позбавлення волі.
Видача і знищення тимчасових посвідчень проводяться у порядку, встановленому для військових квитків, що визначається Міністерством оборони України, Службою безпеки України та Службою зовнішньої розвідки України відповідно.
Так, згідно із пунктом 3 Порядку видачі, зберігання та знищення військових квитків осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2017 № 206, видача військових квитків військовозобов'язаним проводиться Р(М)ВК за місцем їх перебування на військовому обліку на підставі заяви про видачу військового квитка.
Військові квитки видаються під особистий підпис у відомості видачі військових квитків (тимчасових посвідчень) Р(М)ВК (далі - відомість).
Відомості в кінці кожного місяця підписуються заступником військового комісара Р(М) (начальником відповідного відділення або призначеною службовою особою), затверджуються військовим комісаром Р(М)ВК, засвідчуються гербовою печаткою Р(М)ВК та надалі долучаються до справи разом з документами, що були підставою для видачі військових квитків. Відомості зберігаються протягом 30 років.
Отже, позивачу для отримання військово-облікового документа, необхідно з'явитись до відповідача 1 та отримати такий документ під особистий підпис у відомості видачі військових квитків (тимчасових посвідчень).
За таких обставин і правових підстав, суд приходить до висновку, що відповідач 2 в межах наданих йому повноважень розглянув заяву позивача та не мав підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу, оскільки надані останнім документи не були достатніми для прийняття відповідного рішення, а саме - був відсутній військово-обліковий документ.
З огляду на викладене вище, суд не встановив протиправності оскаржуваного рішення відповідача 2 в цій частині.
За результатами розгляду справи, суд виходить з того, що способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленого протоколом № 27 від 20.06.2024 року, в частині причини відмови: "документально не підтверджено, що заявник є військовозобов'язаною особою (не додано військово-обліковий документ, який підтверджує, що заявник є військовозобов'язаною особою)".
Що стосується другої позовної вимоги, то суд не може зобов'язати відповідача 2 прийняти рішення про надання заявнику відстрочки від призову на підставі заяви, яка не відповідала на час звернення встановленим вимогам.
При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторного звернення до комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу, додавши до неї всі необхідні та передбачені законом документи, а саме: копію військово-облікового документа, який підтверджує, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаною особою, отримавши такий під особистий підпис.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано порядок отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, встановлений чинним законодавством.
Інші аргументи сторін не спростовують вказаних вище висновків суду.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі, то суд виходить із такого.
Як встановлено судом, при зверненні до суду із даним позовом, ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2422, 40 грн згідно платіжної інструкції на переказ готівки від 15.07.2024 № 61318.
За ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 3, 4 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Так, у зв'язку із тим, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, то, у відповідності до вимог статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати із сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 605, 60 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За приписами ч.ч.3, 4 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Водночас, частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги від 13.07.2022 року (далі - Договір), ордеру від 13.07.2022 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 765, посвідчення адвоката Малькута Олександра Олександровича.
Пунктом 4.1. Договору сторонами погоджено, що на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обгрунтованого розміру гонорару.
Гонорар Адвоката визначається відповідно до додатку до даного договору (п. 4.2. Договору).
За п. 4.3. Договору, у разі збільшення або зменшення позивачем в процесі розгляду справи позову, і якщо такі зміни вимагають від Адвоката додаткового часу, сторони зобов'язуються переглянути умови оплати змінених вимог, враховуючи час витрачений Адвокатом на підготовку до справи, прд цьому розмір, гонорару визачається сторонами у окремому доручені та може бути змінений тільки за погодженням сторін.
Водночас, до матеріалів справи позивачем не надано додатку до Договору (у якому визначено розмір гонорару адвоката), окреме доручення, передбачене п. 4.3. Договору, так само, як не надано жодних інших доказів оплати позивачем суми гонорару адвоката, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, а тому суд приходить до висновку, що у стягненні витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом № 27 від 20.06.2024 року, в частині причини відмови: "в матеріалах заяви ОСОБА_1 відсутні документи, які визначені у Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560".
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач 1: Відповідач 2:ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) Комісія з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - 09526028)
Головуючий суддя Є.В. Печений