Справа № 560/9928/24
іменем України
22 жовтня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21.06.2024 року № 1134 о/с у частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 , начальника відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Хмельницькій області;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України звільнити майора поліції ОСОБА_1 , начальника відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Хмельницькій області зі служби у Національній поліції України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" за станом здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на 21 червня 2024 року перебував на лікарняному, що підтверджується медичним висновком за № Е8В8-КАРЕ-7ККМ-4В22 від 24.06.2024, згідно якого період непрацездатності з 17.06.2024 по 21.06.2024. Вказує, що з того часу та по день звернення до суду продовжує лікування та перебуває на лікарняному. Отже, наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21.06.2024 року № 1134 о/с щодо звільнення позивача за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) є протиправним. Позивач вважає, що його має бути звільнено за станом здоров'я, оскільки він є непридатним до служби в органах поліції.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження та надати відповідачу строк для подання відзиву на позов-15 днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 07.08.2024 суд задовольнив клопотання представника відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у справі № 560/9928/24. Продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення йому ухвали про продовження процесуального строку.
З 12.08.2024 по 10.09.2024 включно суддя перебував у відпустці.
Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що станом на 17 червня 2024 р. ОСОБА_1 підтвердив своє перебування на лікарняному до 31.05.2024 р.
21 червня 2024 року у переписці начальника відділу кадрів Управління Плевак А.А. з ОСОБА_1 через застосункок-месенджер Telegram, повідомляє про перебування на лікарняному та інформує номер медичного висновку №93СЗ-64КР-2МЗР-ВХ69. Згаданий медичний висновок №93СЗ-64КР-2МЗР-ВХ69 підтверджує перебування на лікарняному в період з 07.06.2024 р. по 14.06.2024 р. В ході цієї ж переписки позивач вказав лише номер направлення -7583493-2014815431-1, проте не підтвердив, що станом на 21 червня 2024 року перебуває на лікарняному. Лише в переписці 24 червня 2024 р. ОСОБА_1 надіслав копію медичного висновку Е8В8-КАРЕ-7ККМ-4В22, яким підтверджено перебування на лікарняному у період з 17.06.2024 по 21.06.2024 р.
Таким чином, представник відповідача вважає, що станом на 21 червня 2024 року ОСОБА_1 не надав керівництву будь яких підтверджень своєї тимчасової непрацездатності. Як наслідок, працівниками Управління зафіксовано факт відсутності позивача на роботі без поважних причин, про що складено Акт про відсутність на роботі та рапорт про це на ім'я начальника Управління. З урахуванням ч.5 ст.22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення було виконане шляхом видачі наказу по особовому складу №1134о/с, а витяг з наказу про виконання дисциплінарного стягнення було надіслано рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання ОСОБА_1 , що зазначена в його особовій справі.
Представник відповідача зауважує, що оскільки звільнення позивача відбулось у період його перебування на лікарняному, суд уповноважений залишити в силі оскаржуваний наказ та змінити дату звільнення на перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.
Стосовно доводів позивача про звільнення за станом здоров'я зазначає, що ОСОБА_1 було звільнено відповідно до п.7 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» як пріоритетної підстави, передумова до якого виникла ще 24.01.2023 р після видачі Наказу Департаменту патрульної поліції №41 «Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення». На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 (позивач) проходив службу на різних посадах в Національній поліції України з 07.11.2015.
З 14.06.2016 обіймав посаду начальника відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Хмельницькій області ДПП Національної поліції України.
24.01.2023 наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 41 2023 «Про застосування до працівника УПП в Хмельницькій області ДПП дисциплінарного стягнення» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.07.2023 у справі №560/4776/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу від 24.01.2023 № 41 «Про застосування до працівника УПП в Хмельницькій області ДПП дисциплінарного стягнення».
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 560/4776/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року - без змін.
Відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України №014050, позивач перебував на лікарняному з 05.12.2022 та в подальшому весь 2023 рік до 14.06.2024.
17.06.2024 у переписці начальника відділу кадрів управління патрульної поліції в Хмельницькій області майора поліції ОСОБА_2 з ОСОБА_1 через застосункок-месенджер Telegram, останній пересилає медичний висновок Національної служби здоров'я від 27.05.2024 р №Х5ХЗ-24ТС-88ХК-389Т про підтвердження перебування на лікування за період непрацездатності з 27.05.2024 р по 31.05.2024 р.
21.06.2024 у переписці начальника відділу кадрів Управління ОСОБА_2 з ОСОБА_1 через застосункок-месенджер Telegram, позивач надсилає медичний висновок про перебування на лікарняному з 07.06.2024 р по 14.06.2024 р та повідомляє, що станом на 21.06.2024 ще перебуває на лікарняному.
21.06.2024 посадовими особами відповідача складено Акт про відсутність на роботі та рапорт про це на ім'я начальника Управління.
21.06.2024 Наказом начальника Департаменту патрульної поліції НПУ за №1134о/с, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», позивача звільнено зі служби в поліції.
Позивач не погоджується з вищезазначеним наказом, тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (надалі Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до статей 11, 12, 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.
Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У пункті 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893 (надалі Порядок № 893) зазначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до положень п. 1, 4,7 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VІ Порядку № 893).
Положеннями статті 19 Дисциплінарного статуту встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема: документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно з приписами розділу VІ та VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Статтею 22 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
За відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім'ї такого поліцейського.
Підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6).
Суд зазначає, що спірним питанням у цій справі є правомірність Наказу начальника Департаменту патрульної поліції НПУ за №1134о/с, відповідно до якого позивача згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення.
З матеріалів справи суд встановив, що 24.01.2023 наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 41 2023 «Про застосування до працівника УПП в Хмельницькій області ДПП дисциплінарного стягнення» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України №014050, позивач перебував на лікарняному з 05.12.2022 та в подальшому весь 2023 рік до 14.06.2024.
17.06.2024 у переписці начальника відділу кадрів управління патрульної поліції в Хмельницькій області майора поліції ОСОБА_2 з ОСОБА_1 через застосункок-месенджер Telegram, останній пересилає медичний висновок Національної служби здоров'я від 27.05.2024 р №Х5ХЗ-24ТС-88ХК-389Т про підтвердження перебування на лікування за період непрацездатності з 27.05.2024 р по 31.05.2024 р.
21.06.2024 у переписці начальника відділу кадрів Управління ОСОБА_2 з ОСОБА_1 через застосункок-месенджер Telegram, позивач надсилає медичний висновок про перебування на лікарняному з 07.06.2024 р по 14.06.2024 р та повідомляє, що станом на 21.06.2024 ще перебуває на лікарняному.
Відповідно вищезазначеної переписки 21.06.2024, начальник відділу кадрів Управління ОСОБА_2 запитала чи немає у позивача наступного висновку, на що останній відповів, що висновку у нього ще немає.
Таким чином, враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач був повідомлений про те, що станом на 21.06.2024 позивач перебуває на лікарняному.
24.06.2024 позивач надав відповідачу копію медичного висновку Е8В8-КАРЕ-7ККМ-4В22, яким підтверджено перебування на лікарняному у період з 17.06.2024 по 21.06.2024 р.
Суд звертає увагу, що згідно пункту 11 частини 1 Розділу ІІ наказу МОЗ України від 01.06.2021 №1066 "Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність" (Наказ №1066), серед відомостей, що містяться в медичному висновку зазначається строк дії медичного висновку (дата початку, дата завершення).
Відповідно до частини 1 Розділу ІІІ Наказу №1066 строк дії медичного висновку є періодом тимчасової непрацездатності (або періодом, на який непрацездатній особі рекомендовано переведення на легшу роботу) та визначається шляхом встановлення дати початку та дати завершення.
Враховуючи вказане, суд констатує, що медичний висновок про тимчасову непрацездатність видається особі, яка перебувала на лікарняному, після закінчення періоду перебування на лікарняному, а не до його закінчення.
Таким чином, позивач не міг в інший спосіб підтвердити відповідачу те, що перебував на лікарняному до 21.06.2024 включно, окрім як повідомити про це усно чи письмово, що і було ним зроблено.
Однак, відповідач розцінив ненадання позивачем медичного висновку про перебування на лікарняному до 21.06.2024 включно, як нез'явлення на роботі без поважних причин, що мало наслідком реалізацію дисциплінарного стягнення шляхом видачі спірного наказу №1134о/с.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем при винесенні спірного Наказу про звільнення позивача від 21.06.2024 року № 1134 о/с, було порушено вимоги частини 4 статті 22 Дисциплінарного статуту, оскільки реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції відбулась до прибуття поліцейського, який перебуває на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) до місця проходження служби.
Відповідачем в ході розгляду справи не доведено, що позивач не з'явився 21.06.2024 на службі без поважних причин.
Отже, Наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21.06.2024 року № 1134 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» слід визнати протиправним та скасувати.
Стосовно доводів відповідача про те, що суд уповноважений залишити в силі оскаржуваний наказ та змінити дату звільнення на перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, суд зазначає таке.
У цій справі дослідженню підлягають спірні правовідносини, які виникли між сторонами до винесення відповідачем Наказу від 21.06.2024 року № 1134 о/с.
Тому суд, визначаючись щодо правомірності оскаржуваного Наказу, не встановлює обставини, які виникли вже після його винесення, позаяк встановлення першого дня після закінчення періоду тимчасової непрацездатності позивача передбачає встановлення факту подальшого перебування/неперебування позивача на лікарняному (після 21.06.2024), що не входить до предмета доказування в цій справі.
Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача звільнити позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" за станом здоров'я, суд виходить з наступного.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
Постанова ВЛК щодо придатності (непридатності) особи до служби, яка приймається за результатами медичного огляду, заноситься до Акта медичного огляду, Книги (журналу) обліку документації ВЛК (додаток 9) і оформлюється Довідкою (додаток 10) або свідоцтвом про хворобу (пункт 19 пункту 6 розділу ІІІ Положення №285).
Так, позивач вказує, що свідоцтвом про хворобу медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Хмельницькій області» за №294 від 24 травня 2024 року його визнано таким, що має захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в поліції та непридатним до служби в поліції. Тому, на думку позивача, його має бути звільнено за станом здоров'я.
Втім, суд вважає такі доводи позивача помилковими, оскільки наказ від 24.01.2023 № 41 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення передував виданню Свідоцтва про хворобу, станом на 21.06.2024 був чинний і нереалізований.
Окрім того, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З урахуванням викладеного, суд вважає, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного та враховуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є частково доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20, тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на його користь 605,60 грн. з бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21.06.2024 року № 1134 о/с про звільнення майора поліції ОСОБА_1 , начальника відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Хмельницькій області зі служби в поліції.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Департамент патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3,м. Київ,03048 , код ЄДРПОУ - 40108646)
Головуючий суддя В.К. Блонський