Справа № 420/166/24
18 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому просить суд:
визнати протиправними та скасувати рішення відповідача викладене в протоколі розрахунку від 20.06.2023 року, пенсії та боргу позивача з 01.10.2019 року по 30.06.2023 рік який отримано разом з листом Відповідача №17118-16886/С-02/8-1500/23 від 29.06.2023 року;
визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не здійснення ним розрахунку суми поточної пенсії на момент виплати та нездійснення ним розрахунку суми боргу за період з 01.10.2019 рік по теперішній час з урахуванням індексації на дату нарахування до виплати та не врахував автоматично масові перерахунки пенсії відповідно до п. 7,8 постанови Кабінету 11 12 Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на щомісячну пенсію Позивача, за період з 01.10.2019 року по теперішній час відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача здійснити розрахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.10.2019 р. по дату нарахування/фактичної виплати пенсії з урахуванням автоматично масових перерахунків пенсії відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в редакції дійсної на момент виплати та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів за винятком сплачених сум.
Позов та відповіді на відзив обґрунтовані позивачем тим, що відповідач надіслав позивачу лист №17118-16886/С-02/8-1500/23 від 29.06.2023 року разом з протоколом від 20.06.2023 року розрахунку пенсії та боргу позивача з 01.10.2019 року по 30.06.2023 рік. Із змісту вищезазначеного листа та протоколу вбачається, що відповідач зробив позивачу розрахунок пенсії та боргу з 01.10.2019 року по теперішній час, протиправно розрахував її на дату 01.10.2019 року, а не на дату розрахунку - 20.06.2023 рік та не врахував автоматично масові перерахунки відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в редакції дійсної на момент виплати та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів за винятком сплачених сум. Позивач зазначає, що відповідач на 20.06.2023 року нарахував поточну пенсію Позивачу з 01.10.2019 р. року по теперішній час в сумі лише 1857,70 грн., що не відповідає положенням законодавства, дійсного на момент здійснення нарахування суми пенсії до фактичної виплати. Також позивач вважає, що відповідач протиправно не здійснив розрахунок компенсації втрати частини доходів з пенсії за період з 01.10.2019 року по 20.06.2023 рік.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив, в якому позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі №420/2934/22 сума доплати на виконання зазначеного рішення суду за період з 01.10.2019 по 30.06.2023 у розмірі 87222, 00 грн. нарахована на липень поточного року разом з пенсійною виплатою за липень 2023 року на банківській рахунок АТ "ОЩАДБАНК", дата виплати 24. Оскільки пенсію поновлено на підставі рішення суду, то враховуючи межі зобов'язань, розмір пенсії поновлено у розмірі визначеному на час припинення її виплати і вона не підлягає проведенню перерахунків. Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов'язань, в установленому чинним законодавством порядку. Банківською установою АТ "ОЩАДБАНК" повернуто на рахунок Пенсійного фонду України пенсію ОСОБА_1 , нараховану до виплати в січні 2024 року, з причини не відповідності рахунку по реквізитам по ПІБ позивача. Виплату пенсії призупинено. Листом від 05.01.2024 №1500-0501-8/2614 Головним управлінням ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність подачі нової заяви про виплату пенсії через банківську установу з активним пенсійним рахунком. Оскільки виплата пенсії ОСОБА_1 припинена, то для її поновлення та переведення в подальшому для зарахування пенсії на поточний рахунок через банківську установу АТ "Ощадбанк" ОСОБА_1 необхідно особисто звернутись до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісний центр) з паспортом громадянина України з відміткою про місце проживання (реєстрації), реєстраційним номером облікової картки платника податків та заявою про виплату пенсії через банківську установу. Відповідач вказує, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані. Спірні виплати пенсії позивачу нараховані не були, оскільки було порушено лише питання про право на такі виплати.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .
По досягненні пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалася йому до виїзду за кордон.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 26.04.2017 року у справі №520/2994/17 (залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 року та постановою Верховного Суду від 22.09.2021 року) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства України пенсію за віком, починаючи з первісного дня звернення за призначенням пенсії - з 1 вересня 2016 року з проведенням індексації втрати частини доходів (аркуші справи 18-31).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року по справі №420/2934/22, яке набрало законної сили 08.06.2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного у листі 20246-20487/С-02/8-1500/21 від 01.11.2021 року про незаконну відмову у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок № НОМЕР_2 відкритий у ТВБВ №10015/0538 м. Одеса, визнання дій відповідача по невиплаті пенсії позивачу на визначений ним банківський рахунок - протиправними та дискримінаційними, визнання бездіяльності відповідача щодо не виплати пенсії позивачу за період з 09.2019 року - протиправною та дискримінаційною, зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу з 09.2019 року на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_2 та виплатити всі не отримані пенсійні кошти позивача з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_2 відкритий у ТВБВ №10015/0538 м. Одеса. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2019 року на визначений банківський рахунок № НОМЕР_3 . В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
На звернення представника позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано відповідь від 29.06.2023 року за №17118-16886/С-02/8-1500/23 в якій зазначено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі № 420/2934/22, з врахуванням Ухвали про виправлення описки від 31.03.2023, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2019 на визначений банківський рахунок № НОМЕР_4 , виконано. Сума доплати на виконання зазначеного рішення суду за період з 01.10.2019 по 30.06.2023 у розмірі 87222,00 грн. нарахована на липень поточного року разом з пенсійною виплатою за липень 2023 року на банківській рахунок АТ “ОЩАДБАНК», дата виплати 24 число. Отже, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.
Відповідно до рішення відповідача №951060861165 від 27.07.2023 року пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам, призначена у твердому розмірі за рішенням суду довічно.
Таким чином, з огляду на оскаржуване рішення, позивачеві призначено пенсію за рішенням суду у сталому розмірі, який не передбачає змін.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058- IV (далі Закон №1058- IV у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Статтею 7 Закону №1058-IV передбачено, що загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; … ; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); …; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду; …; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закон №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами частин 2, 3 ст. 28 Закону №1058-IV (у редакції станом на дату призначення позивачеві пенсії) з 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Приписами частини 2,3 статті 42 Закону № 1058, для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Отже, з дня призначення пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України №1058-IV, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду наведеним Законом не встановлено.
Таким чином, з системного аналізу матеріалів справи суд робить висновок, що перерахунок пенсії позивача мав бути здійснений автоматично за матеріалами пенсійної справи, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивача з 01.10.2019 року за рішенням суду призначена у твердому розмірі довічно, що свідчить про порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру відповідно до приписів статей 28, 42 Закону № 1058-ІV.
Крім того, Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік передбачається зростання прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, що свідчить про протиправність нездійснення відповідних перерахунків пенсії позивача.
При цьому, виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
Відтак, відповідачем допущені протиправні дії щодо невиплати позивачу пенсії за віком у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком, тож позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 46 Закону №1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон №2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частиною першою-другою статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян.
Враховуючи зазначені вище норми та обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що оскільки не проведення виплати пенсії позивачу у належному розмірі відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, то виплати перерахованої пенсії мають проводитися без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону 1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.11.2021 року №460/8138/20.
Таким чином, позовні вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів також підлягають задоволенню.
Вимоги в частині перерахунку пенсії із урахуванням ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" є передчасними та задоволенню не підлягають.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із тим, що пенсійний орган призначив позивачеві пенсію у фіксованому розмірі та протиправно не здійснював перерахунки пенсії позивача відповідно до приписів статей 28, 42 Закону № 1058-ІV, тому суд на даному етапі відновлює право позивача на проведення перерахунків його пенсії, а визначати, які саме перерахунки з дати призначення пенсії мають бути проведені є компетенцією відповідача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, визнання протиправними дій щодо призначення позивачеві пенсії у фіксованому розмірі та не проведення перерахунків пенсії з дати призначення відповідно до приписів статей 28, 42 Закону № 1058-ІV, із компенсацією втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону 1058-IV та відповідно зобов'язання вчинити наведені дії.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не було доведено в судовому порядку належними та допустимими доказами правомірність відмови у перерахунку пенсії, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.
Позовна заява подана через підсистему «Електронний Суд».
Згідно з пп.2 п.3. ч.2ст.4 Закону №3674-VIвизначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №3674-VIпри поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно з абзацом 3 частини 1статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2684,00 грн.
Абзацом 4 частини 3статті 6 Закону №3674-VIвстановлено, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12 листопада 2019 року у справі №640/21330/18, від 05 червня 2020 року у справі №280/5161/19 та від 08 травня 2020 року у справі №501/531/16-а, вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Таким чином, при зверненні до суду з даним позовом через підсистему «Електронний Суд» за 1 вимогу немайнового характеру (вимога про скасування рішення є передумовою для застосування способу захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання вчинити певні дії) позивачу необхідно було сплатити судовий збір у сумі розміром 858,88 грн = ((2684,00грн х 0,4 х 0,8).Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки спір виник внаслідок протиправного рішення відповідача, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 858,88 грн .
Решта судового збору в сумі 214,12 грн. такому стягненню не підлягає, оскільки вона зайве сплачена за подання даного позову.
Разом з тим такий судовий збір може бути повернутий позивачу з бюджету за його заявою (ч. 1ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951060861165 від 27.07.2023 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії в твердому розмірі, яка не підлягає масовим перерахункам, а також бездіяльності, яка полягає у нездійсненні перерахунків пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 28, 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунки пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.10.2019 року відповідно до статей 28, 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснити виплати перерахованих сум пенсії із урахуванням виплачених сум, та із нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 858,88 грн.
Враховуючи періодичну відсутність електроенергії у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду, тривалість повітряних тривог, знаходження судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано суддею 18.10.2024 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка