Справа № 420/25700/24
18 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.08.2024 року за № 965230106776 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 52% суддівської винагороди зазначеної у довідці ТУ ДСА України в Херсонській області від 01.08.2024 року за №02-1064/24, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Херсонській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку суддівської винагороди зазначеної у довідці ТУ ДСА України в Херсонській області від 01.08.2024 року за № 02-1064/24. За рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області від 09.08.2024 року за № 965230106776 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці фактично з посиланням на норми Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» про визначення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн /на підтвердження чого надаю копію відповідного рішення/. Вказане рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області від 09.08.2024 року за № 965230106776 про відмову у перерахунку раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернулась до суду з даним позовом.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.
Від представника відповідача ГУ ПФУ в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 09.08.2024 за результатами розгляду заяви Позивача прийнято рішення про відмову в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці № 965230106776. Так, відповідно до частин першої-другої статті 135 Закону № 1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Частиною третьою статті 135 Закону № 1402 передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2023 рік» в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року - 2270 гривень, на 01 січня 2022 року - 2481 гривня, на 01 січня 2023 року - 2684 гривні; а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні. Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Тобто, змін у законодавстві щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового окладу судді, протягом останніх років не відбулося. Також слід зазначити, що оскільки після 18.02.2020 року (дата прийняття Конституційним Судом України рішення № 2-р/2020) розмір складових суддівської винагороди не змінювався, правові підстави для проведення спірного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні. З огляду на вищенаведене, відповідач вважає, що рішення про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 09.08.2024 № 965230106776 прийнято правомірно та скасуванню не підлягає.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що у 2021 році Позивачеві здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. 05 серпня 2024 року Позивач звернувся до через вебпортал електронних послуг до органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402. До заяви надав довідку № 02-1064/24 від 01.08.2024, видану Територіальним Управлінням Державної судової Адміністрації України в Херсонській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року. З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій. Екстериторіальність передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Мін'юсті 16.03.2021 за № 339/35961. На виконання вимог п. 4.2 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 р. №22-1, для розгляду вказаної заяви за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що приймає рішення про призначення або перерахунок пенсії. На виконання принципу екстериторіальності заява Позивача про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці розглянута Відповідачем 2 та 09.08.2024 прийнято рішення № 965230106776 про відмову в проведенні вищезазначеного перерахунку. Головне управління звертає увагу суду, що ним жодних рішень відносно заяви Позивача про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці не приймалося, оскільки, на виконання вимог принципу екстериторіальності, таке рішення приймалося Відповідачем 2.
Також відповідач зазначає, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визнання базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2024 року - 2102 грн. Таким чином, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визнання базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року не змінився по відношенню до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визнання базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року, з 1 січня 2022 року та з 1 січня 2023 року. Відповідно до п. 1 розділу ІV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.01.2008 № 3-1 (далі - Порядок 3-1, зі змінами) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до ч.4 ст. 142 Закону № 1402, ч. 2 ст. 27 Закону України “Про Конституційний Суд України». Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону №1402, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок (п. 4 р. ІІ Порядку №3-1). Водночас, розміри суддівської винагороди встановлюються на 1 січня календарного року, згідно чинних норм законодавства (ст. 135 Закону №1402). Таким чином, оскільки після 18.02.2020 не змінювалися розміри суддівської винагороди, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визнання базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року не змінився по відношенню до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визнання базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року, підстави для здійснення нового перерахунку щомісячного грошового утримання, згідно наданої Позивачем довідки №02-1075/24 від 02.08.2024, відсутні.
Головне управління зазначає, що ним не вчинено будь-яких неправомірних дій або бездіяльності відносно Позивача, тому підстави для задоволення позовних вимог Позивача відсутні. Щодо позовної вимоги зобов'язати Головне управління здійснити Позивачеві з 01.01.2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 52% суддівської винагороди зазначеної у довідці ТУ ДСА України в Херсонській області від 01.08.2024 року за № 02-1064/24, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання. Головне управління є територіальним органом Пенсійного фонду за місцем реєстрації та проживання Позивача, проте, рішення про відмову прийнято Відповідачем 2, як органом Пенсійного фонду, до повноважень якого, за принципом екстериторіальності, належало розглянути заяву Позивача від 05.08.2024. За таких обставин, покладання вказаного зобов'язання на Відповідача буде незаконним та протиправним.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзиви на позовну, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі Закон №1402-УІІІ).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року по справі №420/9297/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області - задоволено повністю. Визнано протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування суддівської винагороди у виданій ОСОБА_1 довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 02-500/24 від 21.03.2024 року, обчисленої з розрахунку встановленого ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. Зобов'язано Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахувати суддівську винагороду з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2024 року по справі №420/9297/24 апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року - повернуто апелянту.
На підставі ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/9297/24 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області позивачу видано оновлену довідку від 01.08.2024 року за №02-1064/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, розмір якої склав 149886,00 грн.
У зв'язку зі збільшенням розміру суддівської винагороди, яка враховується при обчисленні та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 07.08.2024 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Херсонській області з письмовою заявою по перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За принципом екстериторіальності заява розглянута відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №965230106776 від 09.08.2024 року позивачу відмовлено у здійсненні відповідного перерахунку, та зазначено, що згідно з статтею 130 Конституції України та частиною 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі Закон № 1402) суддівська винагорода регулюється законом про судоустрій та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402 у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Відповідно до ст. 135 Закону № 1402 встановлено базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду на 1 січня календарного року. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року 2102 гривні. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року 2102 гривні. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року 2102 гривні. Отже, базовий розмір посадового окладу судді в порівнянні з минулими роками не змінився.
Позивач, вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №965230106776 від 09.08.2024 року про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 01.08.2024 року за №02-1064/24 протиправним, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до своєї преамбули Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII(надалі - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Згідно ст. 4 Закону №1402-VIIIвстановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до ч. 1ст. 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 ч. 3ст. 135 Закону №1402-VIIIвстановлено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
З 30.09.2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»(надалі - Закон № 1401-VIII).
Законом №1401-VIII, з-поміж іншого,ст. 130 Конституції України викладено в новій редакції, якою закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, зокрема, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.
Статті 130 Конституції України кореспондують норми ч. 1ст. 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій, тобто Закон № 1402-VIII.
Відтак, п. 1 ч. 3, п. 1 ч. 4, ч. 5ст. 135 Закону № 1402-VIIIвизначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Таким чином, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (надалі - Закон №966-XIV), відповідно до статті 46 Конституції України дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Статтею 1 Закону №966-XIV визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Відповідно до ст. 4 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
З системного аналізу викладених норм, суд встановив, що перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум є вичерпним, судді до окремої соціальної демографічної групи населення не віднесені.
Поряд з цим,статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IXустановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Слід звернути увагу, що зміни до Закону №1402-VIII щодо розміру суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який установлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, відсутні.
Натомість,Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX,Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX та Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX, фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушило гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Проте, вказані Закони не можуть містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, зокрема тієї сфери суспільних відносин, які врегульовані спеціальними законами. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України переваги у юридичній силі відносно інших законів.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону № 966-XIVвважати загальними нормами (lex generalis).
На означене також звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Конституційний Суд України вказав, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).
За змістом пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Враховуючи усталену правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 02.06.2023 року у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 року у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 року у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 року у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 року у справі № 240/2978/22 стосовно означеної категорії справ, суд зазначає, що Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Отже, виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII, тому норми інших законодавчих актів до цих правовідносин в частині виплати суддівської винагороди застосовані бути не можуть.
Суд дійшов висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн), яка Законом № 1402-VIII не передбачена, при виплаті позивачу суддівської винагороди з січня 2024 року по 31 березня 2024 року, на підставі абзацу 5ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX, є неправомірною.
Суд також звертає увагу на приписи ч. 5 ст. 13 Закону №1402-VIII, згідно якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо визначення прожиткового мінімуму, який слід застосовувати для обчислення посадового окладу судді, викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 02.06.2023 року у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 року у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 року у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 року у справі №120/2006/22-а та від 26.07.2023 року у справі № 240/2978/22, які є обов'язковими до застосування відповідачами.
Статтею 142 Закону №1402-VIII установлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Отже, станом на 01.01.2024 року відбулось збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн), що має наслідком збільшення посадового окладу працюючого судді та інших складових суддівської винагороди, які встановлюються від посадового окладу, а отже позивач набув право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 01.08.2024 року за №02-1064/24.
Стосовно позовних вимог позивача щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 52 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, згідно якої, встановивши відсутність на час звернення позивача до суду спору щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, суд не вдається до надання правової оцінки питанню, який відсотковий розмір має застосовуватись пенсійним органом при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 23.02.2024 року по справі №520/10429/2020, від 20.02.2024 року по справі №520/9440/2020 висловлював правову позицію про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про здійснення перерахунку, виходячи з певного відсоткового розміру від суддівської винагороди працюючого судді, з огляду на те, що це не було предметом та мотивом відмови, отже, не є предметом судової ревізії, оскільки виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі, та належним способом захисту прав позивача у такому випадку є саме зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі поданої ним довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Судовим розглядом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що відповідачем взагалі не було здійснено перерахунку та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 01.08.2024 року за №02-1064/24.
Суд звертає увагу, що будь-якого рішення щодо неврахування певних складових грошового забезпечення відповідачі не приймали.
Враховуючи положення ст.2 КАС України, судовому захисту підлягають тільки порушені права.
Таким чином, права позивача в цій частині не порушені, отже вимоги позивача є передчасними та задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024 року з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання, суд звертає увагу, що виплата перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці є наслідком проведення відповідного перерахунку, який тільки має відбутись на виконання цього рішення суду.
У силу абзацу 14 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 визначено ГУПФ в Донецькій області, то саме це Управління і має завершити процедуру перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №3-1, нарахована сума щомісячного довічного грошового утримання включається в документи для виплати не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується щомісячне довічне грошове утримання, у грошовій формі, в установленому законодавством порядку.
У силу абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Позивач перебуває на обліку як одержувач відповідних виплат у ГУПФ в Херсонській області, а тому саме цей орган уповноважений проводити відповідні виплати.
Однак оскільки перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці наразі не проведено, то у відповідній частині вимог позов слід залишити без задоволення за передчасністю.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наслідками судового розгляду, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.08.2024 року за № 965230106776 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01.01.2024 на підставі довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 01.08.2024 року за №02-1064/24 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 01.01.2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 01.08.2024 року за №02-1064/24.
Суд зазначає, що за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача відповідно до Порядку № 22-1 було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Тобто, розгляд заяви позивача та прийняття відповідного рішення здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Суд зазначає, що дії зобов'язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.
Відтак, у даній справі дії зобов'язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як до органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується.
Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно частини 8 статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.08.2024 року за № 965230106776 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01.01.2024 на підставі довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 01.08.2024 року за №02-1064/24.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 01.01.2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 01.08.2024 року за №02-1064/24.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка