про відмову у забезпеченні позову
22 жовтня 2024 року Київ № 320/47702/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Фадєєвої Н.І. звернувся засобами поштового зв'язку 03.08.2024 до Київського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований в суді 17.10.2024, фактично переданий на розгляд судді 18.10.2024) до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви від 21.07.2024 про взяття на військовий облік ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву від 21.07.2024 про взяття на військовий облік ОСОБА_1 та за наслідками розгляду цієї заяви прийняти рішення про взяття на військовий облік або мотивовану відмову від взяття на військовий облік.
Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, яку ухвалою суду 18.10.2024 повернуто заявнику.
Ухвалою від 18.10.2024 позовну заяву залишено без руху.
21.10.2024 від представника позивача надійшла заява, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі його відділам і комісіям вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що ОСОБА_1 є внутрішньо-переміщеною особою у зв'язку з переміщенням з тимчасово окупованого м. Енергодар Запорізької області та є мешканцем м. Бориспіль Київської області.
27.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до ЦНАП за адміністративною послугою «Оновити дані військовозобов'язаного», однак дані не було оновлено, оскільки він не перебуває на військовому обліку, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 27.06.2024.
Стверджують, що оскільки відповідь на заяву не надходила, з метою взяття на облік та в подальшому оновлення даних та оформлення відстрочки, ОСОБА_1 зареєструвався в електронну чергу в ІНФОРМАЦІЯ_4 на 21.07.2024. Прибувши 21.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 було повідомлено, що через вихідний день взяття на облік не проводиться. Ураховуючи викладене, 21.07.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Фадєєва Н.І. звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою, в якій просила зареєструвати та розглянути заяву про взяття на облік ОСОБА_1 , повідомити про результат розгляду заяви засобами електронної пошти, однак вказане звернення, на думку представника, було проігноровано.
ОСОБА_1 повторно зареєструвався 27.07.2024 в електронну чергу ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак взяття на облік не відбулось, у зв'язку із чим заявник уважає протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо розгляду поданої заяви від 21.07.2024 та звернувся за захистом до суду.
Про необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначив, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо розгляду заяви про взяття на облік та про надання відстрочки може призвести до того, що заявника як особу, яка не перебуває на військовому обліку, може бути затримано та примусово доставлено до органів ІНФОРМАЦІЯ_4 , де будуть проведені щодо нього мобілізаційні заходи. Стверджують, що питання стосовно відстрочки заявнику так і не було вирішено по суті, оскільки на момент подання заяви він не перебував на військовому обліку. Натомість, навіть при задоволенні позову, поновити порушені права та інтереси заявника буде неможливо, а підстави для відстрочки втратять актуальність.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.
За положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного з наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи із системного аналізу зазначених положень, убачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника має бути очевидною.
Отже метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити заявнику реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та обставинам, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вжиття таких заходів вимагатиме фактично розглянути спір по суті, з установленням усіх фактичних обставин справи.
Важливим для врахування є те, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваної бездіяльності, оскільки встановлення очевидності ознак її протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
За вказаних обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала заяву.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Скрипка І.М.