Справа № 368/1380/24
6/368/39/24
"17" жовтня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі: головуючого судді Кириченка В. І.
при секретарі Трохименко Я.О.
розглянувши в судовому засіданні в м. Кагарлику заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОНАТІ"», стягувач: ТОВ «Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп», боржник: ОСОБА_1 , заінтересовна особа:приватний виконавець: Шарков О.О. про заміну сторони у виконавчому провадженні, -
встановив:
Заявник звернувся до суду із заявою та просив замінити сторону (стягувача) за виконавчим написом № 26265 від 09.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» заборгованості за кредитним договором, а саме з ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» на його правонаступника - ТОВ «ФК «СОНАТІ» ідентифікаційний код 43518172, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 8, кв. 127.
Мотивував заяву тим, що Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. видано виконавчий напис № 26265 від 09.09.2021 року про стягнення з
ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» заборгованості за кредитним договором.
Вказаний виконавчий напис перебуває на виконанні Приватного виконавця Шаркова О.О. у рамках виконавчого провадження № 66946047 (копія постанови про відкриття виконавчого провадження додається).
13.06.2024 року між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» було укладено Договір відступлення права вимоги № 13-06/24 із відступленням прав грошової вимоги за кредитним договором, відповідно до якого перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором № 010/1049/82/0153553 від 22.04.2014 року до ТОВ «ФК «СОНАТІ».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК
України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Отже правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого.
При цьому, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину, а заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Таким чином, ТОВ «ФК «СОНАТІ» є єдиним власником всіх прав вимоги за вищезазначеним Кредитним договором, у тому числі прав на отримання всіх платежів, передбачених цим Договором, а отже ТОВ «ФК «СОНАТІ» набуло статусу нового Стягувача за виконавчим написом № 26265 від 09.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» заборгованості за кредитним договором.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковим тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована
сторона), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
В судове засідання представник заявника не з'явився, надіслав заяву про розгляд заяви у його відсутність.
Боржник - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, а тому розгляд справи проведено у його відсутність.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явились.
Судом встановлено, що Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. видано виконавчий напис № 26265 від 09.09.2021 року про стягнення з
ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» заборгованості за кредитним договором.
Вказаний виконавчий напис перебуває на виконанні Приватного виконавця Шаркова О.О. у рамках виконавчого провадження № 66946047 (копія постанови про відкриття виконавчого провадження додається).
13.06.2024 року між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» було укладено Договір відступлення права вимоги № 13-06/24 із відступленням прав грошової вимоги за кредитним договором, відповідно до якого перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором № 010/1049/82/0153553 від 22.04.2014 року до ТОВ «ФК «СОНАТІ».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Отже правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого.
При цьому, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину, а заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
ТОВ «ФК «СОНАТІ» є єдиним власником всіх прав вимоги за вищезазначеним Кредитним договором, у тому числі прав на отримання всіх платежів, передбачених цим Договором, а отже ТОВ «ФК «СОНАТІ» набуло статусу нового Стягувача за виконавчим написом № 26265 від 09.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована
сторона), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Частинами 1, 3 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому, відступлення прав вимоги - є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину та допускається протягом усього часу існування зобов'язання.
Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового Кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 516 ЦК України), водночас, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги (ст. 519 Цивільного кодексу України).
Статтею 78 Цивільного процесуального кодексу України встановлено правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, при цьому, правила належності доказів спрямовані, насамперед, на досягнення процесуальної економії через усунення з судового розгляду доказів, які не мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, що належать до предмета доказування, Суд має відібрати лише ті докази, що містять інформацію щодо предмета доказування, виключивши з процесу доказування докази, що не належать до справи, наявність яких ускладнює процес доказування, встановлення дійсних обставин справи, затягує розгляд справи.
Значення ознаки належності, полягає в тому, що вона дозволяє правильно визначити обсяг доказового матеріалу, відібрати лише ті докази, які дійсно потрібні для встановлення фактичних обставин справи, тобто належність доказів - це наявність їхнього значення для цивільної справи.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р.: ст. ст. 76 - 81, 89, 228, 229, 235, 243, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують)...
Доповнюючи викладене, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено «Презумпцію правомірності правочину», а отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним, оскільки, презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин та полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно, водночас, своїм підґрунтям - встановлення презумпції правомірності правочину має визначальний принцип приватного права «Дозволено все, що прямо не заборонено законом», а також такі засади цивільного права, як свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства, а тому, згідно з цими засадами припускається, що особа може, реалізуючи своє право свободи договору (а точніше
- право свободи правочину) вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов'язків будь-які правомірні дії, при цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.
Якщо керуватися Європейськими принципами оцінки доказів, то часто в рішеннях Європейського суду з прав людини можна зустріти такий стандарт доказування, як баланс ймовірностей. У справі “J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» від 23.08.2016 p. ЄСПЛ зазначає, що на відміну від кримінального процесу, де основним стандартом оцінки доказів є формулювання «поза розумним сумнівом», у цивільному процесі закон не вимагає цього високого стандарту. Суддя повинен вирішити справу з огляду на баланс ймовірностей. Суддя повинен вирішити, чи з огляду на надані докази, а також правдивість тверджень заявника, ймовірно, що вимога нього заявника є достовірною.
Такий підхід позбавляє оцінку доказів абстракції, а її критерії становлять чіткий і злагоджений механізм.
Аналізуючи вище наведене, на підтвердження вищенаведених фактів - у формі додатку залучені копії належних та допустимих доказів (копії Договорів відступлення права вимоги з додатками), які в повній мірі відповідають нормам чинного законодавства, при цьому, в судовому порядку недійсними не визнані, а таксамо, не суперечать нормам чинного законодавства України.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним, а тому реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто Формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальніш (§59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87), водночас, тенденція недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов'язаних із реалізаціє особою свого права на доступ до правосуддя, прослідковується у правових висновках Верховного Суду, зокрема, у Постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019р. у справі: №367/8573/17. від 18 грудня 2018р. у справі: №761/5894/17, від 09 липня 2019р. у справі: №826/6479/18.
Звертаючись до норм ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, законодавець чітко зазначив про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва. є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах, а тому, при наявності доказів (належних та допустимих) правонаступництва. право заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) - є беззаперечним.
Окрім наведеного, в Постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018р. (справа: №643/4902/14- и) наведена аналогічна позиція, з правовим висновком, зокрема, тлумачення ч.1 ст.512 ЦК дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, не правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору:
- купівлі-продажу чи міни (ч.3ст.656 ПК):
- дарування (ч.2 ст. 718 ПЮ:
- факторингу (гл73 ПК).
Згідно із 4.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до 4.5 т.15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи, водночас, такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
/Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 20.11.2013р. у справі №6-122цс13/.
Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Заміна сторони у виконавчому написі, вчиненому нотаріусом, та заміна сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є відмінними правовими категоріями, оскільки заміна сторони у виконавчому провадженні є можливою виключно у разі відкриття відповідного виконавчого провадження, що передбачено спеціальним правилом статті 15 Закону № 1404-УІІІ.
Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа в розумінні статті 3 Закону № 1404-VIII, який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб'єктом та процедурою видання, отже, положення частини п'ятої статті 442 Цивільного процесуального кодексу України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.
Відповідно до статті 88 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-ХІІ) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Тобто саме нотаріус при вчиненні виконавчого напису перевіряє належність стягувача й у разі зміни сторони правовідношення саме новий учасник і буде стягувачем у новому виконавчому написі за зверненням нової сторони (нового учасника) правовідносин.
За вимогами статті 91 Закону № 3425-ХІІ виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону № 1404-УІІІ.
Вчинення виконавчих написів нотаріусами врегульовано у главі 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
У Правилах професійної етики нотаріусів України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 04 жовтня 2013 року № 2104/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2013 року за № 1730/24262, зазначено, що професійна поведінка нотаріусів України грунтується, зокрема, на принципі незалежності, який передбачає те, що специфіка цілей і завдань нотаріату вимагає належне здійснення нотаріальної діяльності, максимальну незалежність нотаріуса, свободу від будь-якого впливу чи тиску та від неправомірного втручання в його діяльність.
Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Згідно Правової позиції Верховного Суду України в постанові від 20 листопада 2013 року, виходячи зі змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва(смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача, а тому заяву слід задоволити.
Замінити сторону (стягувача) за виконавчим написом № 26265 від 09.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» заборгованості за кредитним договором, а саме з ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» на його правонаступника - ТОВ «ФК «СОНАТІ» ідентифікаційний код 43518172, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 8, кв. 127.
Керуючись ст. ст. 512,514 ЦК України, ст. 18, 442 ЦПК України, ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», суд,-
ухвалив:
Заяву задоволити.
Замінити сторону (стягувача) за виконавчим написом № 26265 від 09.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» заборгованості за кредитним договором, а саме з ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» на його правонаступника - ТОВ «ФК «СОНАТІ» ідентифікаційний код 43518172, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 8, кв. 127.
Апеляційну скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня складення повної ухвали.
Повний текст ухвали складено 22.10.2024 року.
Суддя: В.І. Кириченко