Справа № 359/11258/24
Провадження № 1-кс/359/2083/2024
Іменем України
21 жовтня 2024 року слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без технічної фіксації в приміщенні суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 в кримінальному провадженні №12024111100002048 від 12 жовтня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України про арешт майна, -
18 жовтня 2024 року старший слідчий слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Бориспільської окружної прокуратури Київської області, звернулася з вказаним клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що слідчим відділом Бориспільського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024111100002048 від 12 жовтня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України про арешт майна.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, із застосуванням заздалегідь приготовленого вибухового предмету, а саме ручної гранати невстановленого типу для її подальшого застосування, з бойовим запалом «УЗРГМ - 2 з маркуванням «583 124-81».
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення хуліганських дій, ОСОБА_4 , 12 жовтня 2024 року приблизно о 00 год. 30 хв., підійшов до огородженої парканом, земельної ділянки АДРЕСА_1 , де мешкає із родиною ОСОБА_5 .
В подальшому ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що перебуває у громадському місці, зберігаючи при собі ручну гранату невстановленого типу з бойовим запалом «УЗРГМ - 2 з маркуванням «583124-81», діючи умисно та з особливою зухвалістю, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення хуліганства, привів у бойову готовність ручну гранату невстановленого типу з бойовим запалом УЗРГМ - 2 з маркуванням «583 124-81», вийнявши запобіжне кільце, яку з вулиці через паркан, спрямував в напрямку балкону другого поверху будинку ОСОБА_5 .
Внаслідок застосування ОСОБА_4 бойової гранати, відбувся вибух, від чого було частково пошкоджено фасад будинку, балкон другого поверху та порушено відпочинок цивільного населення.
12 жовтня 2024 року, під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: - важіль запобіжного взводу «УЗРГМ - 2 з маркуванням «583 124-81»; - металеві фрагменти неправильної форми із слідами кіптяви, які постановою слідчого від 12 жовтня 2024 року визнано та приєднано до матеріалів провадження в якості речового доказу.
В судове засідання слідчий та прокурор не з'явились, повідомлені належним чином про дату, час там місце розгляду справи. Натомість до початку розгляду клопотання від слідчого. надійшла заява про розгляд клопотання без його участі, доводи, викладені в клопотанні підтримує в повному обсязі та просить задовольнити клопотання.
Власник майна, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляд клопотання, в судове засідання не з'явився.
Враховуючи, що за змістом ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, то згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали поданого клопотання, приходить до висновку про задоволення клопотання з таких підстав.
Встановлено, що до ЄРДР внесені відомості про те, що ОСОБА_4 , 12 жовтня 2024 року приблизно о 00 год. 30 хв., підійшов до огородженої парканом, земельної ділянки АДРЕСА_1 , де мешкає із родиною ОСОБА_5 , привів у бойову готовність ручну гранату невстановленого типу з бойовим запалом УЗРГМ - 2 з маркуванням «583 124-81», вийнявши запобіжне кільце, яку з вулиці через паркан, спрямував в напрямку балкону другого поверху будинку ОСОБА_6 .В Вказані дії кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Внесення цих відомостей до ЄРДР підтверджується витягом з кримінального провадження №12024111100002048 від 12 жовтня 2024 року.
12 жовтня 2024 року, під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: - важіль запобіжного взводу «УЗРГМ - 2 з маркуванням «583 124-81»; - металеві фрагменти неправильної форми із слідами кіптяви, які постановою слідчого від 12 жовтня 2024 року визнано та приєднано до матеріалів провадження в якості речового доказу.
12 жовтня 2024 року слідчим СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 вищевказані вилучені речі, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12024111100002048 від 12 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 296 КК України.
Відповідно ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомос-тей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесу-льних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провад-ження для досягнення його дієвості є арешт майна.
Як вбачається із матеріалів клопотання, накласти арешт на майно, необхідно з метою збереження речових доказів та проведення необхідних експертиз.
У статті 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України.
Відповідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встанов-леному цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено з матеріалів клопотання, виявлені та вилучені 12 жовтня 2024 року, в ході проведення огляду предмети на час розгляду клопотання є таким, що відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України щодо речових доказів, оскільки є об'єктами, які зберегли на собі відомості, які мають значення в даному кримінальному провадженні для встановлення обставин злочину та можуть бути використані як докази, а тому потребують детального дослідження шляхом проведення експертного дослідження та низки слідчих дій.
Таким чином, враховуючи, що вищезазначене майно є речовим доказом, матеріальним об'єктом, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування, у зв'язку з чим забезпечення його збереження в тому ж вигляді, в якому воно перебуває після вилучення, з метою попередження його можливого зникнення, втрати, передачі або настання інших наслідків, являється одним із способів встановлення доказів в кримінальному провадженні. Тому існують підстави для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна, що буде відповідати завданням кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування, буде пропорційним.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя вважає, що слідчим доведено необхід-ність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України, а тому клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, ч. 2 ст. 369, ч. 3 ст. 371, ст. 372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене майно: важіль запобіжного взводу «УЗРГМ - 2 з маркуванням «583 124-81», упаковано до спеціального пакету VS 2116144; - металеві фрагменти неправильної форми із слідами кіптяви упаковані до спеціального пакету VS 2115632, вилученних під час огляду місця події від 12 жовтня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1