Справа № 367/10706/23
Провадження № 2/357/2081/24
11 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В. П.,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.
У грудні 2024 року ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» (далі - «Позивач») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - «Відповідач») про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву було подано до Ірпінського міського суду Київської області.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступні обставини.
27.08.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Відповідачем було укладено договір позики №2889949 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.2 Договору кредиту кредитодавець надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 5300,00 гривень, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплати кредитодавцю плату (проценти) від суми позики.
Сторони визначили, що строк позики (строк Договору) складає 30 днів, із відповідною базовою процентною ставкою 1,60% в день та розміром акційних процентів 1,60% в день.
Сторонами відповідно до умов п.2 Договору визначено, що розмір процентів на прострочену позику (строк користування коштами понад строки Договору) складають 2,70% в день.
Згідно з п. 5 Договору кредиту визначено, що цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідно до п.4.2 Договору кредиту позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті товариства, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
Згідно з п.8.4 Правил якщо під час дії особливих умов виконання Договору, встановлених для позичальника в рамках програми лояльності (у тому числі право сплати процентів акційних), позичальник порушить взяті на себе договірні зобов'язання, такі особливі умови виконання договору втрачають силу, що означає, що нараховані згідно умов договору проценти підлягають сплаті позичальником в повному об'ємі за весь період дії Договору згідно умов Договору і незалежно від пропонованих особливих умов програми лояльності.
Кредитодавець на виконання умов Договору кредит Позивачу надав у розмірі 5300,00 гривень строком на 30 днів, а Відповідач відповідно зобов'язався його повернути разом з іншими платежами згідно з умовами Договору.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав.
У зв'язку з неповерненням заборгованості за Договором кредиту №2889949 від 27.08.2019 року у Відповідача станом на 27.10.2020 року за ним виникла заборгованість в загальному розмірі 10154,80 гривень, яка складається з:
заборгованість за основним боргом - 5300,00 гривень;
заборгованість за нарахованими та несплаченими базовими процентами - 2204,80 гривень;
заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику - 2650,00 гривень.
10.07.2020 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №10072020.
Відповідно до п.2.1 Договору факторингу первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимогу, зазначені в реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти.
Пунктом 4.1 Договору факторингу визначено, що право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі наведеної в додатку №3 до цього договору.
27.10.2020 року між сторонами за Договором факторингу було підписано реєстр прав вимоги №108, відповідно до якого право вимоги за Договором позики №2889949 від 27.08.2019 року, перейшло до Позивача.
Загальний розмір заборгованості Позивача за вказаними Кредитним договором, із врахуванням 3% річних та інфляційних збитків, нарахованих до 23.02.2022 року, становить 10632,66 гривень, з яких:
заборгованість за тілом кредиту - 3960,49 гривень;
заборгованість за процентами - 2204,80 гривень;
заборгованість за процентами на прострочену позику - 2650,00 гривень;
3% річних - 404,80 гривень;
інфляційні втрати - 1412,57 гривень.
З огляду на викладене, Позивач просив суд стягнути з Відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 10632,66 гривень, суму сплаченого судового збору в розмірі 2481,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.
11.01.2024 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області дану позовну заяву передано за підсудністю на розгляд до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (а.с. 60-61).
13.02.2024 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 72).
06.03.2024 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу. Зазначила, що позовні вимоги є безпідставними. Наголосила, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» коштів ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за передачу права вимоги згідно з договором факторингу від 10.07.2020 року № 10072020. Указані обставини, на думку представника Відповідача, говорять про неможливість Позивача підтвердити перехід прав кредитора від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» (а.с. 83-95).
14.08.2024 року до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від представника Позивача надійшли пояснення по справі, до яких, поряд із іншим було додано реєстр прав вимог №108 від 27.10.2020 року відповідно до договору факторингу №10072020 та платіжне доручення №4 від 02.11.2020 року на підтвердження переходу прав кредитора від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» за указаним договором факторингу (а.с. 140-142, 143-145, 146).
У судові засідання сторони/їхні представники не з'явилися, у матеріалах справи містяться їхні заяви про розгляд справи без їхньої участі (а.с. 109-110, 116-117, 134-135, 160-161, 163-164, 166, зворот).
У зв'язку з тим, що сторони не з'явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено наступні фактичні обставини.
27.08.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Відповідачем було укладено договір позики №2889949 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 7, 8, 9-17, 19, 20-21).
Відповідно до п.2 Договору кредиту кредитодавець надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 5300,00 гривень, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплати кредитодавцю плату (проценти) від суми позики.
Сторони визначили, що строк позики (строк Договору) складає 30 днів, із відповідною базовою процентною ставкою 1,60% в день та розміром акційних процентів 1,60% в день.
Сторонами відповідно до умов п.2 Договору визначено, що розмір процентів на прострочену позику (строк користування коштами понад строки Договору) складають 2,70% в день.
Згідно з п. 5 Договору кредиту визначено, що цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідно до п.4.2 Договору кредиту позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті товариства, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
Згідно з п.8.4 Правил якщо під час дії особливих умов виконання Договору, встановлених для позичальника в рамках програми лояльності (у тому числі право сплати процентів акційних), позичальник порушить взяті на себе договірні зобов'язання, такі особливі умови виконання договору втрачають силу, що означає, що нараховані згідно умов договору проценти підлягають сплаті позичальником в повному об'ємі за весь період дії Договору згідно умов Договору і незалежно від пропонованих особливих умов програми лояльності.
Кредитодавець на виконання умов Договору кредит Позивачу надав у розмірі 5300,00 гривень строком на 30 днів, а Відповідач відповідно зобов'язався його повернути разом з іншими платежами згідно з умовами Договору.
Із врахуванням фактично сплачених сум Відповідачем, розмір заборгованості останнього за Договором кредиту №2889949 від 27.08.2019 року станом на 27.10.2020 року, становить 10154,80 гривень, яка складається з:
заборгованість за основним боргом - 5300,00 гривень;
заборгованість за нарахованими та несплаченими базовими процентами - 2204,80 гривень;
заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику - 2650,00 гривень (а.с. 24-25).
10.07.2020 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №10072020 (а.с. 28-31, 33-35).
Відповідно до п.2.1 Договору факторингу первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимогу, зазначені в реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти.
Пунктом 4.1 Договору факторингу визначено, що право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі наведеної в додатку №3 до цього договору.
27.10.2020 року між сторонами за Договором факторингу було підписано реєстр прав вимоги №108, відповідно до якого право вимоги за Договором позики №2889949 від 27.08.2019 року, перейшло до Позивача (а.с. 32, 36, 45, 143-145).
Перехід прав кредитора від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» за указаним договором факторингу підтверджується також платіжним дорученням №4 від 02.11.2020 року (а.с. 146).
Із врахуванням 3% річних та інфляційних збитків, нарахованих до 23.02.2022 року (а.с. 26), становить 10632,66 гривень, з яких:
заборгованість за тілом кредиту - 3960,49 гривень;
заборгованість за процентами - 2204,80 гривень;
заборгованість за процентами на прострочену позику - 2650,00 гривень;
3% річних - 404,80 гривень;
Інфляційні втрати - 1412,57 гривень.
Нормами матеріального та процесуального права України, якими керується суд.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, до якого згідно з практикою Суду відносяться й грошові кошти.
У пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).
Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Висновки суду.
Отже, Позивачем доведено та Відповідачем не оспорювався факт укладення кредитного договору та факт отримання Відповідачем грошових коштів в розмірі 5300,00 гривень.
Позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику кредиту та перерахував йому грошові кошти в указаному розмірі. Натомість Відповідач свій обов'язок щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними у повному обсязі не виконав, у зв'язку із чим у нього утворилася заборгованість, яка з урахуванням 3% річних та інфляційних збитків, нарахованих до 23.02.2022 року (а.с. 26), становить 10632,66 гривень.
Доводи Відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» коштів ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за передачу права вимоги згідно з договором факторингу від 10.07.2020 року №10072020 на знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі документами.
З огляду на викладене, суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частино 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У питаннях відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд притримується позиції, що право на задоволення чи відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України у системному зв'язку, убачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавенте проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
До висновку про справедливість і співмірність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50% від попередньо заявленої суми у аналогічній ситуації дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 11.03.2021 року у справі № 911/2681/19.
Також Верховний Суд, здійснюючи розгляд справи №873/212/21, у якій досліджував питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспіввісною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Правова позиція про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право з власної ініціативи не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, міститься в постанові Верховного Суду від 12.01.2023 року у справі №908/2702/21.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові 01.02.2023 року по справі №160/19098/21.
У матеріалах справи наявні копії наступних документів, на підтвердження понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу: договору про надання правової допомоги №28092021-1 від 28.09.2021 року, додаткової угоди №7 від 22.08.2023 року до Договору про надання правової допомоги №28092021-1 від 28.09.2021 року, акту №1 приймання-передачі наданої правової допомоги від 12.09.2023 року та платіжної інструкції в національні валюті від 14.09.2023 року №266 (а.с. 37-43, 44, 46, 47).
Відповідно до указаних вище документів загальний розмір винагороди представника Позивача за виконану роботу (надані послуги) Позивачу становить 10000,00 гривень.
Утім, у даній справі заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 гривень є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом та часом послуг у суді (дану справу було розглянуто за відсутності представника Позивача), не відповідають критерію розумності їхнього розміру, співмірності та справедливості. Суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру таких витрат на 50% та стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень, що відповідає вищенаведним рішенням Верховного Суду.
Крім того, згідно з ст. 141 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 2481,00 гривень судового збору (а.с. 54).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» заборгованість у розмірі 10632,66 гривень (десять тисяч шістсот тридцять дві гривні 66 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2481,00 гривень та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 гривень, а всього стягнути 7481,00 гривень (сім тисяч чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: вулиця Набережно-Лугова, будинок 8, місто Київ, 02094, код ЄДРГПОУ 39992082.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 21.10.2024 року.
Суддя В. П. Цукуров