Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
провадження №2/279/1733/24
Справа № 279/4682/24
15 жовтня 2024 року м.Коростень Житомирської області
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Пригоцькою Я.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/4682/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя як об'єкта права спільної сумісної власності,
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що у травні 2024 року вони придбали автомобіль марки "Фольксваген Туран", д.н.з. НОМЕР_1 , бувший у використанні. Питання продажу автомобіля як важливе для сім'ї відповідач не вирішував з нею спільно та за її письмової згоди, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 54, ч. З ст. 65 СК України. На даний час вона оцінює спірний автомобіль на грошову суму 621900,00 гривень (виходячи з цін інтернет-сайту Авто Ріа в середньому 15000 доларів США), а відповідно позивач має право на половину цієї грошової суми у розмірі 310950 (триста десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень. Просила стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_2 половину вартості автомобіля марки "Фольксваген Туран", д.н.з. НОМЕР_1 , у сумі 310950 гривень та судові витрати.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу про купівлю у травні 2024 року автомобіля марки "Фольсваген Туран", д.н.з. НОМЕР_2 . (договору купівлі продажу, свідоцтва про реєстрацію ТЗ інше). Щодо оцінки транспортного засобу та визначення суми половини вартості автомобіля в розмірі 310950 гривень, позивачем надано в якості доказів ціни інтернет-сайту Авторіа, за яким зазначає середня вартість автомобіля складає 15000 доларів. Дана оцінка, на яку вказує позивач, та докази вартості транспортного засобу, є неналежними та недопустимими, ґрунтуються виключно на його припущеннях. Для вирішення даного питання необхідно проведення відповідної ринкової оцінки на день розгляду справи , яка відсутня в матеріалах справи. Просив прийняти рішення, за яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідь на відзив позивачем не подано.
Судом встановлено, що з 09.09.2017 року позивач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 09.09.2017 року, виданого Коростенським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.
Згідно інформації ТСЦ №1843 від 20.09.2024 №1459 09.05.2024 року ОСОБА_2 було зареєстровано автомобіль марки "Volkswagen Touran" , д.н.з. НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_4 , а 17.07.2024 року даний транспортний засіб було перереєстровано на нового власника ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу.
Факт придбання під час шлюбу транспортного засобу та його відчуження без згоди другого подружжя відповідачем не заперечується. Висловивши свою незгоду щодо вартості відчуженого без згоди іншого подружжя спільного сумісного майна, відповідач іншої, ніж вказана позивачем, вартості майна не зазначив, доказів такої не подав, клопотання про експертне визначення вартості майна не заявив.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги письмові пояснення сторін спірних правовідносин, встановлено, що зазначений в позовній заяві автомобіль було придбано у період зареєстрованого шлюбу з позивачем, мав статус спільного майна подружжя, відповідачем відчужений на користь іншої особи без узгодження та згоди позивача.
Оспорюваний правочин щодо відчуження вказаного автомобіля виходить за межі дрібних побутових правочинів, тому такий правочин потребував згоди позивача як другого із співвласників, та неотримання згоди іншого з подружжя при відчуженні такого майна є порушенням вимог статей 60, 61, 63 СК України, суперечить принципу рівності як майнових прав подружжя, так і рівності прав співвласників, власність яких є спільною сумісною без визначення часток.
Оскільки майно відчужено без згоди позивача як його співвласника, то вона бажає отримати компенсацію половини його вартості.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Заявлений позивачем спосіб захисту прав пов'язаний зі стягненням в порядку поділу спільного майна подружжя грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, який був відчужений відповідачем без відома та згоди позивача, є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку.
Визначальним для наявності підстав судового захисту відповідно до заявлених вимог є: набуття спірного майна (автомобіля) в період шлюбу; відсутність належних, допустимих та достатніх доказів спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу.
Конструкція статті 60 СК України передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку, що відповідачем зроблено не було, про своє одноособове прави чи право третіх осіб на спірне майно не заявлено.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
За приписами 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
У постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 61-9018 св 18 та постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 286/1784/15-ц, провадження № 61-30184св 18 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду висловив наступні правові позиції: У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна, в інтересах сім'ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.
Відсутність згоди позивача на відчуження спірного автомобіля відповідачем не оспорюється, факт використання коштів від продажу зазначеного автомобіля в інтересах сім'ї та на її потреби, відповідачем не підтверджено, про такі обставини не заявлено.
Тому, суд виходить з того, що набутий сторонами за час шлюбу автомобіль мав статус спільного сумісного майна подружжя, проте відповідач відчужив його іншій особі без згоди позивача, тому приходить до висновку щодо наявності права позивача на відповідну компенсацію вартості відчуженого майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля, вона має право на відповідну компенсацію вартості майна, відчуженого без її згоди. З урахуванням положень ч.1 ст. 69 СК України, частки сторін у зазначеному майні є рівними.
Посилання відповідача щодо необгрунтованості оцінки транспортного засобу та визначення суми половини вартості автомобіля судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем клопотання про проведення автотоварознавчої експертизи не заявлялось, докази проведення альтернативних оцінок майна суду не подавались. Доказів того, що позивач надавала згоду на відчуження майна або отримала грошові кошти від продажу автомобіля відповідач також не надав.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову. Оскільки заходи забезпечення позову застосовані до майна, яке на даний час належить третій особі і позивачем не ставиться вимога про його повернення, такі заходи підлягають скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263- 265 ЦПК України, ст.51 Конституції України, ст.57,60,61,65,68,69,70 Сімейного Кодексу України, ст.369 ЦК України,
Позовну вимогу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 (однієї другої) частини вартості автомобіля марки "Volkswagen Touran", днз НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_4 як спільної сумісної власності подружжя у розмірі 310950 (триста десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3109 (три тисячі сто дев'ять) гривень 50 копійок судових витрат.
Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.07.2024 року, скасувати.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .
Сторони:
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Суддя Волкова Н.Я.