Справа № 276/1881/24
Провадження по справі №2/276/663/24
21 жовтня 2024 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі - позивач, ТОВ ФК «Артеміда-Ф») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) заборгованість за договором позики.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 18.09.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 9337542, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
На умовах п. 2 Договору позики ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу грошові кошти (позику) у гривні у розмірі 4000,00 грн., шляхом їх перерахування на вказаний відповідачем у Договорі позики рахунок № НОМЕР_1 , а відповідач зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 18.10.2020, розмір процентів у день становить 1,60%, знижена процентна ставка/день становить 0,01%, процентна ставка за понад строкове користування позикою за день становить 2,70%.
01.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 016-010421, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило Право вимоги на користь ТОВ ФК «Артеміда-Ф» на підставі договору факторингу №20231130/1 від 30.11.2023.
Згідно договору факторингу №20231130/1 від 30.11.2023 ТОВ ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками спочатку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а потім ТОВ «Сіроко Фінанс», включно і до ОСОБА_1 , порядковий номер 58 згідно реєстру прав вимоги №20231130/1.
Станом на 12.08.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 13990,70 грн., а саме, залишок заборгованості за тілом - 4000,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування - 7680,00 грн; 3% річних згідно ч.2 ст.625 ЦК України - 473,09 грн. (період нарахування 19.10.2020 - 23.02.2022)., інфляційне збільшення - 5711,47 грн. (період нарахування 19.10.2020 - 23.02.2022).
У позові представник позивача вказує, що всупереч умов кредитного договору відповідач тривалий час своєчасно не здійснює повернення кредиту, у зв'язку із чим позивач вимушений звернутись із даним позовом до суду.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати щодо сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 19.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в поданій заяві просив розгляд справи провести без його участі за наявними матеріалами справи, заперечень проти ухвалення заочного рішення не заявив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов до суду не надав, копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялася за зареєстрованим місцем проживання відповідача, яка повернута до суду із зазначенням причин невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідач повідомлявся судом про розгляд справи шляхом направлення повідомлення за зареєстрованим місцем проживання, що згідно ст.128 ЦПК України є належним повідомленням особи про розгляд справи.
Крім того, відповідача повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
У призначені судові засідання відповідач не з'явився, причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи вищевикладене, у суду є підстави вважати, що відповідач належним чином повідомлений про порядок розгляду справи.
Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило. Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
З матеріалів справи слідує, що 18.09.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 9337542, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором позичальника ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , електронний підпис «1ydaN0mNWW» (а.с. 11). Відповідно до п. 2 Договору позики ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу грошові кошти (позику) у гривні. Сума позики 4000,00 (чотири тисячі гривень нуль копійок). Строк позики (Строк Договору) 30 днів. Процентна ставка (базова)/день 1,6%, знижена процентна ставка/день становить 0,01%, процентна ставка за понад строкове користування позикою за день становить 2,70%. Дата надання позики 18.09.2020, дата повернення (останній день) 18.10.2020. Орієнтовна загальна вартість позики 4012,00 грн. Рахунок позичальника зазначено № НОМЕР_1 .
У паспорті позики зазначено: Сума/ліміт кредиту, грн. - 4000; Строк кредитування - 30; Процентна ставка - 0,01% в день; Річна відсоткова ставка - 3,65%; Загальні витрати за кредитом, грн. - 12,00 грн. (а.с. 12).
Відповідно до листа ТОВ «Фінансова компанія Фінекспрес» від 21.06.2024 № 21/06-2024-2/ТНПП товариство підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» стосовно завершення такої платіжної операції як, зокрема, 18.09.2020 року, сума 4000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 (а.с. 13).
01.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 016-010421 (а.с.18-24) у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується відсупити ТОВ «Сіроко Фінанс» Права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» зобов'язується прийняти такі Права вимоги та сплатити ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 016-010421 від 30.04.2021 ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , за Договором № 9337542 від 18.09.2020, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 2347. Залишок заборгованості за тілом - 4000,00 грн., залишок заборгованості за процентом 7680,00 грн, загальна сума заборгованості 11680,00 грн (а.с. 15-16).
30.11.2023 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ ФК «Артеміда-Ф» укладено Договір факторингу № 20231130/1 (а.с. 42-49) у відповідності до умов якого ТОВ ФК «Артеміда-Ф» передає грошові кошти (Розмір фінансування) в розпорядження ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату у передбачений договором спосіб, а ТОВ «Сіроко Фінанс» відступає ТОВ ФК «Артеміда-Ф» належні йому права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 20231130/1 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» набуло право вимоги до ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , за Договором № 9337542 від 18.09.2020, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 58. Залишок заборгованості за тілом - 4000,00 грн, залишок заборгованості за процентом 7680,00 грн., загальна сума заборгованості 11680,00 грн (а.с. 57).
Згідно із платіжною інструкцією № 960 від 30.11.2024 ТОВ ФК «Артеміда-Ф» перерахувало ТОВ «Сіроко Фінанс» 3913,44 грн., як оплату ціни придбання згідно Договору факторингу № 20231130/1 від 30.11.2023 (а.с. 39).
Судом встановлено,що ТОВ ФК «Артеміда-Ф» є фінансовою установою відповідно до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи НОМЕР_3 від 10.09.2019 (а.с. 64).
Частинами першою та третьою статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують,що внаслідок укладення Договорів факторингу № 016-010421 від 01.04.2021 та № 20231130/1 від 30.11.2023 ТОВ ФК «Артеміда-Ф» набула право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 9337542 від 18.09.2020, надані на підтвердження вказаних обставин докази відповідають вимогам щодо належності та допустимості, договори є дійсними, а відповідачем вказаних обставин не спростовано та іншого не доведено, як і не надано доказів сплати грошових коштів за кредитними договорами первісним кредиторам, що не позбавляється його обов'язку погашення заборгованості за взятими на себе зобов'язаннями.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК Україниз акріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно д остатті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Судом встановлено, що 18.09.2020 ОСОБА_1 підписала Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 9337542, який є предметом цього судового розгляду електронним підписом одноразовим ідентифікатором «1ydaN0mNWW» з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак була дотримана презумпція правомірності договору, отож права, набуті за ними сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення таких договорів, підлягають виконанню.
На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.
Згідно з вимогами статтей 526,527,530 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із статтями 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівніоблікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Приписами абзацу другого частин першої статті 1048 ЦК України визначено, що нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 629ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.
Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.
Факт перерахування коштів у розмірі 4000,00 на банківський картковий рахунок відповідача підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія Фінекспрес» від 21.06.2024 № 21/06-2024-2/ТНПП.
Відповідач не спростувала укладений нею Договір позики № 9337542 від 18.09.2020, а також розмір отриманих за цим договором коштів.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що відповідач порушив умови виконання зобов'язань за договором позики, а тому право кредитора на повернення кредитних коштів та процентів за їх користування є порушеним.
Відповідно до зазначених у позовній заяві розрахунків розміру заборгованості відповідача за кредитним договором право вимоги за якими набуто, станом на 12.08.2024 заборгованість становить 13990,70 грн., з яких: залишок заборгованості за тілом - 4000,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування - 7680,00 грн; 3% річних згідно ч.2 ст.625 ЦК України - 473,09 грн. (період нарахування 19.10.2020 - 23.02.2022)., інфляційне збільшення - 5711,47 грн. (період нарахування 19.10.2020 - 23.02.2022).
Ураховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку не повернуті, зважаючи на вимоги частини другої статті 530 ЦК України (за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав), беручи до уваги, що договори є дійсними, відповідач користувався кредитними коштами, а також за обставин встановлених вище судом, що підтверджують набуття прав вимоги позивачем за вказаними кредитними договорами до відповідача, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 9337542 від 18.09.2020 у заявленому позивачем розмірі - 4000,00 грн.
Що стосується стягнення із відповідача відсотків за вказаним Договором позики, то суд враховує узгоджені у ньому та Паспорті позики умови щодо строку кредиту, на який було укладено договір із відповідачем - 30 днів, дата повернення позики (останній день) - 18.10.2020, процентна ставка - 0.01% в день, загальні витрати за кредитом - 12,00 грн.
15.08.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 761/13715/13-ц, провадження № 61-11145св18 підтвердив висловлену позицію викладену у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц по якій зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Велика Палата Верховного суду в Постанові 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16ГС22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Відповідно до статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Ураховуючи встановлені судом обставини в контексті приведених правових норм та усталеної судової практики, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача підлягають стягненню основна сума заборгованості, відсотки у межах погодженого сторонами договору строку кредитування - 30 днів та розміру процентної ставки - 0.01% в день, інфляційні втрати за період з 19.10.2020 по 23.02.2022, 3% річних за період з 19.10.2020 по 23.02.2022.
Таким чином за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 9337542 від 18.09.2020 стягненню з ОСОБА_1 підлягає 4805,71 грн., з яких:
- заборгованість за основним зобов'язанням (кредит) - 4000,00 грн.;
- заборгованість по процентах - 12,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 4000 грн. (сума кредиту) *0.01% (процентна ставка в день) *12 (строк кредитування);
- інфляційне збільшення - 631,20 грн., виходячи з наступного розрахунку 4012,00 грн. (заборгованість за основним зобов'язанням та процентах) *1.15732940 (індекс інфляції з 25.09.2020 по 23.02.2022) - 4012,00 грн. (заборгованість за основним зобов'язанням та процентах);
- 3% річних - 162,51 грн., виходячи з наступного розрахунку 24,34 грн. (4012,00 x 3 % x 74 : 366 : 100, період з 01/01/2020 до 31/12/2020) + 138,17 грн. (4012,00 x 3 % x 419 : 365 : 100, період з 01/01/2021 до 23/02/2022);
У решті позову суд відмовляє, оскільки по завершенню строку кредитування у кредитодавця виникло право на стягнення грошових коштів виключно на підставі статті 625 ЦК України.
За таких обставин, суд задовольняє позов частково.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 657 від 30.07.2024 в сумі 2422,40 грн. (а.с. 1), який відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (4805,71 грн. з 13990,70 грн, що становить - 34,35%), а отже з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Артеміда-Ф» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 832,09 грн. (2422,40 грн. * 34,35% задоволених позовних вимог).
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що 08.08.2024 було укладено Договір про надання правової допомоги №20240808-1К між ТОВ ТОВ ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О.М,. відповідно до умов якого адвокат взяв на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах визначених цим договором, де у п.4.2 узгоджено, що у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта (задоволення позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов'язується сплатити адвокатові винагороду у розмірі 7000 грн. У разі ухвалення судом рішення суду про часткове задоволення позовних вимог клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (а.с.66-68).
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг за підготовку позовної заяви, збирання доказів, підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів в справі про стягнення заборгованості за договором позики, враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою для фактора, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ. Та зважаючи на те, що позовна заява була подана представником позивача, адвокатом Бачинським О.М., через систему «Електронний суд», що не потребувало значного часу, суд вважає завищеним заявлений розмір вартості вказаної послуги.
У зв'язку з вищенаведеним та враховуючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача, тобто ціну позову, а також складність справи та її значення для сторін, кількості судових засідань, усталеної практики з вирішення кредитних спорів, відсутність відомостей про фінансовий стан обох сторін суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу у разі задоволення позову становлять 3 000,00 грн.
Враховуючи, що позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Артеміда-Ф» відповідно до вимог частини другої статті 141 ЦПК України мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 1030,50 грн. (3000 грн.* 34,35% задоволених позовних вимог).
Керуючись ст.ст. 11, 512-514, 516, 517, 625, 626, 628, 638, 1048, 1054, 1077-1079 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 247, 263-265, 274-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 9337542 від 18.09.2020 у загальному розмірі 4805 (чотири тисячі вісімсот п'ять) грн. 71 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судовий збір у розмірі 832 (вісімсот тридцять дві) грн. 09 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1030 (одна тисяча тридцять) грн. 50 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», місцезнаходження: вул. С. Бандери, 87, оф. 54, м. Львів, Львівський район, Львівська область, ЄДРПОУ 42655697;
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: А.М. Збаражський