Справа №295/10864/24
Категорія 67
2/295/2694/24
16.10.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомир у складі:
головуючого судді Перекупка І.Г.,
при секретарі Конончук Ю.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні Богунського районного суду м. Житомир цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей та сім'ї Житомирської міської ради про визначення місця проживання дитини, -
До Богунського районного суду м. Житомир звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей та сім'ї Житомирської міської ради про визначення місця проживання дитини. В обгрунтування позовних вимог вказав, що він, 20.08.2011 р. зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Від шлюбу народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 14.01.2021 р. у справі № 295/14446/20 їх шлюб розірвано.При розірванні шлюбу питання щодо визначення місця проживання дитини не вирішувалося та він з відповідачем припинили спільне проживання.В 2021 році відповідач виїхала до російської федерації, про своє фактичне місце перебування не повідомила, тим самим фактично припинила свою участь у вихованні та утриманні дитини.Донька ОСОБА_5 , залишилася проживати разом з ним, ОСОБА_1
Влітку 2022 р. він звернувся до Виконавчого комітету Житомирської міської ради як органу опіки і піклування щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 28.06.2022 р. за № 445 затверджено висновок щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним, батьком ОСОБА_1 .
Нещодавно йому, ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_4 планує приїхати в Україну вивезти їхню доньку через державний кордон республіки Польща до російської федерації, проти чого він, ОСОБА_1 категорично заперечує.
Між ним, ОСОБА_1 та донькою, ОСОБА_5 склалися гарні стосунки, він піклується про матеріальне забезпечення, фізичний та духовний розвиток дитини, створення належних житлових умов.Донька відвідує школу № 3, відвідує гурток танців, у неї багато друзів з якими вона гарно спілкується, що свідчить про наявність сталих соціальних зв'язків дитини.Стан здоров'я доньки задовільний. Ним, як законним представник подано декларацію та обрано лікаря, який надає дитині первинну медичну допомогу.Донька бажає проживати разом з ним, ОСОБА_1 та може підтвердити це в суді.На момент подання цього позову він з донькою проживаємо у будинку АДРЕСА_1 , який належить його батькові ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги обгрунтовуючи їх наданими суду доказами.
Відповідачка до суду не з'являлася, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином. (а. с. 61, 92).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей та сім'ї Житомирської міської ради не заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду Акт обстеження умов проживання дитини. (а. с. 8, 9).
Дослідивши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено.
16 липня 2024 р. до Богунського районного суду м. Житомир звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей та сім'ї Житомирської міської ради про визначення місця проживання дитини. (а. с. 1-2).
Згідно протоколу авторозподілу судової справи між суддями Богунського районного суду м. Житомира від 16.07.2024 р. головуючим по справі обрано суддю І. Перекупка. (а. с. 23).
15.08.2024 р. ухвалою суду було відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче засідання на 14.30 год. 26 серпня 2024 р. (а. с. 43-44).
Згідно рішення Богунського районного суду м. Житомир від 14.01.2021 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано. (а. с. 23-24).
Згідно Свідоцтва про народження оформлене Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції Серії НОМЕР_1 від 07.02.2012 р. ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 4).
Зі змісту Висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 28 червня 2022 р. № 445 свідчить, що в рішенні Богунського районного суду м. Житомира від 14 січня 2021 р. шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано але при цьому місце проживання малолітньої ОСОБА_5 не визначено.
Відповідно до висновку оцінки потреб сім'ї, наданого Житомирським міським центром соціальних служб міської ради, батько здатний забезпечувати потреби дитини, фактори сім'ї та середовища сприятливі для її виховання та розвитку.
ОСОБА_1 має самостійний дохід. Мати дитини, ОСОБА_4 участі у вихованні доньки ОСОБА_5 не бере, матеріально не допомагає, перебуває у російській федерації.
Відповідно до повідомлення комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» законним представником ОСОБА_5 подано декларацію та обрано лікаря, який надає первинну медичну допомогу.
Питання визначення місця проживання ОСОБА_5 розгляну то на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті міської ради від 07 червня 2022 р., вивчено наявні матеріали справи.
У матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов язків чи аморальної поведінки, відомості щодо вад здоров'я, які унеможливлюють виховання та утримання дитини.
Враховуючи вказані вище факти, виходячи з інтересів дитини, виконавчий комітет міської ради, як орган опіки та піклування, визначає місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 . (а. с. 9)
Суд встановив, що між сторонами, які мають неповнолітню дитину, існує спір з приводу місця проживання неповнолітньої дитини.
Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог в частині визначення місця проживання дитини, суд виходить з наступного.
Положеннями ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як зазначено у ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно із ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначаються нею самою.
Відповідно до частин 1-2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р., ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 р. у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).
У справах щодо здійснення одним із батьків прав на спілкування стаття 8 Конвенції передбачає батьківське право на вжиття заходів з метою возз'єднання зі своєю дитиною та обов'язок національних органів влади сприяти такому возз'єднанню настільки, наскільки інтереси дитини передбачають, що має бути зроблено все для збереження особистих стосунків, і, за необхідності, «відновлення» сім'ї; обов'язок держави полягає не у досягненні результату, а у вжитті заходів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кацпер Новаковський проти Польщі» пункт 74, від 10.01.2017 р.).
Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 р. по справі № 542/1428/18 зазначив, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінні статті 8 Конвенції.
Неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає з батьком, ОСОБА_1 .
Механізм визначення місця проживання дитини з одним із батьків не має на меті обмеження іншого з батьків у правах.
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суд враховує об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема, поведінку батьків щодо дитини.
Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, стан його розвитку, незалежно від того з ким остання буде проживати.
При цьому, визначення місця проживання дитини з матір'ю не впливатиме на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Оскільки позивач самостійно сплатив суму судового збору і в резолютивній частині позову не наполягає на стягнені з відповідачки даної суми, суд не стягує з відповідачки судовий збір. (а. с. 22).
Керуючись статтями 19, 104, 112-115, 160-161, 171, 180, 182, 183, 185 СК України, статтями 7, 8, 12, 13, 81, 141, 142, 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 р., ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XII суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей та сім'ї Житомирської міської ради про визначення місця проживання дитини, задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 без участі матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішення може бути оскаржена позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення виготовлено 21.10.2024 р.
Суддя Богунського районного
суду м. Житомира І.Г. Перекупка