Справа №295/14194/24
Категорія 387
1-кп/295/1021/24
22.10.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м.Житомира у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022240020000576 від 15.12.2022, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого. Клопотання обґрунтував тим, що строк дії ухвали слідчого судді, якою ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою спливає 01.11.2024, а ризики, які були підставою для обрання виняткового запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати, тому просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів без зміни визначеного розміру застави.
Обвинувачений та його захисник просили зменшити визначений розмір застави до мінімального, встановленого КПК України, зазначивши при цьому, що наведені стороною обвинувачення ризики на даний час нічим не підтверджені.
Заслухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Згідно з ч.3 ст.199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України на стадії досудового розслідування, під час застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтована підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Під час судового розгляду і вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом.
Отже, суд може дати оцінку лише щодо наявності ризиків і чи може запобігти існуючим ризикам застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків цього кримінального провадження, суд бере до уваги, що і на сьогоднішній день продовжує існувати певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій. Можливість у майбутньому бути засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років доводить, що ці ризики є достатньо високими.
Розгляд кримінального провадження по суті на даний час не розпочато, свідків безпосередньо судом ще не допитано, тому на даному етапі кримінального провадження ризик незаконного впливу на свідків не зник та продовжує існувати. Враховуючи характер відносин обвинуваченого зі свідками, суд не виключає можливості здійснення впливу на них зі сторони обвинуваченого.
Також враховуючи обставини скоєння кримінального правопорушення, які інкримінуються стороною обвинувачення ОСОБА_4 , а також те, що в Україні продовжує існувати правовий режим воєнного стану, суд вважає, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України щодо можливості в майбутньому скоїти кримінальні правопорушення, на даний час не зменшився.
Інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Крім того, відповідно до вимог ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто - тримання під вартою.
Щодо доводів захисника про необхідність зменшення розміру застави суд, з урахуванням того, що розгляд справи по суті не розпочато, сторонами не наведено та не надано доказів, які б підтверджували майновий стан обвинуваченого, джерела його доходів, у тому числі, до взяття під варту; поведінку, сімейний стан, наявність на утриманні інших осіб, тощо (характеризуючі дані) - підстав для зміни визначеного розміру застави на даний час не вбачається.
Таким чином, за результатами встановлених в судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов до переконання про доведеність чинників, які передбачені ч.1 ст. 194 КПК України, і є достатніми для прийняття судом рішення про подальше застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави, оскільки підстав для зміни даного виду запобіжного заходу не вбачається.
Керуючись ст. ст. 199, 331 КПК України, суд, -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів - до 20.12.2024 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Суддя ОСОБА_6