Справа №295/14513/24
1-в/295/1388/24
Іменем України
21.10.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового
засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі подання ДУ «Житомирська установа виправна колонія (№4)» про приведення вироку у відповідність до вимог чинного законодавства відносно засудженогоОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України,
встановив:
Адміністрація ДУ "Житомирська установа виконання покарань (№4)" звернулася з поданням про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886 - ІХ стосовно засудженого ОСОБА_3 .
Представник установи подання підтримав та просив його задовольнити.
В судове засідання засуджений не з'явився, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду заяви. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі, у зв'язку з чим, суд проводить розгляд подання у його відсутність.
Прокурор подання підтримав та просив його задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_3 засуджений 25.10.2022 Солом'янським районним судом м. Києва за ст.ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2, 70 КК України до 4 років позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили 28.11.2023.
Початок строку покарання 29.07.2021.
Кінець строку покарання 29.07.2025.
09 серпня 2024 набрав чинності Закон України 3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким ст. 51 КУпАП викладено в новій редакції, відповідно до якої дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Судом встановлено, що згідно вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 25.10.2022ОСОБА_3 засуджений за ст.ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2, 70 КК України до 4 років позбавлення волі. За вказаним вироком 05.11.2019 ОСОБА_3 вчинив 1 епізод таємного викрадення чужого майна на суму 1399 грн.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено правовий висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.07.2019 - 2007 грн.
Таким чином, зміна розміру дрібного викрадення чужого майна з 0, 2 нмдг до 2 нмдг є зміною кримінального закону в частині кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, оскільки у тексті кримінального закону цей розмір не визначений і він вказаний в ст. 51 КУпАП.
За таких обставин, вчинене засудженим діяння за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25.10.2022,лише за епізодом кваліфікованого за ч. 2 ст. 185 КК України, на даний час відноситься до адміністративного правопорушення та не може вважатися кримінально караними.
Попри відсутність прямих законодавчих змін до КК України, діючи норми КУпАП дають підстави для висновку про декриміналізацію діянь засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Суд вважає, що у зв'язку з декриміналізацією крадіжки майна розміром до 2 нмдг, особа, засуджена за таку крадіжку, підлягає звільненню від призначеного покарання.
Керуючись ст. 74 КК України, ст. 537, 539 КПК України,
постановив:
Подання ДУ «Житомирська установа виправна колонія (№4)» про приведення вироку у відповідність до вимог чинного законодавства відносно засудженогоОСОБА_3 - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_3 від покарання, призначеного йому на підставі вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 25.10.2022 лише за епізодом, що кваліфікований за ч. 2 ст. 185 КК України, згідно із ч. 2 ст. 74 КК України та вважати останнього засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавленні волі.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 7 днів з дня її постановлення, а засудженому у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1