Справа № 161/18062/24
Провадження № 3/161/5884/24
м.Луцьк 17 жовтня 2024 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Філюк Т.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно
ОСОБА_1 , працюючого на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП у Волинській області ДПП, адреса робочого місця: м. Луцьк, вул. Залізнична,15,-
- за ч. 1 ст.185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями,27 вересня 2024 року матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, надійшли до провадження судді Філюк Т.М.
З протоколу про адміністративне правопорушення № 0009 від 27 вересня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 не з'явився до Луцького міськрайонного суду Волинської області у судове засідання, призначене на 19 вересня 2024 року на 10:00 год, та не з'явився за постановою від 19 вересня 2024 року про примусовий привід свідка, у судове засідання, призначене 27 вересня 2024 року, 10:00 год. у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за .ст.124, ст.122-4 КУпАП.
Такі дії судовим розпорядником Луцького міськрайонного суду Волинської області кваліфіковано за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому адміністративному правопорушенні не визнав.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за .ст.124, ст.122-4 КУпАП, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП.
Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження підлягає закриттю з таких підстав.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів відповідно до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст.185-3 КУпАП неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері судоустрою. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає вчиненні таких дій: у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-яких дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. Правопорушення передбачене даною статтею може вчинюватися шляхом різноманітних дій: у вербальній формі, шляхом жестикуляції, шляхом бездіяльності під час непідкорення вимогам головуючого у судовому засіданні, неявки до суду осіб, які визнані у встановленому законодавством порядку свідками, потерпілими, позивачами або відповідачами, експертами, перекладачами тощо. Суб'єкт адміністративного проступку - особи, що є учасниками судового процесу. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Згідно рекомендаціями щодо притягнення до відповідальності за неповагу до суду, надані Радою суддів України у рішенні від 04.11.2016 № 74(Із змінами, внесеними згідно з Рішенням Ради суддів № 62 від 26.10.2018) об'єктивна сторона правопорушення передбачає відповідальність тільки за злісне, тобто повторне без поважних причин ухилення від явки в суд і при цьому не всіх осіб, без яких неможливий розгляд судової справи, а тільки свідка, потерпілого, позивача, відповідача, експерта, перекладача. Це означає, що не може визнаватись правопорушенням і не тягне за собою адміністративної відповідальності одноразова навмисна неявка в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача, експерта, перекладача, а також неодноразове нез'явлення без поважних причин обвинуваченого, спеціаліста, іншої особи, особиста участь якої в судовому розгляді визнана обов'язковою.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно копії супровідного листа від 20.08.2024 року за № 161/15574/24/66254/2024 суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Ковтуненко В.В. на ім'я т.в.о. начальника УПП у Волинській області ДПП Мідлика А. надіслав лист про сприяння в забезпеченні явки інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП у Волинській області ДПП ОСОБА_1 у судове засідання на 19 вересня 2024 року,о 10:00 год. для дачі особистих показань в якості свідка.
Згідно копії заяви від 18.09.2024 року за ЕП -9536/24 вбачається, що ОСОБА_1 у вказаній заяви зазначає, що прибути у судове засідання на 19.09.2024 року.10:00 год не зможе, у зв'язку із перебуванням між нічними змінами.
З копії постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Ковтуненка В.В. від 19 вересня 2024 року вбачається, що до інспектора роти № 3 БУПП у Волинській області Васюти Володимира Миколайовича застосовано примусовий привід, в судове засідання,призначене на 27 вересня 2024 року,10:00 год, для дачі показань у якості свідка у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за .ст.124, ст.122-4 КУпАП.
Згідно копії заяви від 26.09.2024 року за ЕП -9906/24 від 27.09.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 у вказаній заяви зазначає, що прибути у судове засідання на 27.09.2024 року.10:00 год не зможе, у зв'язку із перебуванням між нічними змінами 26.09.2024-27.09.2024.
В ході розгляду справи, судом оглянуті матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за .ст.124, ст.122-4 КУпАП.
В матеріалах вказаної справи, наявна постанова від 27.09.2024 року,відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в гривневому еквіваленті становить 3 400 гривень.
Таким чином неявка ОСОБА_1 в судове засідання 27.09.2024 року на 10:00 год не вплинула на розгляд справи, та прийняття суддею постанови. Крім того, ОСОБА_1 , повідомив про не можливість явки у судове засідання, що не свідчить про його злісне ухилення від явки в судове засідання.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.
На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.
КУпАП не містить положень, щодо обов'язку відкладення розгляду справ про адміністративні правопорушення у разі неявки у судове засідання свідків адміністративного правопорушення, а тому суддя неявку свідка ОСОБА_1 розцінює як спосіб реалізації ним своїх прав та обов'язків.
Самі по собі наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, за відсутності інших даних, не можуть бути достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 дійсно проявив неповагу до суду, що виразилось у злісному ухиленні від явки в суд, в якості свідка. Оцінюючи поважність причин такого неприбуття, суд враховував заяву ОСОБА_1 від 26.09.2024 року за ЕП - 9906/24 від 27.09.2024 року, як докази поважності причин пропуску судового засідання,яке відбулось 27 вересня 2024 року. о 10:00 год..
Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, який повинен встановлюватись на підставі відповідних доказів, що стверджують не тільки наявність правопорушення, а й вини особи у його вчиненні.
Так, відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Однак, матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення вимог чинного законодавства.
Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Необхідно також зазначити, що відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
З урахуванням наведеного та встановлених обставин, приходжу до висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність обставин, передбачених диспозицією зазначеної норми закону. А докази, які містяться в матеріалах справи не є такими, що переконливо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП..
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст.62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).
За вказаних обставин, не можна констатувати, що зібрані у справі докази винуватості ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП., відповідають критерію «поза розумним сумнівом».
Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вказане, проаналізувавши та оцінивши відповідно до вимог статті 252 КУпАП наведені вище обставини справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 7, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП закрити на підставі ст. 247 п.1 КУпАП в зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М.Філюк