Справа № 156/1143/24
Провадження № 1-кп/156/97/24
Іменем України
21 жовтня 2024 року сел.Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду № 2 у сел. Іваничі Волинської області кримінальне провадження (№ за ЄРДР 12024030520000738 від 15.08.2024) за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , який народився у ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ново-Троїцьке Добропольського району Донецької області, є громадянином України, українцем за національністю, здобув повну загальну середню освіту, не є працевлаштованим, не є одруженим, не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак на підставі ст. 89 КК України судимості не має, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 358 КК України, ч. 4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення за таких обставин.
Обвинувачений 26.06.2024 (точний час не встановлений), перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
маючи умисел, спрямований на пособництві у підробленні посвідчення водія,
діючи всупереч Положенню про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (в ред. постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 511, зі змінами), усвідомлюючи характер власних протиправних дій, звернувся до невстановленої досудовим розслідуванням особи, з якою заздалегідь домовився про виготовлення підробного посвідчення водія за обумовленою ціною. При цьому ОСОБА_4 надав невстановленій особі свої особисті анкетні дані, копію паспорта громадянина України, фото, зразок власного підпису для внесення відомостей у посвідчення водія, яке надає право керування транспортними засобами.
На виконання досягнутої домовленості 30.06.2024 (точний час не встановлений) невстановлена досудовим розслідуванням особа шляхом відправлення через службу доставки ТОВ «Нова пошта» передала обвинуваченому підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 , категорія транспортних засобів - «В», на ім'я ОСОБА_4 , цей підроблений документ обвинувачений отримав особисто з метою його подальшого використання.
Вказане діяння ОСОБА_4 містить ознаки кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 358 КК України (пособництво у формі надання засобів іншим співучасникам злочину у підробленні посвідчення, яке видається установою і яке надає права, з метою використання його підроблювачем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб).
У подальшому обвинувачений, порушуючи вимоги ст. 5-1 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (в ред. постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 511, зі змінами), 14.08.2024 близько 21 год 30 хв керував автомобілем марки ВАЗ 21102, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , здійснював рух по вул. Молодіжній у с. Біличі Володимирського району Волинської області, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» був зупинений співробітниками СРПП Відділу поліцейської діяльності АДРЕСА_2 для перевірки документів. На вимогу поліцейського обвинувачений надав для огляду посвідчення водія серії НОМЕР_1 категорії «В» на ім'я ОСОБА_4 . При цьому обвинувачений заздалегідь знав, що посвідчення водія є підробленим, діяв умисно, усвідомлював характер своїх протиправних дій, та все ж використав підроблений офіційний документ. Під час перевірки вказаного документа поліцейський встановив, що надане йому посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 за даними з інформаційної бази «НАІС» не відповідає змісту, вказаному в документі. Згадане посвідчення водія було вилучено співробітниками поліції.
Згідно з висновком судової технічної експертизи документів від 26.08.2024 № СЕ-19/103-24/10971-ДД (Волинський НДЕКЦ МВС України) бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 , вилучений у обвинуваченого, за способами друку та спеціальними елементами захисту не відповідає встановленому зразку аналогічного посвідчення водія, що перебуває в обігу на території України, виготовлений не відповідно до вимог, котрі пред'являються до цього виду документів.
Таке діяння ОСОБА_4 містить в собі ознаки кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч. 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документа).
Під час досудового розслідування 20.09.2024 між прокурором Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_6 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження процесуального керівника у кримінальному провадженні № за ЄРДР 12024030520000738 від 15.08.2024 (з однієї сторони), та обвинуваченим (підозрюваним) ОСОБА_4 , захисник - адвокатом ОСОБА_5 (з іншої сторони) укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою сторони дійшли згоди щодо визнання неправомірності вчиненого та беззастережного визнання винуватості ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 358 КК України, ч.4 ст. 358 КК України, на стадії судового розгляду, прийняття обвинуваченим на себе зобов'язання невідкладно прибувати за викликом прокурора або суду. Також сторонами було узгоджено, що обвинувачений (підозрюваний) має понести покарання (за сукупністю кримінальних правопорушень) у виді позбавлення волі на строк 2 роки, зі звільненням від призначеного покарання з випробуванням (на підставі ст. 75 КК України).
У підготовчому судовому засіданні 21.10.2024 представник публічного обвинувачення ОСОБА_3 просив затвердити добровільно укладену між прокурором (з однієї сторони) та обвинуваченим (підозрюваним) за участі захисника (з іншої сторони) угоду про визнання винуватості, призначити ОСОБА_4 покарання, узгоджене сторонами угоди.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у присутності захисника свою вину у вчиненні інкримінованих йому діянь визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному; обвинувачений підтвердив, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання, які будуть застосовані у разі затвердження угоди судом, наслідки умисного невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України; обвинувачений повідомив, що будь-який неправомірний фізичний чи психологічний тиск на нього під час досудового розслідування не чинився, просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку укладено добровільно.
У підготовчому судовому засіданні 21.10.2024 захисник ОСОБА_5 висловила думку щодо можливості затвердження судом добровільно укладеної між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості із призначенням винній особі покарання, узгодженого сторонами угоди.
Судом обвинуваченому ОСОБА_4 з достатньою повнотою роз'яснені наслідки укладення зазначеної угоди.
Розглядаючи питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
За змістом ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:
1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;
2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;
3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України (в редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VIII) належать відповідно до категорії нетяжких злочинів (діяння, кваліфіковане за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 358 КК України) та кримінальних проступків (діяння, кваліфіковане за ч.4 ст. 358 КК України). Внаслідок вчинення таких діянь проти авторитету органів державної влади шкода завдана лише державним інтересам.
Потерпілі в кримінальному провадженні відсутні.
При укладенні угоди про визнання винуватості були дотримані загальні засади щодо необхідності залучення до участі в кримінальному провадженні захисника (ч.2 ст. 52 КПК України).
Судом у підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, надав свою згоду на укладення вказаної угоди; сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України, та цілком усвідомлюють наслідки затвердження такої угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Санкція ч.3 ст. 358 КК України в редакції, що була чинною на момент скоєння ОСОБА_4 правопорушення, передбачала застосування до винних осіб покарання у виді обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.
Санкція ч.4 ст. 358 КК України в редакції, що була чинною на момент скоєння ОСОБА_4 правопорушення, передбачала застосування до винних осіб покарання у виді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до 2 років, або обмеження волі на той самий строк.
Згідно зі ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Загалом, обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років. Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
ОСОБА_4 не належить до згаданих категорій осіб, отже, до нього може бути застосоване покарання у виді обмеження волі, з урахуванням загальних засад призначення покарань, встановлених ст. 65-67 КК України, щирого каяття обвинуваченого.
Таким чином, за скоєння кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 358 КК України, суд призначає ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк 1(один) рік. За скоєння кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч. 4 ст. 358 КК Україні, суд призначає ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю правопорушень суд визначає ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом повного складання призначених покарань у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
Суд переконався у добровільному укладенні сторонами угоди і що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, котрі передбачені в угоді, а також у тому, що сторонам угоди зрозумілі наслідки укладання угоди, передбачені КПК України.
Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених ч. 7 ст. 474 КПК України.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду. Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
За наслідками розгляду угоди в підготовчому судовому засіданні суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши пояснення присутніх учасників кримінального провадження, дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання ОСОБА_4 своєї винуватості та визначення йому остаточного покарання (за сукупністю кримінальних правопорушень) у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При укладенні угоди про визнання винуватості від 20.09.2024 сторони дійшли згоди щодо визначення покарання ОСОБА_4 зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Згідно з ч.4 ст.75 КК України іспитовий строк може бути встановлений судом тривалістю від 1 до 3 років.
Вислухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого, враховуючи особу ОСОБА_4 (обвинувачений не є одруженим, не є працевлаштованим, задовільно характеризується поліцейським офіцером громади за місцем проживання, не перебуває на диспансерному обліку чи під профілактичним наглядом у лікарів - психіатра та нарколога, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак на підставі ст. 89 КК України судимості не має), обставини, які пом'якшують покарання (щире каяття ОСОБА_4 ), відсутність обставин, які б обтяжували покарання, суд вважає за доцільне встановити іспитовий строк тривалістю 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України суд вважає за доцільне покласти на засудженого до відбування покарання з випробуванням обов'язки: періодично прибувати для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування кримінальних правопорушень запобіжний захід не був застосований.
Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Відповідні клопотання від учасників кримінального провадження щодо обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 на час завершення судового розгляду кримінальної справи № 156/1143/24 до суду не надходили, ОСОБА_4 упродовж судового провадження сумлінно виконував покладені на нього процесуальні обов'язки у кримінальному провадженні, отже, підстав для застосування до засудженого запобіжного заходу на час до набрання цим вироком законної сили суд не вбачає.
Потерпілих у кримінальному провадженні немає. Цивільні позови в кримінальному провадженні заявлені не були.
Під час досудового розслідування на проведення експертизи (висновок експерта від 26.08.2024 № СЕ-19/103-24/10971-ДД, Волинський НДЕКЦ МВС України) були здійснені процесуальні витрати в розмірі 2650,48 грн..
Відповідно до ст. 118 КПК України витрати, пов'язані із залученням експертів, віднесені до складу процесуальних витрат.
Згідно із ч.2 ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Зі змісту гл. 8 КПК України вбачається покладення законодавцем обов'язку щодо відшкодування процесуальних витрат саме на особу, яку визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення (окрім витрат на безоплатну правову допомогу підозрюваному, обвинуваченому за ч.2 ст. 120 КПК України).
Згідно зі ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Отже, суд приходить до висновку про необхідність компенсувати державі витрати, пов'язані із залученням експерта, за рахунок особи, визнаної винною у вчиненні кримінальних правопорушень, і стягує з ОСОБА_4 процесуальні витрати в розмірі 2650,48 грн..
За вказаним кримінальним провадженням було зібрано речові докази, а саме: два компакт - диски з відеозаписами фіксування процедури огляду місця події від 14.08.2024 з бодікамери поліцейського (зберігаються у Відділенні поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області); посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 26.06.2024, категорії «В», видане на ім'я ОСОБА_4 (зберігається у Відділенні поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області);
Вирішуючи подальшу долю речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України, суд вважає за необхідне після набрання цим вироком законної сили: посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 26.06.2024, категорії «В», видане на ім'я ОСОБА_4 - знищити; два компакт - диски з відеозаписами фіксування процедури огляду місця події від 14.08.2024 з бодікамери поліцейського - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього строку їх зберігання.
Також у зв'язку з відсутністю в подальшому необхідних цілей, визначених ч.2 ст. 170 КПК України, суд скасовує арешт, накладений на речовий доказ (посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 26.06.2024, категорії «В», видане на ім'я ОСОБА_4 ) ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 19.08.2024 у справі № 165/3697/24.
Керуючись ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 20.09.2024, укладену між прокурором Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_6 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження процесуального керівника у кримінальному провадженні № за ЄРДР 12024030520000738 від 15.08.2024 (з однієї сторони), та обвинуваченим (підозрюваним) ОСОБА_4 , захисником ОСОБА_5 (з іншої сторони).
Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК Україні, та призначити йому покарання за це правопорушення у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК Україні, та призначити йому покарання за це правопорушення у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч.1,2 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням тривалістю 1 (один) рік, якщо він під час випробування не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки, а саме: періодично прибувати для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання цим вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не застосовувати.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із здійсненням експертизи в кримінальному провадженні, в розмірі 2650 (дві тисячі шістсот п'ятдесят) гривень 48 копійок.
Подальшу долю речових доказів у кримінальному провадженні після набрання цим вироком законної сили вирішити таким чином:
-посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 26.06.2024, категорії «В», видане на ім'я ОСОБА_4 (зберігається у Відділенні поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області) - знищити;
-два компакт - диски з відеозаписами фіксування процедури огляду місця події від 14.08.2024 з бодікамери поліцейського (зберігаються у Відділенні поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області) - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього строку їх зберігання.
Скасувати арешт, накладений на речовий доказ (посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 26.06.2024, категорії «В», видане на ім'я ОСОБА_4 ) ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 19.08.2024 у справі № 165/3697/24.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після спливу встановленого законом строку для подання апеляційних скарг учасниками кримінального провадження, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційних скарг учасниками кримінального провадження, вирок, якщо його не було скасовано за наслідками апеляційного провадження, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий у справі суддя ОСОБА_1