Справа № 156/850/24
Провадження № 3/156/599/24
21 жовтня 2024 року сел. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І. Є., розглянувши матеріали справи, що надійшли з ВПД № 1 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Переславичі Іваничівського району Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця: АДРЕСА_2 , працевлаштованого водієм у ФОП « ОСОБА_2 »,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),
учасники справи:
особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - не з'явився,
захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Білецька Інна Миколаївна,
свідок - ОСОБА_3 ,
про права передбачені ст. 268 КУпАП, ст.ст.10, 63 Конституції України особам роз'яснено,
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи
12 липня 2024 року о 20:14 год в с. Заставне по вул. Лук'янова водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом FOTON BS д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився.
Констатовано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ІІ. Пояснення учасників справи
Особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 29.07.2024 року, 11.09.2024 року, 24.09.2024 року, 26.09.2024 року та 21.10.2024 року не з'явився.
Про те, що судове засідання у даній справі відбудеться в приміщенні Іваничівського районного суду Волинської області 24.07.2024 року ОСОБА_1 був повідомлений під особистий підпис, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 002240 від 12.07.2024 року (а.с.1).
У зв'язку із задоволенням судом заяви від 24.07.2024 року про ознайомлення ОСОБА_1 із матеріалами справи розгляд справи відкладено на 11.09.2024 року, про що ОСОБА_1 був повідомлений під особистий підпис (а.с.15).
11.09.2024 року судом задоволено клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи для надання йому можливості скористатися правничою допомогою.
Судове засідання призначено на 24.09.2024 року, про що ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - судової повістки 13.09.2024 року особисто ОСОБА_1 (а.с.17).
Також ОСОБА_1 був повідомлений про те, що судове засідання відбудеться в приміщенні Іваничівського районного суду Волинської області 21.10.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - судової повістки 26.09.2024 року особисто ОСОБА_1 (а.с.30). Про причини неможливості прибуття у судове засідання 21.10.2024 року ОСОБА_1 не повідомив.
Вимоги ст. 277-2 КУпАП щодо вручення повістки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи - виконані. Отже, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 достеменно знав про складання відносно нього адміністративного протоколу, і про те, що розгляд справи відбудеться в Іваничівському районному суді Волинської області о 13:30 год 21.10.2024 року, однак не вжив жодних заходів для явки до суду.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
Суд звертає увагу на те, що згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАПне є обов'язковою.
Беручи до уваги те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не вжив жодних заходів для явки до суду, однак скористався правом на представлення його інтересів захисником - адвокатом Білецькою І.М., тому суддя вважає, що право на захист ОСОБА_1 не порушено та є всі підстави для прийняття справедливого, законного та неупередженого рішення без участі такого.
26.09.2024 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення щодо протоколу про адміністратвине правопорушення, відповідно до яких ОСОБА_1 викладені у протоколі обставини заперечив та зазначив, що у той день, 12.07.2024 року орієнтовно о 20 годині 15 хвилин я був зупинений поліцейським. Причина зупинки, на думку ОСОБА_1 , була формальною - перевірка документів. Всі документи на вимогу поліцейського він пред'явив, пояснив де працює, кому належить автомобіль, звідки і куди їде. Поліцейський висловив претезнію щодо того, що ОСОБА_1 не був пристебнутий ременем безпеки. Це було дійсно так, однак з поліцейським вони повністю порозумілися. ОСОБА_1 зазначає, що в той день він не вживав алкогольних напоїв та в стані сп'яніння не перебував і не міг перебувати, оскільки виконував свої посадові обов'язки водія. Крім цього, з ним в службовому автомобілі перебували інші громадяни, які також можуть підтвердити той факт, що в стані сп'яніння ОСОБА_1 не перебував, у нього був відсутній запах алкоголю з порожнини рота та не було зміни шкіряного покриву обличчя. ОСОБА_1 наголошує, що під час зупинки поліцейським питання про те, чи вживав ОСОБА_1 алкоголь відразу було вирішене. ОСОБА_1 заявив про те, що він не вживав алкоголю взагалі, не проходив будь-якого огляду на стан сп'яніння, у будь-яку трубку не дихав, до лікаря на будь-яке обстеження не їздив. ОСОБА_1 стверджує, що в той день він не вживав алкогольних напоїв та в стані сп'яніння не перебував і не міг перебувати. Натомість поліцейський все ж таки склав протокол та інші матеріали. Після зупинки автомобіля і бесіди з поліцейськими ОСОБА_1 поліцейським не був відсторонений від керування транспортним засобом, сів у свій службовий автомобіль і самостійно поїхав на ньому далі, що вважає додатковим підтвердження його слів про відстутність будь-яких підстав для висновку про перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Також ОСОБА_1 скористався правом на представлення його інтересів захисником - адвокатом Білецькою І.М.
Відповідно до ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є адвокат Білецька І.М., повноваження якої підтверджуються наявними у матеріалах справи ордером серії АС № 1110843 від 24.09.2024 року та договором про надання ОСОБА_1 правничої допомоги від 24.09.2024 року. Таким чином, під час розгляду цієї справи без участі ОСОБА_1 такому забезпечено право на захист, оскільки його інтереси представляє адвокат.
Так, у судовому засідані 21.10.2024 року адвокат Білецька І.М. просила закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністартивного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з мотивів, наведених у поданому нею клопаотанні.
Таке клопотання обґрунтоване тим, що в той день 12.07.2024 року орієнтовно о 20 годині 15 хвилин ОСОБА_1 був зупинений поліцейським. Причина зупинки була формальною - перевірка документів. Всі документи на вимогу поліцейського він пред'явив, пояснив де працює, кому належить автомобіль, звідки і куди їде. Поліцейський висловив претезнію щодо того, що ОСОБА_1 не був пристебнутий ременем безпеки. В той день він не вживав алкогольних напоїв та в стані сп'яніння не перебував і не міг перебувати, оскільки виконував свої посадові обов'язки водія. Крім цього, разом з ним в службовому автомобілі перебували інші громадяни, які також можуть підтвердити той факт, що в стані сп'яніння ОСОБА_1 не перебував, у нього був відсутній запах алкоголю з порожнини рота, у нього не було зміни шкіряного покриву обличчя. Під час зупинки ОСОБА_1 поліцейським питання про те, чи вживав він алкоголь відразу було вирішене, так як ОСОБА_1 заявив про те, що не вживав алкоголю взагалі. Він не проходив будь-якого огляду на стан сп'яніння. Він не дихав в будь-яку трубку. Він не їздив до лікаря на будь-яке обстеження. Натомість поліцейський все ж таки склав протокол та інші матеріали. Після зупинки автомобіля і бесіди з поліцейськими ОСОБА_1 сів в свій службовий автомобіль і самостійно поїхав на ньому далі. Це ще одне підтвердження обставини про відстутність будь-яких підстав для висновку про його перебування в стані алкогольного сп'яніння. Адже, якщо він був нетверезий, то поліцейський повинен був відсторонити його від керування транспортним засобом, сам транспортний засіб або затримати або надати можливість керувати ним уповноваженій ОСОБА_1 особі. За таких обставин, адвокат Білецька І.М. вважає, що висновок поліцейського про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, є хибним. Оскільки факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння недоведений, то в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Також адвокат зазначає, що відсутні належні та допустимі докази факту порушення особою ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки огляд такої особи на стан алкогольного сп'яніння не проводився, а факту відмови від проходження огляду в медичному закладі засвідчено не було. Крім цього, протокол та інші докази у справі містять розбіжності у часі правопорушення, пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння була неналежною, поліцейські не проінформували його про порядок такого огляду, водій не був відсторонений від керування транспортним засобом. За буквальним змістом ст. 266 КУпАП, встановленим порядком огляду водія на стан алкогольного сп'яніння є пропозиція поліцейського пройти огляд з використанням спеціальних технічних засобів. Лише у випадку незгоди водія на сам факт застосування спеціального технічного засобу або незгоди з його результатами, у поліцейського виникає обов'язок у двогодинний строк доставити водія до закладу охорони здоров'я для огляду. У даній справі жоден доказ не містить даних, що водій ОСОБА_1 висловлював саме незгоду на застосування спеціального технічного засобу, що потягло б за собою обов'язок поліцейського доставити водія до закладу охорони здоров'я для огляду.
Також, матеріали справи та сам протокол про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем та передачі цього автомобіля для керування іншій особі, посвідчення водія вилучено не було. В матеріалах даної адміністративної справи і у самому протоколі відносно ОСОБА_1 відсутні посилання на те, за допомогою якого технічного засобу водію пропонувалося пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. У встановлений законом спосіб водій не направлявся у заклад охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння. До матеріалів адміністративної справи долучений диск з матеріалами відеофіксації вчиненого адміністративного правопорушення, однак відсутні відомості про технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний запис, що не дає підстав використати ці матеріали, як доказ.
З огляду на наявні істотні порушення при проведенні огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 та складанні за його результатами протоколу про адміністративне правопорушення, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 вважає, що вказаний протокол та додані до нього матеріали є недопустимими доказами, як такі, що отримані з істотним порушенням вимог КУпАП. Будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні. ОСОБА_4 вважає, що органом, який направив адміністративний матеріал до суду, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому, провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
ІІІ. Застосоване судом законодавство
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено в ч. ч. 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735: огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 3 ч. 1 зазначеної Інструкції ознаками алкогольного ( наркотичного ) сп'яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів;- порушення мови;- виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;- поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 частин 1 визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
ІV. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи
Протокол серії ААД № 002240 від 12.07.2024 року складений уповноваженою на те посадовою особою, в межах наданих їй повноважень, відповідає вимогам ст. ст. 255, 256 КУпАП та в силу ст. 251 КУпАП є доказом у справі.
Встановлено, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується такими дослідженими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 002240 від 12.07.2024 року, в якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- рапортом посадової особи ВПД № 1 (смт. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області № ЄО-1468 від 12.07.2024 року про зупинення 12.07.2024 року в с. Заставне по вул. Лук'янова транспортного засобу, водій якого має ознаки алкогольного сп'яніння. На ОСОБА_1 складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, згідно з яким ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння відмовився;
- письмовим зобов'язанням ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопоуршення серії ААД № 002240 від 12.07.2024 року не керувати транспортним засобом FOTON BS д.н.з. НОМЕР_2 протягом 24 годин;
- рапортом поліцейського СРПП ВПД № 1 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області капрала поліції Кузьмича І. про застосування до ОСОБА_1 заходу забезпечення провадження у вказаній справі у виді відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, зафіксоване на портативний відеореєстратор;
- оптичним диском DVD-R з чотирьма відеозаписами з місця події.
Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
На відеозаписі № VUTS1727 зафіксовано рух транспортного засобу FOTON BS д.н.з. НОМЕР_2 . Після зупинення парацівниками поліції зі сторони водія із авто вийшов ОСОБА_1 .
З відеозапису № 0000000_00000020240712201452_0002 слідує, що після зупинення транспортного засобу, працівник поліції ОСОБА_5 підійшов до авто і відрекомендувався водію, оголосив про здійснення відеофіксації їхньої розмови та повідомив про причини зупинки: водій керував транспортним засобом будучи не пристебнутим ременем безпеки. ОСОБА_1 проти такого не заперечив.
Надалі в ході розмови працівник поліції запитав ОСОБА_1 чи той не вживав алкоголь і після отримання негативної відповіді від водія, неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 спочатку погоджувався на проходження огляду, згодом чіткої відповіді на неодноразові пропозиції поліцейського пройти огляд не надавав, лише похитував головою, а ще пізніше на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, категорично відмовився.
Суд звертає увагу на те, що на відеозаписі зафіксовано, що в ході розмови ОСОБА_1 з іншим поліцейським, на запитання останнього чи ОСОБА_1 щось пив, той відповів: «но, трошки, 50 грам»; на наступне запитання працівника поліції навіщо ОСОБА_1 таке робить, останній відповів: «бо якось так».
Надалі ОСОБА_1 повторно двічі відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транпортного засобу, так і в медичному закладі.
Після цього працівник поліції оголосив ОСОБА_1 про складення відносно нього протоколу про адміністратвине правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та повідомив водія про його права та обов'язки.
На відеозаписі № 0000000_00000020240712204337_0003 зафіксовано відмову ОСОБА_1 від надання особистих пояснень.
На відеозаписі № 0000000_00000020240712204549_0004 зафіксовано оголошення водію ОСОБА_1 змісту протоколу про адміністративне правопорушення серїі ААД № 002240 від 12.07.2024 року.
Доводи захисника стосовно того, що відсутні відомості про технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис з місця події, а тому долучений до матеріалів диск із відеозаписами є неналежним доказом, суд вважає безпідставними, оскільки такі відеозаписи отримані поліцейським відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" хоча і не є безперервними, однак узгоджуються з даними протоколу про адміністративне правопорушення, надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отримані у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а тому є належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду не викликає. Крім того, у ст. 283 КУпАП міститься вимога щодо наявності відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався), яка стосується постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів; аналогічних вимог до протоколу про адміністративне правопорушення КУпАП не містить.
Оцінюючи вищевказані докази, суддя дійшов висновку, що вони не суперечать один одному, а навпаки доповнюють та підтверджують обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Разом з тим, на підтвердження вини ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено направлення від 19 год. 19 хв. 12.07.2024 року на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким ОСОБА_1 до КНП «Іваничівська багатопрофільна лікарня» не доставлявся, від огляду відмовився. Суд бере до уваги заперечення захисника та визнає направлення недопустимим доказом, оскільки видане працівником поліції о 19 год. 19 хв. 12.07.2024 року направлення суперечить матеріалам справи про адміністративне правопорушення: згідно з протоколом ААД № 002240 від 12.07.2024 року та рапортом ЄО - 1468 від 12.07.2024 року ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 12.07.2024 року о 20 год. 14 хв. Тобто направлення на огляд ОСОБА_1 видане працівником поліції раніше, ніж зафіксований факт зупинення транспортного засобу, що є неприпустимим. Разом з тим, таке становлене судом процесуальне порушення вимог КУпАП жодним чином не впливає та не спростовує факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі.
Також в судовому засіданні у якості свідка допитано ОСОБА_3 , який суду показав, що в той день він із знайомою пані ОСОБА_6 повертався з озера, що в с. Заболотці. Вони їхали велосипедами і по дорозі ОСОБА_3 побачив знайомого ОСОБА_1 , який їхав транспортним засобом. Вже вечоріло, тому ОСОБА_3 та пані Галина попросили ОСОБА_1 підвезти їх. ОСОБА_3 ствердив, що від ОСОБА_1 запаху алкоголю не чув та не помітив зміни покриву обличчя у ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 керував транспортним засобом адекватно. ОСОБА_3 також вказав, що ОСОБА_1 він знає давно як спокійну та адекватну людину. Через 15-20 хвилин по дорозі їх зупинила поліція і працівник поліції запитав у ОСОБА_1 чи з ним все гаразд. Під час розмови, працівник поліції та ОСОБА_1 пішли до прицепа транспортного засобу і надалі розмову ОСОБА_1 та працівника поліції ОСОБА_3 не чув. Такі покази свідка ОСОБА_3 суддя оцінює критично, оскільки такі надані на користь особи, що притягається до адміністративної відповідальності з метою сприяння ОСОБА_1 уникнути відповідальності. Крім того такі покази спростовуються поясненнями самого ОСОБА_1 , які зафіксовано на відеозаписі № 0000000_00000020240712201452_0002 в ході розмови з іншим поліцейським ОСОБА_1 зазнався, що трішки випив.
Щодо причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , то суд вважає необхідним зазначити, що невинесення поліцейським постанови про адміністративне правопорушення за те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та не був пристебнутий ременем безпеки, аж ніяк не спростовує обставини, щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Щодо виявлення у ОСОБА_1 ознак, які були зазначені працівником поліції як ознаки алкогольного сп'яніння, суддя звертає увагу на те, що право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 достатніми підставами для огляду водіїв на стан сп'яніння є наявність у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України підстав вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. При цьому поліцейський самостійно визначає чи є підстави вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Надані у судовому засіданні покази свідка ОСОБА_3 у даному випадку не мають доказового значення для правильного вирішення справи, оскільки водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, що підтверджується відеозаписами та сукупністю досліджених письмових доказів у справі про адміністративне правопорушення, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України. При цьому причини, з яких водій ОСОБА_1 відмовився виконати вимогу поліцейського про проходження ним огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, правового значення для розгляду цієї справи не мають. Таким чином, порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735 не встановлено. Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП. Статтею 130 КУпАП прямо встановлено адміністративну відповідальність водія за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Зауваження адвоката Білецької І.М. на те, що у протоколі не вказано, за допомого якого саме «спецзасобу «Драгер»» було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння не заслуговують на увагу, оскільки у даному випадку не мають доказового значення для правильного вирішення справи.
Твердження ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Білецької І.М. про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом спростовується наявним у матеріалах справи зобов'язанням ОСОБА_1 не керувати транспортним засобом протягом 24 годин, яке ОСОБА_1 підписав особисто, що зафіксовано на відеозаписі № 0000000_00000020240712204549_0004.
Твердження адвоката, що працівники поліції зобов'язані були відсторонити ОСОБА_1 від керування транспортним засобом шляхом уповноваження іншої третьої особи на керування транспортним засобом або вилученням транспортного засобу у ОСОБА_1 є голослівним, оскільки працівниками поліції, враховуючи конкретні обставини події, вжито заходів, що визначені нормами КУпАП.
Всі інші наведені у клопотанні захисника підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі не заслуговують на увагу, оскільки працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення щодо відмови водія ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Білецької І.М. суддя вважає безпідставними, та такими, що не спростовують висновків судді про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Письмові пояснення ОСОБА_1 суд оцінює критично, оскільки такі направлені на виправдання своєї поведінки.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростували наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та непричетність до них ОСОБА_1 , суду не надано і не встановлено під час судового розгляду.
При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, суду не скеровував.
Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
V. Накладення адміністративного стягнення
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.
Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», та цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
При вирішенні питання про накладення стягнення за допущене адміністративне правопорушення, суддею враховано також характер вчиненого правопорушення, яке містить в собі суспільно-небезпечне діяння: дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжких імовірних наслідків; дані про особу (до адміністративної відповідальності правопорушник притягується вперше), майновий стан (працевлаштований), ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, поведінку правопорушника під час та після вчинення правопорушення та вважає необхідним застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень.
Відповідно до довідки поліцейського СРПП Відділу поліцейської діяльності №1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Кузьмича І., ОСОБА_1 01.10.1997 року отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 . Отже, суд застосовує до порушника додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
VІ. Судові витрати
Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності визнано винуватим у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, суддя вважає за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ч.1 ст.130, ст.ст. 9, 33, 34, 35, 40-1, 256, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд
Визнати винуватим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Встановити ОСОБА_1 строк для добровільної сплати визначеної суми штрафу 15 днів з дня вручення йому копії цієї постанови. Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУДКСУ у Волинській області; код за ЄДРПОУ: 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA588999980313050149000003001; код класифікації доходів бюджету: 21081300.
У разі несплати штрафу правопорушником у встановлений строк стягнути в порядку примусового виконання цієї постанови з ОСОБА_1 в дохід держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Строк пред'явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.
Суддя І. Є. Малюшевська