Копія
154/3243/24
1-кп/154/547/24
22 жовтня 2024 року м. Володимир
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду кримінальне провадження № 12024035510000041 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, громадянина України, українця, не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
Наприкінці 2023 року (точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленою особою, з метою підроблення тимчасового посвідчення військовозобов'язаного та довідки ВЛК, надав останній свої анкетні дані та копію паспорта громадянина України.
У подальшому, невстановлена досудовим розслідуванням особа, використовуючи реквізитні дані « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, за допомогою комп'ютерної техніки, умисно виготовила підроблений офіційний документ, а саме: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серія НОМЕР_1 від 02.10.2023, довідку ВЛК №3390 від 02.10.2023 видані на ім'я ОСОБА_4 , вказавши в них недостовірні відомості про непридатність ОСОБА_4 до проходження військової служби в Збройних Силах України, після чого передала вказані документи ОСОБА_4 , для використання останнім.
Крім цього, 27.01.2024 близько 23 год. 20 хв., ОСОБА_4 , під час проходження прикордонного контролю, перебуваючи в пункті пропуску міжнародного автомобільного сполучення «Устилуг» Волинської митниці Держмитслужби, що за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, діючи умисно, будучи особою призовного віку, який не має права перетину державного кордону України у період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022, з наступними змінами внесеними Указом президента України №734/2023 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» від 06.11.2023, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження дії воєнного стану в Україні»» від 08.11.2023, з метою незаконного перетину державного кордону України, надав працівникам Державної прикордонної служби України завідомо підроблені документи, а саме: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 02 жовтня 2023 року та довідку військово-лікарської комісії № 3390 від 02 жовтня 2023 року, видані на ім'я ОСОБА_4 , які ІНФОРМАЦІЯ_2 , не видавалися та не посвідчувалися, чим використав завідомо підроблені документи.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю. Щиро розкаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях та просив суворо не карати. Також просить призначити більш м'яке покарання за ч. 3 ст. 358 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, у виді штрафу.
Оскільки фактичні обставини справи не оспорюються учасниками судового провадження, учасники судового провадження не заперечують щодо визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження фактичних обставин справи, немаючи сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч. 3,4 ст. 349 КПК України, суд приходить до висновку, що дослідження фактичних обставин справи слід обмежити допитом обвинуваченого, дослідити дані у справі, що характеризують його особу.
Учасникам судового провадження роз"яснено, що вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні умисних протиправних дій, які виразились в пособництві, тобто в наданні засобів, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення іншим співучасникам, у підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який звільняє від обов'язків, з метою використання його іншою особою, вчиненим за попередньою змовою групою осіб є доведеною та кваліфікує його дії за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 358 КК України.
Крім того, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у використанні завідомо підробленого документа є доведеною та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 358 КК України.
Обставинами, що пом"якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує пом"якшуючі покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не судимий.
Водночас, суд приходить до висновку, що встановлені судом ряд обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, котрий вперше притягується до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні неповнолітніх дітей, відсутність даних про негативну характеристику обвинуваченого, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його поведінку після вчинення даних кримінальних правопорушень, зокрема, що нових злочинів та правопорушень не вчиняв, дані правопорушення не спричинили жодних тяжких наслідків, - істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а тому при призначенні покарання за ч. 3 ст. 358 КК України є підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 358 КК України, у виді штрафу.
Вищенаведені обставини вказують на можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_4 призначенням більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 358 КК України, у виді штрафу.
Також суд дійшов висновку про призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 358 КК України у межах санкції цієї статті, у виді штрафу.
На думку суду, застосування ст. 69 КК України та призначення покарання у виді штрафу, буде необхідним, достатнім і відповідати основній меті покарання - виправлення засудженого та запобіганню ним та іншими особами вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання і вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, а саме у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи».
Речові докази вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Судові витрати стягнути із обвинуваченого.
Арешт майна скасувати.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити покарання:
за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень.
за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень.
Речові докази: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 , видане ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідку ВЛК №3390 від 02.10.2023, видану ІНФОРМАЦІЯ_3 - залишити у матеріалах кримінального провадження.
Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 в користь держави 7572,80 грн процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертівдля проведення технічної експертизи документів.
Арешт майна, котрий накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 31.01.2024 - скасувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий:/підпис/
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя ОСОБА_1