10 жовтня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/10960/24
Провадження № 22-ц/4820/1781/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна, представник - Офіс Генерального прокурора про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Карплюка О.І. від 12 липня 2024 року.
Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, посилався на те, що в провадженні слідчих Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області знаходиться кримінальне провадження №42017241010000043, відкрите за його заявою. Незважаючи на очевидність невиконання рішення суду і достеменно відомих осіб, які його вчинили, службові особи Хмельницької обласної прокуратури та ГУНП в Хмельницькій області внесли відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення невідомими особами без винесення постанов про те, що позивач має статус потерпілого чи він у нього відсутній, що фактично призвело до неможливості притягнути до відповідальності винних осіб за заподіяння йому моральної та майнової шкоди. Надзвичайна тривалість досудового розслідування у справі є очевидною і не потребує доказування. Розслідування тривало з 2017 року, на дату звернення з позовом у 2023 році становить близько 6 років і є неефективним. За такий строк орган досудового розслідування мав би або закрити провадження, або звернутися до суду з обвинувальним актом. Внаслідок неефективного розслідування кримінальної справи особами, які здійснюють свої офіційні повноваження, порушено його права і завдано йому моральної шкоди. Надмірна тривалість кримінального провадження призвела до моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом ділової репутації тощо. Йому заподіяна моральна шкода внаслідок порушення його конвенційного права на ефективний засіб юридичного захисту внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження №42017241010000043.
Тому позивач просив стягнути з держави України на його користь відшкодування моральної шкоди 5 мільйонів грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 липня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000000 грн., завданої йому порушенням його Конвекційного права на ефективний засіб юридичного захисту внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження №42017241010000043 в порядку ст. 23 ч. 1 ЦК України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне та задовольнити позов. На його думку, судом першої інстанції не враховано факт зумисної бездіяльності в кримінальному провадженні протягом 7 років та наявність підстав для відшкодування завданої йому моральної шкоди. Суд не витребував оригінали доказів з метою надання їм належної правової оцінки та безпідставно відмовив у позові. Не враховано, що представник відповідача не надав жодного доказу на спростування своєї вини та розміру відшкодування, не спростував презумпцію завдавача шкоди. Оскільки права апелянта поновити нереально, то суд зобов'язаний забезпечити отримання відповідного відшкодування згідно практики Верховного Суду.
Апелянт ОСОБА_1 до початку розгляду справи по суті залишив зал судового засідання і не давав пояснення щодо апеляційної скарги.
Інша сторона в суд не з'явилася, будучи належно повідомленою про розгляд справи.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем складу цивільного правопорушення, а також Офіс Генеральної прокуратури України не є тим органом, який наділений повноваженнями представляти державу Україну в спірних правовідносинах.
Так, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні підстави покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Так, статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як вбачається з відзиву на позов, Генеральна прокуратура України (Офіс Генерального прокурора) у кримінальному провадженні № 42017241010000043 нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва не здійснювали, дії (бездіяльність) Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), її посадових осіб у встановленому законом порядку не визнавалися незаконними.
У кримінальному провадженні № 42017241010000043 від 15.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України досудове розслідування проводиться слідчим відділом Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області.
Кримінальне провадження розпочато Хмельницькою місцевою прокуратурою на виконання ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 10.11.2017, якою зобов'язано прокурора внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 щодо невиконання головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області, посадовими особами Хмельницького МВ УМВС у Хмельницькій області та посадовими особами УДМС у Хмельницькій області постанови Хмельницького окружного адміністративного суду Хмельницької області від 12.12.2011 року у справі № 2270/14181/11 про зобов'язання Хмельницького міського відділу УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки.
Державним виконавцем 27.20.2012 відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк на самостійне його виконання.
В подальшому, 05.10.2012 Хмельницький окружний адміністративний суд змінив сторону виконавчого провадження - боржника з Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області на Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області.
Згідно повідомлення Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області № 796 на ім'я ОСОБА_1 22.11.2012 року оформлено новий паспорт громадянина України НОМЕР_1 (взамін втраченого), який власноруч отриманий останнім.
ОСОБА_1 неодноразово подавав до Окружної прокуратури міста Хмельницького та органу досудового розслідування клопотання про допити певних осіб та проведення інших слідчих дій, повідомлення про підозру, за результатами розгляду яких прокурорами та слідчими виносилися постанови про відмову в їх задоволенні.
На даний час ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні перебуває в статусі заявника.
За результатами досудового розслідування 30.04.2020, 20.03.2021, 20.10.2022 та 12.01.2024 слідчими приймались рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, які ухвалами слідчих суддів Хмельницького міськрайонного суду від 25.02.2021, 29.09.2021, 08.11.2022 та 19.02.2024 скасовані.
Судові рішення, якими встановлено неналежне виконання службових обов'язків працівниками органів прокуратури, або їх бездіяльність під час здійснення нагляду, не виносилися.
На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває.
Згідно з ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7 ст. 81 ЦПК).
У позовній заяві позивач посилався на те, що порушення його права на ефективний засіб правового захисту, передбаченого ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підтверджується незаконними постановами про закриття цього кримінального провадження, а також постановами наглядових прокурорів про відмову в його клопотаннях.
Разом з тим, позивач не долучив до позовної заяви копії цих постанов, хоча оскаржував їх у встановленому порядку, як вбачається з відзиву Офісу Генерального прокурора.
Водночас позивач вказував на те, що оригінали документів, на які він посилається, знаходяться в кримінальному провадженні № 42017241010000043, тому просив витребувати його для дослідження в суді з Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, а також витребувати відповідне наглядове провадження з Хмельницької обласної прокуратури для огляду в суді.
Суд першої інстанції не вирішив це клопотання.
Аналогічне клопотання, викладене в апеляційній скарзі, відхилене апеляційним судом на стадії підготовки справи до розгляду як необґрунтоване, оскільки позовна заява не містила посилання на певні документи кримінального провадження. Крім цього, нормами цивільно-процесуального закону не передбачено витребування судом матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування по якому не закінчено, що узгоджується з статтею 222 КПК України про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні перебуває в статусі заявника, зі змісту його позовної заяви не вбачається, що він ініціював питання про залучення його потерпілим чи оскаржував рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні його потерпілим відповідно до ст. 303 КПК України.
За цих обставин позивач не довів заподіяння йому шкоди внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження, незаконної бездіяльності службових осіб органу державної влади.
Суд першої інстанції правильно констатував, що позивачем не зазначено, в чому саме полягає незаконність дій чи бездіяльності Генеральної прокуратури як представника держави України щодо надмірної тривалості кримінального провадження №42017241010000043, тобто, не доведено склад цивільного правопорушення, а також те, що Офіс Генерального прокурора наділений повноваженнями представляти державу Україна в спірних правовідносинах.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2024 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк