Справа № 442/1787/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/595/24 Доповідач: ОСОБА_2
16 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовозобов'язаного, не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
з участю: прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8
за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 захисника обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 квітня 2024 року за ст. 336 КК України,-
встановила:
цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ст. 336 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання відраховувати з моменту звернення вироку до виконання.
Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 40 копійок витрат за проведення експертизи.
Згідно вироку, судом визнано доведеним, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , 01.12.2023 за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний обмежено придатним до військової служби за мобілізацією, про що складено довідку військово-лікарської комісії від 01.12.2023.
ОСОБА_6 , будучи військовозобов'язаним, відповідно до ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на підставі статті 31Б; 30Б, графи II Розкладу хвороб та таблиці додаткових вимог Наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за № 1109/15800 від 17.11.2008, військово-лікарською комісією визнаний обмежено придатним до військової служби, а саме: непридатним до служби у Десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах (за винятком підрозділів забезпечення) та придатним до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_3 , установах, організаціях, навчальних закладах. На виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24 лютого 2022 року та Указу Президента України «Про продовження строку загальної мобілізації» № 735/2023 від 6 листопада 2023 року підлягав призову на військову службу за мобілізацією, будучи 1 грудня 2023 року у встановленому законом порядку повідомлений про час, дату та місце прибуття для відправки до військової частини, діючи всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого протиправного діяння, маючи для цього можливість та не маючи права на відстрочку від призову за мобілізацією, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних на те причин, умисно не прибув на 09 год. 00 хв. 4 грудня 2023 року до призовного пункту (дільниці) ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації та умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.
На вирок суду адвокат ОСОБА_8 захисник обвинуваченого ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, просить оскаржуваний вирок змінити, відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки. В решті вирок залишити без зміни.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що з даним вироком суду не згодна, вважає його надто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного.
Під час судового розгляду суд не врахував поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності та, всі вказані обставини кримінального провадження в їх за сукупності, судом не було зроблено висновок, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а тому необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання в межах санкції інкримінованої йому статті КК України із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що не з'явився на відправку до місця служби, бо знав, що не може бути визнаний придатним по зору, тому після повторного проходження медкомісії його визнано непридатним для військової служби.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника які підтримали подану апеляційну скаргу частково, прокурора, який заперечив апеляційну скаргу та просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Повне визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України.
У разі, якщо будь-яка з наведених обставин заперечується учасниками судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедура, передбачена ч.3 ст. 349 КПК України, не може бути застосована.
Однак вказані вимоги закону судом першої інстанції не дотримані.
Так, суд з'ясував у обвинуваченого, чи не заперечує він, що справа буде розглядатися у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснив, також, що ОСОБА_6 у такому випадку буде позбавлений в апеляційному порядку оскаржувати фактичні обставини кримінального провадження, проте поза увагою суду залишилося те, що хоча і ОСОБА_6 визнав вину, про те пояснив, що був визнаний обмежено дієздатним ВЛК, однак на відправку до місця служби не з'явився, оскільки має проблеми з зором та малолітню дитину, що, у свою чергу, свідчить про те, що обвинувачений фактично оспорював обставини вчинення злочину, і суд мав перевірити зазначені показання шляхом дослідження доказів, а тому не міг розглядати справу в цій частині в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відтак, на переконання колегії суддів, зважаючи на те, що обвинувачений фактично не визнав умислу на вчинення кримінального правопорушення, що в свою чергу слід розцінювати, як часткове визнання вини, передбаченого ст. 336 КК України, провадження не могло бути розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Наведені вище порушення колегія суддів апеляційного суду розцінює як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, та, згідно п.3 ч.1 ст. 409 КПК України, є підставою для його скасування.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно усунути вищевикладені істотні порушення кримінального процесуального закону, повно та всебічно дослідити обставини справи, а також перевірити доводи, які були викладені в апеляційній скарзі захисником.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_6 скасувати, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - задоволити частково.
Призначити новий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ст. 336 КК України в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4