07540, Київська область, м. Березань, вул.. Леніна, 32
за результатами розгляду справи у порядку письмового провадження
«10» листопада 2010року місто Березань Справа №2-а-121/2010
Березанський міський суд Київської області в складі головуючого судді Кірєєва Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в місті Березань Київської області
про зобов»язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Березанського міського суду Київської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Березань Київської області (далі по тексту - відповідач, УПФУ в м. Березань) про зобов»язання УПФУ в м. Березань здійснити нарахування та виплату йому пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 % від мінімальної пенсії у відповідності з вимогами ст.. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст..ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 квітня 2010року. У разі збільшення мінімальної пенсії за віком визначеної Законом України своєчасно здійснювати перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 стверджує, що він є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, є інвалідом ІІ групи захворювання, яке пов»язане з впливом аварії на ЧАЕС.
Позивач стверджує, що звернувся до УПФУ в м. Березань з проханням провести перерахунок пенсії відповідно до вимог ст..ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але в перерахунку пенсії було відмовлено з посиланням на положення постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідач проти позову ОСОБА_1 заперечив, звернувшись до суду з письмовими запереченнями, в яких вказано, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, яка призначена згідно Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Поняття «мінімальна пенсія за віком» визначено виключно ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», а тому розмір мінімальної пенсії за віком, установлений ст.. 28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» не може застосовуватись як трозрахункова величина для розрахунку будь - яких пенсійних виплат, особливо мінімальних їх розмірів, зокрема мінімальної пенсії по інвалідності або в разі втрати годувальника, що встановлюється ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В судове засіданні 10 листопада 2010року представник відповідач не з»явився.
Відповідно до частини 2 статті 128 КАС України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Керуючись вимогами частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
2 листопада 2010року відповідач звернувся до суду з заявою, в якій просить суд проводити розгляд справи в порядку письмового провадження. В судове засідання 10 листопада 2010року представник відповідача не з»явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, позивач проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечує, а тому суд, на підставі положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України Березанський міський суд Київської області розглядає справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Березанський міський суд Київської області встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач є особою, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесений до першої категорії як особа, яка є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (а.с. 10) та інвалідом 2 групи, захворювання якої пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 8).
Позивач звернувся до УПФУ в м. Березань з заявою від 16 вересня 2010року (а.с. 6 - копія), в якій просив здійснити перерахунок пенсії, оскільки вважає, що розмір пенсії не відповідає вимогам ст.. 54 та ст.. 50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС».
Листом від 16 вересня 2010року (а.с. 7 - копія) УПФУ в м. Березань відмовило позивачу в перерахунку пенсії, посилаючись при цьому на те, що при призначенні мінімальних пенсій, зокрема громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Пенсійний фонд України керується постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Поняття «мінімальна пенсія за віком» визначено виключно Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» і в інших законах не застосовується і не може застосовуватись як розрахункова величина для розрахунку розмірів будь - яких пенсійних виплат, особливо мінімальних їх розмірів, зокрема мінімальної пенсії по інвалідності, що встановлюється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Під час розгляду справи судом, на підставі поданих сторонами матеріалів, встановлено, що пенсія позивачу нараховувалась УПФУ в м. Березань виходячи з положень постанов КМ України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (а.с. 32).
Між тим, в ідповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, до прийняття Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, до прийняття Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI) в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відмову відповідача у перерахунку позивачу пенсії з 1 квітня 2010року не можна визнати обґрунтованою.
Так, з матеріалів справи вбачається, що з 1 квітня 2010року УПФУ у м. Березань позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова пенсія відповідно до положень Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанов Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008року та основна пенсія відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» .
Між тим, Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Таким чином, проведення відповідачем розрахунку додаткової пенсії позивачу згідно положень Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, після визнання положень вказаної редакції неконституційними та постанов Кабінету Міністрів України є безпідставним і таким, що звужує обсяг передбачених законом прав позивача.
Нарахування позивачу основної пенсії відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» в розмірі, меншому 8 - ми мінімальних пенсій за віком, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи , щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою і розмір його пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком в усіх випадках, як це передбачено положеннями ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, до прийняття Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI).
Позовні вимоги в частині зобов»язання відповідача у разі збільшення мінімальної пенсії за віком, визначеної Законом України своєчасно здійснювати перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність задоволенню не підлягають виходячи з того, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Вказана правова позиція ґрунтується на висновках, викладених в постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2007року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недорахованих сум на оздоровлення.
Відповідно до вимог статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, дії УПФУ у м. Березань Київської області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають бути визнані протиправними; в частині зобов»язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу як особі, віднесеній до категорії 1, інваліда II групи, щодо якого установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою відповідно до положень ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком виходячи із розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні перерахунок та виплати за період з 1 квітня 2010року по 10 листопада 2010року позовні вимоги підлягають задоволенню, а в іншій частині позову ОСОБА_1 - має бути відмовлено.
Керуючись ст. ст. 9, 11, 94, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Березань Київської області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України у м. Березань Київської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 як особі, віднесеній до категорії 1, інваліда II групи, щодо якого установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою відповідно до положень ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком виходячи із розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні перерахунок та виплати з 1 квітня 2010року по 10 листопада 2010року.
В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.
Судові витрати по справі віднести за рахунок Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя
Березанського міського суду /підпис/ Р.В. Кірєєв
Київської області
згідно з оригіналом,
Суддя
Березанського міського суду Р.В. Кірєєв
Київської області