Дата документу 22.10.2024 Справа № 332/1593/24
Єдиний унікальний № 332/1593/24
Провадження №22-ц/807/2130/24
Головуючий в 1-й інстанції - Марченко Н.В.
22 жовтня 2024 р. м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Кухаря С.В.,
суддів: Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.
при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мормуль Павла Васильовича на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про припинення прав власності,
У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про припинення прав власності.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2024 року постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Мормуль П.В. подав апеляційну скаргу, за якою не може бути відкрито апеляційне провадження з наступних підстав.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно до ч. 1,2 ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої та восьмої статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.
В ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.
Виходячи з викладеного, чинним процесуальним законодавством передбачено право суду вирішувати процедурні питання, пов'язані з рухом справи, без виходу до нарадчої кімнати шляхом постановлення протокольних ухвал, які не викладаються як окремий документ, а заносяться до протоколу судового засідання, ведення якого забезпечується секретарем судового засідання.
При цьому складення будь-яких текстів таких ухвал, окрім занесення відомостей про них до протоколу судового засідання, чинним ЦПК України не передбачено.
У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Отже, постановлена судом першої інстанції, не виходячи до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання ухвала про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Згідно до вимог п.4 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Таким чином, пунктом 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України передбачено безумовне повернення апеляційної скарги у разі, якщо така подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Винятків, за наявності яких особа може звернутися до суду апеляційної інстанції на зазначену ухвалу суду першої інстанції, процесуальне законодавство не передбачає.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 750/14127/17 зазначала, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення стосовно суті спору й окремо від такого рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями(див., mutatis mutandis, рішення у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine") від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).
За вказаних обставин, враховуючи, що ухвала суду від 08 жовтня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження, яка постановлена в судовому засіданні не виходячи до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, не оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду, апеляційну скаргу слід повернути особі, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст.353,357ЦПК України,апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мормуль Павла Васильовича на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про припинення прав власності, повернути особі, яка подала апеляційну скаргу.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.В. Кухар
Судді Е.А. Онищенко
Д.А. Трофимова