Дата документу 09.09.2024 Справа № 334/7282/20
Єдиний унікальний №334/7282/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/429/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
09 вересня 2024 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції,
обвинуваченого ОСОБА_9 - в режимі відеоконференції,
обвинуваченої ОСОБА_10 ,
потерпілої ОСОБА_11 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
прокурор відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_12 звернулась до Запорізького апеляційного суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що 11 вересня 2020 року слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_13 затримано ОСОБА_9 (час фактичного затримання 10 вересня 2020 року о 18 год. 30 хв.) на підставі ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.
Слідчим суддею Ленінського районного суду м.Запоріжжя 12 вересня 2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ухвалою слідчого судді від 05 листопада 2020 року строк тримання під вартою продовжений до 11 грудня 2020 року, а ухвалою від 10 грудня 2020 року - до 14 грудня 2020 року. У подальшому під час судового розгляду ухвалами Ленінського районного суду м.Запоріжжя щодо ОСОБА_9 продовжувався запобіжний захід у виді тримання під вартою, в останнє 16 червня 2021 року по 14 серпня 2021 року.
Разом з цим, встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 03 серпня 2021 року під час розгляду клопотань, пов'язаних із забезпеченням заходів кримінального провадження, задоволено клопотання прокурора ОСОБА_14 та ОСОБА_9 тимчасово залишено в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» до закінчення розгляду цього провадження. Підставою для ухвалення вказаного рішення стало те, що Хортицьким районним судом м.Запоріжжя 29 червня 2021 року ухвалено вирок, яким ОСОБА_9 визнано винним та засуджено до позбавлення волі на строк 4 роки.
Відповідно до інформації ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» від 02 серпня 2024 року, кінець строку відбування покарання ОСОБА_9 за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2021 року за ч.2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки закінчується 10 вересня 2024 року.
З огляду на вищевикладене, у разі не прийняття рішення судом апеляційної інстанції за апеляційними скаргами сторони захисту до вказаної дати у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за п.12 ч.2 ст. 115 КК України, засуджений ОСОБА_9 буде звільнений за відбуттям строку покарання за вказаним вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя.
Наразі апеляційний розгляд у цьому кримінальному провадженні за апеляційними скаргами сторони захисту триває.
Прокурор зазначає, що під час обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які наразі не зменшились та продовжують існувати.
Відповідно до вимог п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Прокурор вважає, що ОСОБА_9 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та невідворотність покарання за його вчинення, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, чим перешкоджатиме встановленню істини по справі.
Так, взявши до уваги обставини та характер вчинення кримінального правопорушення, відомості, що характеризують особу ОСОБА_9 , який раніше був неодноразово засуджений за вчинення умисних тяжких злочинів, пов'язаних у тому числі із застосуванням насильства до потерпілого, ніде не працює та не має джерела прибутку, також наявний ризик передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_9 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, при обранні запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою обвинувачений ОСОБА_9 може незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, одним з яких є вже колишня дружина обвинуваченого ОСОБА_15 , згідно з показаннями якої, наданих суду першої інстанції, під час спільного життя ОСОБА_9 неодноразово застосовував до неї заходи фізичного впливу та після його затримання вживав заходи щодо зміни нею показань про фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, що є ризиком, передбаченим п.3 ч.1 ст.177 КПК України. При цьому, на цей час провадження за апеляційними скаргами сторони захисту, у тому числі обвинуваченого ОСОБА_9 , який стверджує, що умисне вбивство ОСОБА_16 скоїли саме його дружина ОСОБА_15 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , а не він разом з ОСОБА_10 , що суперечить дослідженим матеріалам кримінального провадження, не розглянуто.
На підставі досліджених матеріалів кримінального провадження сторона обвинувачення приходить до висновку, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_9 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою з таких підстав.
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких та за вчинення якого КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі або довічного позбавлення волі. Вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, яке належить відбувати реально. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, а також невідворотність покарання, ОСОБА_9 може безперешкодно покинути межі міста, тим самим переховуватись від суду.
Зібрані слідством докази по кримінальному провадженню вказують на винність ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, що повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, які у своїй сукупності утворюють наявність обґрунтованої підозри. Сукупність зібраних досудовим розслідуванням доказів лягли в основу обвинувального вироку суду першої інстанції.
Встановлено, що ОСОБА_9 є особою, схильною до вчинення кримінальних правопорушень та в разі обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, користуючись безконтрольністю, має реальну можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, також він не працює та не має джерела постійного доходу.
Прокурор підтримала подане нею клопотання та додатково зазначила, що ризики, зазначені у клопотанні, наразі не зменшились та продовжують існувати, а саме: ризики того, що обвинувачений ОСОБА_9 може переховуватись від суду, здійснювати незаконний вплив на свідка у провадженні, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення, у зв'язку з чим просила задовольнити клопотання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_9 заперечував проти задоволення вищевказаного клопотання та зазначив, що він не має на меті переховуватись від суду та здійснювати будь-який вплив на свідка, оскільки розуміє ступінь своєї відповідальності. Крім того, обвинувачений звернув увагу колегії суддів на те, що перед його затриманням він також ніде не переховувався, а перебував за місцем свого проживання. Обвинувачений зазначив, що, навпаки, хоче довести своєю поведінкою те, що він не скоював інкримінованого йому злочину, а тому йому не має сенсу переховуватись, оскільки це буде не на його користь. Він має постійне місце проживання та обіцяє, що не буде ні з ким спілкуватись.
Захисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_8 заперечувала проти задоволення вищевказаного клопотання прокурора. Зазначила про те, що обвинувачений за станом свого здоров'я, який є незадовільним, не може перебувати в умовах ізоляції. Він має проблеми з опорно-руховим апаратом та постійно перебуває у медичній частині. Крім того, на думку захисника, ОСОБА_9 взагалі не скоював інкримінованого йому злочину. Захисник вважала за можливе обрати щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Обвинувачена ОСОБА_10 , її захисник-адвокат ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_11 , просили вирішити клопотання на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників провадження; дослідивши клопотання прокурора; колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно з вимогами ст.ст.177,178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Так, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене суворе покарання - виключно у виді позбавлення волі на тривалий строк - від десяти до п'ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі.
Ухвалений щодо ОСОБА_9 обвинувальний вирок суду законної сили не набрав, оскільки оскаржується стороною захисту, в т.ч. обвинуваченим ОСОБА_9 Апеляційне провадження ще не завершене.
Вказаним вироком питання щодо запобіжного заходу стосовно ОСОБА_9 не вирішувалось.
Наразі ОСОБА_9 відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком щодо нього Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29 червня 2021 року.
Згідно з інформацією ДУ «Солонянська виправна колонія (№21), строк відбування покарання закінчується 10 вересня 2024 року.
Колегія суддів вважає, що ризики, на які посилається прокурор у клопотанні, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, є доведеними та високими, з огляду на ступінь тяжкості та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, суворість покарання, що загрожує останньому у разі набрання вказаним вироком законної сили, чого обвинувачений не може не усвідомлювати, останній не працевлаштований, жодні особи на його утриманні відсутні, міцних соціальних зв'язків він не має, раніше обвинувачений неодноразово судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень, в т.ч. тяжких.
Всі обставини у сукупності свідчать про необхідність обрання стосовно обвинуваченого на цій стадії провадження запобіжного заходу.
При цьому, на переконання колегії суддів, інші окрім тримання під вартою запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання встановленим ризикам з підстав, наведених вище.
Окрім того, згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства (Рішення в справі «Летельє проти Франції»).
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». В рішенні Суду у вищезгаданій справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
За викладених обставин у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що запобіжний захід саме у виді тримання обвинуваченого під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченим покладних на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Як вже зазначено вище, застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_9 буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам.
Колегія суддів, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, а також положення п.п.1,2 ч.4 ст.183 КПК України, при обранні щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не визначає розмір застави, оскільки останній обвинувачується у злочині, вчиненому із застосуванням насильства, який спричинив загибель людини.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи прокурора є переконливими, а тому подане прокурором клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 405 КПК України, колегія суддів
клопотання прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», без визначення розміру застави, строком на 60 днів, починаючи з 09 вересня 2024 року по 07 листопада 2024 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4