21 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 991/1956/24
провадження № 51-4755 ск 24
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянула касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2024 року і
встановила:
як убачається з долученої до касаційної скарги копії судового рішення, за результатами розгляду Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду ухвалою від 24 вересня 2024 року, відмовлено у задоволенні заяви захисників про відвід колегії суддів від участі у розгляді справи № 991/1956/24 у кримінальному провадженні № 52016000000000380.
Захисник ОСОБА_4 не погодився із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанцій та звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, де порушує питання про скасування зазначеного рішення з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Перевіривши доводи касаційної скарги та копії судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Обмеження права на касаційне оскарження ухвали слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку та ухвали апеляційного суду за результатом такого перегляду визначено законодавцем і прямо передбачене процесуальним законом. Таке обмеження відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).
Відповідно до вимог ст. 424 КПК України у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
З огляду на наведені положення процесуального закону ухвала апеляційного суду про залишення без задоволення заяви про відвід суддів від участі у розгляді судової справи за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді не може бути предметом касаційного розгляду, оскільки вказане рішення не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті касаційного провадження у зв'язку з тим, що касаційна скарга захисника ОСОБА_4 подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Ураховуючи наведене та керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , поданою в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 вересня
2024 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3