Справа № 299/2366/24
Іменем України
11 жовтня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Терновської Марії Леонтіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Виноградівського районного суду від 21 травня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, -
Постановою судді Виноградівського районного суду від 21 травня 2024 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №148037 від 08.03.2024 р. громадянин ОСОБА_1 09.03.2024 о 03 годині 20 хвилин прикордонним нарядом «Адміністритивно-оперативна група» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) на напрямку 130 прикордонного знаку (територія Вилоцької територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) на відстані близько 6000 метрів від лінії державного кордону України в межах контрольованого прикордонного району був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Угорщини в пішому порядку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України.
Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги статей 9. 12 Закону У країни «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Терновська М. Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає постанову необґрунтованою та безпідставною. Апелянт вказує, що постанова ґрунтується лише на протоколі про адміністративне правопорушення. Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Стверджує, що ОСОБА_1 не міг здійснити спробу незаконного перетину кордону та вчинити вказане правопорушення, оскільки 09.03.2024 року його було затримано працівниками прикордонної служби о 02:15 год., при собі ОСОБА_1 мав тимчасове посвідчення військовозобов'язаного від 09.06.2023 року та довідку ВЛК від 09.06.2023 року № 2233, видану ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до якої він визнаний непридатним до військової служби. Відповідно до постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 09.03.2024 року ОСОБА_1 було затримано 09.03.2024 року о 02:15 год. Та в період з часу 04:50 год. по 05:10 год. було проведено огляд місця події. Отже, у період з часу 02:12 год. по 05:10 год. ОСОБА_1 безперервно перебував із співробітниками прикордонної служби України та ніяким чином не міг здійснити спробу незаконного перетину кордону о 03:20 год. 09.03.2024 року, як це вказано у протоколі. Оскільки, про наявність зазначеної постанови стало відомо після розгляду даної справи, надати її суду першої інстанції не було можливості, просить дослідити доказ судом апеляційної інстанції.
Крім того, 09.03.2024 року було внесено відомості до ЄРДР за №12024078080000147 за ч. 4 ст. 358 КК України. На допити у вказаному провадженні ОСОБА_1 досі не викликали, підозру не вручали, проте, документи ОСОБА_1 : тимчасове посвідчення військовозобов'язаного від 09.06.2023 року та довідку ВЛК про непридатність від 09.06.2023 року №2233 ОСОБА_1 досі не повернули. Вироку у зазначеному провадженні немає. Отже, апелянт вважає, що жодних належних та допустимих доказів про те, що вказані документи є підробленими немає. Констатує, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказує на відсутність події та складу адміністративного правопорушення. Стверджує, що оскаржувану постанову нею та ОСОБА_1 поштою до теперішнього часу не отримано. Про постанову стало відомо з ЄДРСР 12.06.2024 року. Просить поновити строк на апеляційне оскарження. Постанову скасувати та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
У судове засідання в апеляційній інстанції адвокат Терновська М. Л. та ОСОБА_1 не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином. Справа призначалася до розгляду двічі. На розгляд, який було призначено, на 20.09.2024 року адвокат подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у день самого засідання до апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи, який призначено на 20.09.2024 року, без участі захисника. Про причини неявки на розгляд справи 11.10.2024 року апелянт не повідомив. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду до апеляційного суду не надходило.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав,честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 289 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Встановлено, що судом першої інстанції справа розглядалася у відкритому судовому засіданні без участі ОСОБА_1 та його адвоката. Постанова винесена 21.05.2024 року. Однак, оприлюднена в реєстрі 05.06.2024 року, про яку адвокат дізналася 12.06.2024 року. Після чого, 17.06.2024 року, було подано апеляційну скаргу.
Отже, враховуючи пізнє виготовлення судового рішення, постанова про поновлення строку підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення дотримано.
Згідно із положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 204-1 КУпАП встановлена відповідальність за незаконне перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Згідно ст. 9 Закону України Про Державний кордон України перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У своїх доводах апелянт стверджує, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, однак це твердження спростовується наявними у справі доказами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП підтверджується дослідженими апеляційним судом доказами:
-протоколом про адміністративне затримання (а. с. 1);
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №148037 від 09.03.2024 р. (а. с. 2);
-рапортом помічника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Тип Б) з (адміністративно-юрисдикційної діяльності) ІНФОРМАЦІЯ_3 старшого лейтенанта ОСОБА_2 з якого слідує, що 03:20 год. нею на напрямку 130 прикордонного знаку (територія Вилоцької територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) на відстані близько 6000 метрів від лінії державного кордону України в межах контрольованого прикордонного району був виявлений та затриманий гр. України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Угорщини в пішому порядку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України (а. с. 3);
-схемою виявлення та затримання гр. України ОСОБА_1 (а. с. 4).
Апеляційний суд вважає, що місцевим судом дотримані вимоги ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, є правильним. Зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП: у ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 зі змістом протоколу ознайомлений на зрозумілій йому мові. На підставі ст. 63 Конституції України від дачі пояснень відмовився, що підтверджується його особистим підписом (а. с. 2).
Докази, наведені вище, які апеляційний суд визнає належними й допустимими, і зібраними відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення спроба незаконного перетину державного кордону України.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що помічник начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Тип Б) з (адміністративно-юрисдикційної діяльності) ІНФОРМАЦІЯ_3 старшого лейтенанта ОСОБА_2 діяла неправомірно при затриманні ОСОБА_1 , при проведенні перевірки та складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, і таких до апеляційної скарги не додано. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 при виконанні своїх функціональних обов'язків діяла у межах наданих їй повноважень.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що ОСОБА_1 не міг здійснити спробу незаконного перетину кордону та вчинити вказане правопорушення, оскільки 09.03.2024 року його було затримано працівниками прикордонної служби о 02:15 год., при собі ОСОБА_1 мав тимчасове посвідчення військовозобов'язаного від 09.06.2023 року та довідку ВЛК від 09.06.2023 року № 2233, видану ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до якої він визнаний непридатним до військової служби. Відповідно до постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 09.03.2024 року ОСОБА_1 було затримано 09.03.2024 року о 02:15 год. Та в період з часу 04:50 год. по 05:10 год. було проведено огляд місця події. Отже, у період з часу 02:12 год. по 05:10 год. ОСОБА_1 безперервно перебував із співробітниками прикордонної служби України та ніяким чином не міг здійснити спробу незаконного перетину кордону о 03:20 год. 09.03.2024 року, як це вказано у протоколі. На підтвердження цих обставин апелянт подав докази: копію постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 09.03.2024 року, копію тимчасового посвідчення військовозоов'язаного, копію довідки ВЛК від 09.03.2024 року.
Суд апеляційної інстанції вважає, що вищенаведені докази не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні. Оскільки, протокол складено у присутності ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис. Також апеляційний суд констатує, що матеріалах справи не міститься відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами про незаконність дій прикордонного наряду щодо нього або оскаржував такі дії у встановленому законом порядку.
Інші доводи адвоката Терновської М. Л. апеляційний суд відхиляє, як такі, що не впливають на доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу адвоката Терновської М. Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану залишити без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання адвоката Терновської Марії Леонтіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21.05.2024 у даній справі.
Апеляційну скаргу адвоката Терновської Марії Леонтіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а винесену щодо нього постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21.05.2024 без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Фазикош Г. В.