Справа № 299/2068/24
Іменем України
11 жовтня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Штець І. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Виноградівського районного суду від 03 квітня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, -
Постановою судді Виноградівського районного суду від 03 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та застосовано щодо нього стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
06.03.2024 року близько 11 год. 55 хв. прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б ) в межах контрольованого прикордонного району на напрямку 112 прикордонного знаку, на відстані близько 5500 метрів від державного кордону України (територія Королівської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який спільно з іншими громадянами України здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Румунію поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у складі групи осіб.
Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги статті 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 cт. 204-1 КУпАП, вчинене групою осіб.
В апеляційній скарзі адвокат Штець І. І. просить зазначену вище постанову судді від 03.04.2024 скасувати, а провадження у даній справі закрити.
В обґрунтування доводів, адвокат Штець І. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 посилається на порушення норм процесуального та матеріального права. Апелянт вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений із грубим порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено точно суть адміністративного правопорушення, зокрема не вказано у який саме спосіб ОСОБА_1 намагався здійснити спробу незаконного перетину державного кордону. Апелянт у своїх доводах, посилається на те, що у справі немає даних, що ОСОБА_1 мав при собі кошти, які би могли вказувати намір перетинання кордону, а також посилається на відсутність відео чи фото доказів, або ж пояснень інших осіб, які на думку особи,яка склала протокол, були у складі групи осіб разом з ОСОБА_1 , та які б вказували на причетність останнього до правопорушення, не долучено до матеріалів справи. Звертає увагу на відсутність у матеріалах справи на той факт, що ОСОБА_1 був затриманий при спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску або в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів, або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, оскільки його було виявлено в прикордонній смузі на відстані 5500 метрів від лінії державного кордону,- на що суд першої інстанції уваги не звернув
На думку апелянта наявні докази, які містяться у матеріалах справи є недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 . Сам факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності, а тому, за таких обставин винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом.
У судове засідання в апеляційній інстанції адвокат Штець І. І. та ОСОБА_1 не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином. Справа неодноразово відкладалася, жодного разу про причини неявки апелянт не повідомив.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав,честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення із наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно із положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 204-1 КУпАП встановлена відповідальність за незаконне перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Згідно ст. 9 Закону України Про Державний кордон України перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку, що вина Позняк у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.204-1 КУпАП підтверджується дослідженими апеляційним судом доказами: протоколом ЗхРУ № 147998 від 07.03.2024 року, протоколом про адміністративне затримання, рапорт, письмові пояснення ОСОБА_1 , схему виявлення та затримання.
Із пояснень ОСОБА_1 слідує, що він прибув до Закарпатської області з метою перетину державного кордону України, хотів поїхати за кордон по власним справам, потім повернутися. Свою провину визнає (а.с.7).
Апеляційний суд вважає, що місцевим судом дотримані вимоги ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 147998 від 07.03.2024 ОСОБА_1 06 березня 2024 року, близько 11 год. 55 хв прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б ) в межах контрольованого прикордонного району на напрямку 112 прикордонного знаку, на відстані близько 5500 метрів від державного кордону України (територія Королівської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який спільно з іншими громадянами України здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Румунію поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у складі групи осіб. Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_1 зі змістом протоколу ознайомлений на зрозумілій йому мові, скарг, заперечень не подано, що підтверджується його особистим підписом.
Відповідно до рапорту (а.с. 5) 06.03.2024 року близько 11 год. 55 хв. на напрямку 112 прикордонного знаку було виявлено та затримано 5 громадян України чоловічої статі та призивного віку, а саме: ОСОБА_1 та інші, за спробу незаконного перетинання державного кордону України, які також мали при собі паспорти громадянина України для виїзду за кордон та кошти в іноземній валюті.
Докази, наведені вище, які апеляційний суд визнає належними й допустимими, і зібраними відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення спроба незаконного перетину державного кордону України вчинене групою осіб.
Інші доводи захисника апеляційний суд відхиляє, як такі, що також не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.204-1 КУпАП.
З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 2 ст.204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану залишити без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Штець І. І. залишити без задоволення, а винесену щодо ОСОБА_1 постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03.04.2024 без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Фазикош Г. В.