21 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 706/560/22
провадження № 51-3633ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 березня 2024 року,
встановив:
Обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з доповненням до касаційної скарги, яка по суті є касаційною скаргою.
Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання приписів пунктів 3, 4, 5 ч. 2 зазначеної статті.
Згідно вказаної норми, у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються: судове рішення, що оскаржується; обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при постановленні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Так, обґрунтування має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.
Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_4 , вбачається, що він не погоджується з ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 березня 2024 року, однак не зазначає про перегляд вказаного рішення судом апеляційної інстанції, що унеможливлює вирішити питання про те, чи може вказане судове рішення бути оскаржене в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 424 КПК.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК в касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Як убачається зі змісту скарги, ОСОБА_4 не навів конкретних доводів, з посиланнями на статті закону, які саме порушення допустили суди першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення стосовно нього й не вказує у чому саме ці порушення полягали та як вони вплинули на законність і обґрунтованість постановленого цим судом судового рішення і чому їх слід відносити до безумовних підстав для скасування або зміни касаційним судом, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК.
Відповідно до положень ст. 436 КПКсуд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Натомість ОСОБА_4 у своїй скарзі просить змінити судове рішення першої інстанції та не позбавляти його волі. Таким чином, викладені вимоги не узгоджуються з положеннями ст. 436, а відтак, підлягають уточненню.
Суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 433 КПК, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній чітко викладених вимог, які б узгоджувались з положеннями ст. 436 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
Колегія суддів звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо, всупереч вимогам КПК, вона не надала усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 на судове рішення стосовно нього залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3