Справа № 686/23128/24
Провадження № 3/686/7580/24
18 жовтня 2024 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Хараджа Н.В. за участі секретаря судових засідань Тарковської А.С., захисника - адвоката Крука А.С., особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 розглянувши об'єднану справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130, ч.1 ст. 122-2 КУпАП,
встановила:
19.08.2024 року о 22 год. 23 год. на а/д Н-03 Житомир - Чернівці 150 км., водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1 ,з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім цього, 19.08.2024 року о 22 год. 23 год. на а/д Н-03 Житомир - Чернівці 150 км., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку автомобіля, яку поліцейський здійснив шляхом увімкненого проблискового маячка синього та червоного кольору та увімкненням звукового сигналу, чим порушив п. 2.4 ПДР - невиконання водіями вимог про зупинку, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.09.2024 рок, вказані протоколи про адміністративне правопорушення були об'єднанні в одне провадження та присвоєно № 686/23128/24.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у інкримінованих йому адміністративних правопорушеннях не визнав в повному обсязі та зазначив, що він працює керівником комунального підприємства. 19.08.2024 року десь близько 22 год. йому подзвонили на телефон та повідомили, що є певні проблеми на роботі, на той час він вже відпочивав, то ж він встав, сів у робочий автомобіль ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1 та поїхав до свердловини. Рухаючись по трасі ззаду він помітив, що їде якийсь автомобіль, метрів через 50 він помітив, що то був автомобіль поліції з включеними проблисковими маячками, потім він почув сигнал і спочатку подумав, що вони хотіли його обігнати, тож щоб їх пропустив показав правий поворот, їхав він дуже повільно. Потім він зрозумів, що вони хочуть, щоб він зупинився, але на той момент він не хотів створювати аварійну обстановку, оскільки там були стовпчики і знав, що за поворотом він зможе зупинитись. Будь-яких порушень ПДР він не вчиняв, тож не бачив законних підстав зупинки. Після зупинки транспортного засобу до нього підійшли працівники поліції та зазначили, що нього є ознаки алкогольного сп'яніння, але будь-яких алкогольних напоїв він не вживав, тому будь-яких ознак не мав. Після того йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», на що він відмовився, і після того йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, він також відмовився, оскільки на той час він дуже поспішав, в нього не було часу. Крім того, вважав, що під час цього мають бути свідки, але свідків не було. Вважає, що такі дії працівників є незаконними, але будь-яких заперечень з цього приводу працівникам поліції не висловлював. Постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху від 19.08.2024 року не оспорював. Будь-яких аналізів пізніше він не здавав, то ж просив суд його суворо не карати, оскільки йому за роботою треба керувати транспортним засобом. Крім того надав аналогічні письмові пояснення.
Захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні погодився з думкою свого довірителя та просив закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, зазначивши, що протокол про адміністративне правопорушення складено з грубим порушенням вимог законодавства України. Пояснення свідка ОСОБА_3 просив суд не слід брати до уваги, оскільки вони суперечать матеріалам справи, жодного достовірного доказу, які б підтверджували, що ОСОБА_1 не виконав вимогу поліцейських щодо зупинки транспортного засобу, не має, оскільки його пояснення, наданні у судовому засіданні, повністю відповідають матеріалам справи. Також він не мав ознак алкогольного сп'яніння то незаконно до нього була застосована вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та не було вручено направлення на огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив, що 19.08.2024 року він, будучи в наряді перебував на чергуванні, патрулюючи, помітили автомобіль ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1 , який здійснював певні маневри на дорозі, пересікаючи суцільну лінію, виїжджав, то на зустрічну полосу, то на узбіччя, їхав не лише по своїй полосі, у зв'язку з чим було прийнято рішення його зупинити. Було включено спочатку проблискові маячки, потім подано звуковий сигнал про зупинку. Водій одразу побачив ці сигнали, оскільки він включив правий покажчик повороту, на що вони зрозуміли, що він буде зупинятися, але він проїхав декілька метрів після цього почав значно пришвидшуватися, незважаючи на те, що проблискові маячки та сирена була увімкнена. Після того він здійснив поворот на другорядну дорогу та зупинився. Так як вони зрозуміли, що внаслідок не перемикання коробки передач, закипів автомобіль, пішла пара з під капоту та автомобіль зупинився. Після зупинки транспортного засобу, вони підійшли до автомобіля і побачили, що за кермом сидить чоловік, як потім було встановлено, що це ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння очей, про що йому було повідомлено, а також було повідомлено про причини зупинки. Йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», він чітко відмовився, було повідомлено наслідки того, було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, він також відмовився, йому неодноразово було повідомлено про наслідки. Він постійно комусь дзвонив. Будь-яких зауважень він не висловлював, лише вказав, що наразі будуть поліцейським дзвонити якісь впливові особи, та після чого було складені протоколи про адміністративні правопорушення.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника та свідка, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, оцінивши в сукупності всі докази, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. ч. 1 ст. 130, ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ч.1 ст.122-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130 , ч.1 ст. 122-2 КУпАП підтверджується наступними доказами: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №114729 та ЕПР1 №114736 від 19.08.2024 року; даними рапорту працівника поліції, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння очей), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.08.2024 року, копією постанови про накладення адміністративного по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2870646 від 19.08.2024 року за ч.1 ст. 122 КУпАП, відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.
Будь-яких спростовних доказів сторонами не надано та судом не встановлено.
Суд критично ставиться до посилання сторони захисту щодо відсутності складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, оскільки посилання ОСОБА_1 на відсутність в нього можливості зупинитися, наявність для цього перешкод чи створення аварійної обстановки, тож його зупинення лише за поворотом, повністю спростовуються переглянутими в судовому засіданні відеодоказами, за якими чітко видно, що незважаючи на наявність відповідних сигналів з боку працівників поліції, автомобіль продовжував рухатись, будь-яких перешкод для зупинки чи створення аварійної обстановки не було, після чого почав значно пришвидшувався, й зупинився вже за поворотом внаслідок, як вказав на відео сам ОСОБА_1 , закипання автомобіля й в результаті переслідування з боку поліцейських.
Суд також відкидає доводи сторони захисту щодо невідповідності пояснень свідка ОСОБА_3 матеріалами справи, оскільки його пояснення повністю відповідають дослідженому відео та іншим доказами по справі.
Також суд не бере до уваги зауваження сторони захисту щодо відсутності в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, свідків та не вручення ОСОБА_1 направлення до медичного закладу, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, виходячи з приписів даної норми закону, обов'язкова присутність двох свідків під час проведення огляду особи на визначення стану алкогольного сп'яніння або відмови від такого огляду, має місце тільки у разі неможливості застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису.
Отже, оскільки у даній справі працівниками поліції забезпечено безперервний відеозапис події, яка мала місце 19.08.2024 за участі ОСОБА_1 , залучення двох свідків не було необхідним, у розумінні вимог ст. 266 КУпАП, тому доводи сторони захисту щодо не залучення свідків є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Невручення направлення водія до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння значення для встановлення наявності чи відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не має, оскільки ОСОБА_1 в усній формі відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУкраїни№1306від10жовтня2001року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За такого, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені працівниками поліції 19 серпня 2024 року у водія ОСОБА_1 в розумінні п.п.2 та 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу щодо огляду на стан сп'яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі, про проходження огляду на стан сп'яніння. Не знання законі України не звільняє особу від відповідальності.
Аналогічна судова практика є сталою та міститься в багатьох судових рішеннях, зокрема апеляційної інстанції, зокрема: постановах Кропивницького апеляційного суду від 11.01.2024 року по справі № 386/1366/23, Львівського апеляційного суду від 07.08.2023 року по справі № 464/3492/23, Миколаївського апеляційного суду від 09.09.2024 року по справі № 477/1835/24 тощо.
За таких обставин, об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених письмових та відео доказів, що містяться в матеріалах справи не убачається, тому вказані доказі є належними та допустимими.
Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості. В своїй сукупності дані докази є достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності інформації, яка міститься у досліджених доказах, суду не надано.
За таких обставин, перевіривши всі наявні в матеріалах справи докази, доходжу висновку, що вина ОСОБА_1 в інкримінованих йому адміністративних правопорушеннях доведена поза всяким розумним сумнівом.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги обставини вчинених правопорушень, ступінь громадської небезпеки вчиненого діяння, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність пом'якшувальних та обтяжуючих обставин, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та за ч.1 ст. 122-2 КУпАП у розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153,00 гривні, а у відповідності з вимогами ст. 36 КУпАП остаточно визначити адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У розпорядженні суду документи, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору відсутні, відтак з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 36, 40-1, ч.1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130, 283, 284 КУпАП, суддя,-
постановила:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 122-2 ч.1, ст. 130 ч.1 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення:
- за ст. 122-2 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 грн.;
- за ст. 130 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
На підставі ст. 36 КУпАП визначити остаточне стягнення за більш серйозне правопорушення з числа вчинених у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
Боржник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ;
Стягувач адміністративного стягнення у вигляді штрафу: УПП в Хмельницькій області, 29008, м.Хмельницький, пров. Коцюбинського, 35/2.
Реквізити для сплати штрафу: отримувач: ГУК у Хмельницькій області/ 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37971775, банк отримувач: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA 748999980313060149000022001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, протокол серії ЕПР1 №114729;
Стягувач судового збору: Державна судова адміністрація України, 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5.
Реквізити для сплати судового збору: одержувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ):37993783 банк отримувач: Казначейство України (ЕАП) , номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, пункт ставки судового збору 5.
За відсутності в матеріалах справи оригіналів квитанцій про сплату штрафу та судового збору постанова скеровується для примусового виконання у відповідний підрозділ державної виконавчої служби.
Квитанції слід подати у каб. № 603 (6-й поверх), вул. Героїв Майдану, 54, м. Хмельницький. У разі направлення оригіналів квитанцій засобами зв'язку вказувати адресу: 29001, м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54/e-mail: inbox@kmm.km.court.gov.ua (із обов'язковим зазначенням «направляю квитанції по справі №»).
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа