21 жовтня 2024 року
м. Київ
Справа № 910/7611/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі
за позовом Екліпс Рісорсез ГмбХ (Eclipse Resources GmbH)
до Міністерства юстиції України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" (GMC ALLIANCE LLP),
про визнання незаконним та скасування наказу,
11.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 (повний текст складено 06.09.2024) і рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/7611/22. Вказана касаційна скарга була надіслана 09.10.2024 до Верховного Суду засобами поштового зв'язку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно із частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як установлено Верховним Судом, позовну заяву Екліпс Рісорсез ГмбХ (Eclipse Resources GmbH) подало у серпні 2022 року, її предметом є 1 вимога немайнового характеру про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 20.01.2022 № 169/5 "Про задоволення скарги".
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 встановлено у розмірі 2481,00 грн.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у справі № 910/7611/22, позовні вимоги Екліпс Рісорсез ГмбХ (Eclipse Resources GmbH) задоволено.
Міністерство юстиції України у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/7611/22 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 4962,00 грн, а саме 2481,00 грн х 200 %, де 2481,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру; 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.
Однак Міністерство юстиції України доказів сплати судового збору до касаційної скарги не додало.
Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Згідно із частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із частинами 2, 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.
Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України останнім днем оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024, повний текст якої було складено 06.09.2024, було 26.09.2024.
Проте Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу 09.10.2024, тобто поза межами 20-денного строку, встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України для подання касаційної скарги.
Разом із касаційною скаргою Міністерство юстиції України подало заяву про продовження строку на подання касаційної скарги.
Розглянувши подану заяву, колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно із частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Разом з тим строк на касаційне оскарження встановлений законом (частина 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України), а тому він не може бути продовжений судом, оскільки відповідно до частини 1 статті Господарського процесуального кодексу України строк, встановлений законом, може бути лише поновлений судом, а не продовжений. Проте клопотання (заяву) про поновлення встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України строку на касаційне оскарження скаржник не заявляв.
Враховуючи викладене, у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про продовження строку на подання касаційної скарги необхідно відмовити.
Водночас, обґрунтовуючи причини пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень загальний доступ до повного тексту оскаржуваної постанови було надано 11.09.2024. На думку скаржника, останнім днем строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у справі № 910/7611/22 було 30.09.2024, тому, як зазначає скаржник, касаційну скаргу подано з незначним пропуском строку на касаційне оскарження. Також скаржник зазначає, що у зв'язку з надмірним навантаженням, плинністю кадрів та недостатньою кількістю працівників, щодо яких здійснюється розподіл справ, Міністерство юстиції України було позбавлено можливості своєчасно подати вказану касаційну скаргу.
Розглянувши наведені Міністерством юстиції України причини пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно із частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми слідує, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Таким чином, як органи державної влади, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку із чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам судового процесу перед іншими призведе до порушення вказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Наведене повністю узгоджується із правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Виходячи із наведених положень Господарського процесуального кодексу України саме на заявника покладається обов'язок доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Верховний Суд зазначає, що наведені Міністерством юстиції України причини пропуску строку на касаційне оскарження не є такими, які об'єктивно унеможливили вчасне звернення з касаційною скаргою.
Посилання скаржника на надмірне навантаження, плинність кадрів та недостатню кількість працівників, щодо яких здійснюється розподіл справ, свідчать про суб'єктивний характер причин пропуску строку на касаційне оскарження та не ґрунтуються на обставинах, які є непереборними та мають об'єктивний характер.
Таким чином, об'єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення Міністерства юстиції України обставин, пов'язаних із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для подання касаційної скарги скаржником не наведено.
Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Міністерству юстиції України необхідно подати до Суду касаційної інстанції:
- докази сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі (4962,00 грн) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір";
- клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження та навести інші підстави, підтверджені належними доказами, для поновлення цього строку.
З огляду на викладене касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/7611/22 слід залишити без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали Міністерству юстиції України буде відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/7611/22 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 290, частинами 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/7611/22 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді В. А. Зуєв
Ю. Я. Чумак
До уваги учасників судового процесу!
Згідно з новою редакцією частин 5 - 9 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України від 29.06.2023 № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Разом з цим, суд вручає будь-які документи особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Такі учасники справи також мають можливість ознайомитися з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль).