21 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/1418/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Мачульський Г. М.
перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»,
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2024
та рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024
у справі № 917/1418/23
а позовною заявою Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс»,
про стягнення 489461,40 грн, та
за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс»,
до відповідача Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»,
про стягнення 129 660,00 грн,
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 08.10.2024 надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 у справі № 917/1418/23.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Мачульський Г. М.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках ? на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а" ? "г" цієї норми.
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.
У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України).
Предметом поданого у 2023 році у справі № 917/1418/23 позову є вимога про стягнення 489 461,40 грн, (291 461,40 грн аванс (передплата) за договором складського зберігання зерна №02-21 від 07.07.2021 року та 198 000,00 грн завдані збитки) та зустрічною позовною заявою 129 660,00 грн.
Отже, ціна позову у цій справі є меншою п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 500 = 1 342 000 грн станом на 01.01.2023), а відтак у розумінні наведених положень ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені пп. "а" ? "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь - якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань сторони. Тягар доказування наявності цих випадків покладається на скаржника.
З викладених у касаційній скарзі доводів вбачається, що скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Проте заявник не наводить обґрунтування виключних випадків, визначених пп. "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть бути переглянуті у касаційному порядку.
Тож викладені у касаційній скарзі доводи, не можуть розцінюватись Судом як виключний випадок для касаційного перегляду справи у розумінні ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.051985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (заява № 21920/93) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки з матеріалів касаційної скарги не вбачається, а скаржником не обґрунтовано випадків, зазначених у пп. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 у справі № 917/1418/23 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.
З огляду на те, що Суд вирішив відмовити у відкритті касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 залишається без розгляду.
Керуючись ст. ст. 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 у справі № 917/1418/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Мачульський Г. М.