"04" листопада 2010 р. м. Київ К-8442/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Цуркана М.І., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області на постанову господарського суду Чернігівської області від 12 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року у справі № 3/200/07 за позовом управління Пенсійного фонду України в Щорсівському районі Чернігівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області про зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2007 року управління Пенсійного фонду України в Щорсівському районі Чернігівської області звернулося в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області, в якому просило зобов'язати відповідача включити в акт щомісячної звірки витрат по особовій справі потерпілого ОСОБА_1, якому виплачувалася пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, суми витрат з виплати допомоги на поховання сім'ї померлого, яка здійснила поховання за червень 2006 р. в сумі 261,25 грн..
Постановою господарського суду Чернігівської області від 12 _________________________________________________________________________________________________________________
Справа № К-8442/09 Доповідач: Леонтович К.Г.
червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2009 року, заявлений позов задоволений
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, померлий громадянин ОСОБА_1, знаходився на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Щорсівському районі Чернігівської області і отримував пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання. Позивач звернувся з позовом про зобов'язання відповідача включити в акт щомісячної звірки витрати на поховання ОСОБА_1, який отримував пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва.
Міністерством юстиції України 16.05.2003 року зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, якою затверджений “Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання”.
Згідно п.2 вказаного Порядку останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
Відповідно до п. 6 Порядку головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми колегія суддів приходить до висновків, що ні Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності”, ні Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, не передбачений такий захист прав позивача, як зобов'язання підписати акт звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а вказаним Порядком встановлені порядок та правила підписання актів звірки розрахунків за наявності відсутності спору щодо сум виплат, а витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Отже, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача до підписання акт звірки підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 91 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у разі смерті пенсіонера його сім'ї або особі, яка здійснила поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі двохмісячної пенсії.
Сім'ям померлого була виплачена допомога на поховання.
Згідно п. 9 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачено, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтвердитися висновками відповідних медичних закладів.
Докази того, що смерть ОСОБА_1 настала за обставин, пов'язаних із страховим випадком, судам надані не були.
Позивачем не доведені факт смерті вказаного громадянина внаслідок раніше отриманого профзахворювання та не наданий висновок медичного закладу про причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Враховуючи викладене суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку щодо наявності підстав відшкодування відповідачем зазначених витрат.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи вищенаведених законодавчих норм.
За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню за невідповідністю нормам матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з вищенаведених обставин.
Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових рішень, які підлягають скасуванню як необґрунтовані з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області задовольнити.
Постанову господарського суду Чернігівської області від 12 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.
У задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в Щорсівському районі Чернігівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.