16 жовтня 2024 року Справа № 915/302/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши матеріали скарги божника на постанови державного виконавця у справі
за позовом: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ідентифікаційний код 20992104)
до відповідача: Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (55401, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, селище міського типу Братське, вул. Миру, буд. 131; ідентифікаційний код 04375926)
про: зобов'язання припинити порушення,
орган/особа, дії якого(ї) оскаржуються: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54056, м. Миколаїв, пр-т Миру, буд. 46/1)
08.10.2024 до суду від Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області надійшла скарга на постанову державного виконавця б/н від 07.10.2024 (вх. № 07.10.2024), в якій відповідач просить суд:
1. Поновити боржнику строк для оскарження постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Максімової О.О. від 26.09.2024 у виконавчому провадженні ВП № 76147900.
2. Визнати незаконними та скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Максімової О.О. від 26.09.2024 у виконавчому провадженні ВП № 76147900 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 09.10.2024 розгляд скарги Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області б/н від 07.10.2024 (вх. № 07.10.2024), у тому числі в частині питання про поновлення строку на оскарження постанов державного виконавця у справі № 915/302/24 було призначено на 15 жовтня 2024 року о 13:30; постановлено Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Південному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у строк до 14.10.2024 надати суду та направити іншим учасникам письмові пояснення щодо скарги, з доданням до них: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, якщо такі докази не надані скаржником; документів, що підтверджують надіслання (надання) пояснень і доданих до них доказів іншим учасникам справи.
14.10.2024 до суду від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшли додаткові пояснення б/н від 14.10.2024 (вх. № 12356/24), в яких позивач зазначає, що питання щодо виконання Братською СР рішення адміністративної колегії Відділення від 27.01.2022 № 65/1-р/к 07.05.2024 винесено на розгляд адміністративної колегії Відділення, засідання якої відбудеться 16.10.2024 об 11:00. Про результати розгляду зазначеного питання Відділення повідомить Господарський суд Миколаївської області додатково.
15.10.2024 до суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли додаткові пояснення б/н від 14.10.2024 (вх. № 12369/24)
1. Долучити до матеріалів судової справи дані пояснення Відповідача.
2. Відмовити у задоволенні скарги Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання незаконними та скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Максімової О.О. від 26.09.2024 у виконавчому провадженні ВП № 76147900 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат у повному обсязі.
16.10.2024 до суду від Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області надійшла заява б/н від 16.10.2024 (вх. № 12453/24) про проведення засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі.
Станом на момент проведення судового засідання інших заяв або клопотань від учасників справи до суду не надходило.
16.10.2024 в судове засідання з'явилися представники стягувача та Відділу примусового виконання рішень, яких суд заслухав.
Скаржник свого представника в засідання не направив, при цьому, як уже було наведено, просив здійснювати розгляд скарги за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
16.10.2024 за результатами розгляду скарги Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області б/н від 07.10.2024 (вх. № 07.10.2024) у справі № 915/302/24, суд, на підставі статті 233 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.
Ознайомившись з матеріалами скарги, дослідивши надані докази у їх сукупності з матеріалами судової справи, заслухавши в судовому засіданні представників стягувача та боржника та державного виконавця, суд встановив таке.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2024 у справі № 915/302/24 було задоволено в повному обсязі позовні вимоги Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області; зобов'язано відповідача припинити порушення зазначене у пункті 1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.01.2022 № 65/1-р/к у справі № 59-10/2021; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн.
Рішення суду набрало законної сили 06.09.2023.
11.09.2023 на виконання вказаного рішення стягувачу було видано відповідний наказ.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.
Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, рішення суду у справі № 3/222/09, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавців.
Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
В силу положень ст. 1 Закону «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судом із матеріалів справи та письмових пояснень учасників справи встановлено, що з метою примусового виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2024 у справі № 915/302/24 Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України направлено до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву № 65-02/3243е від 19.09.2024 про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду Миколаївської області від 11.09.2024.
26.09.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі заяви Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та наказу Господарського суду Миколаївської області № 915/302/24 від 11.09.2024 року відкрито виконавче провадження № 76147900, про що винесено відповідну постанову ВП № 76147900 від 26.09.2024.
Частиною 3 та 4 статті 27 Закону, за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Керуючись статтями 3, 27, 40 Закону, винесено постанову державного виконавця Максімової О.О. про стягнення виконавчого збору від 26.09.2024 щодо стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 32000,00 грн, а також постанову державного виконавця Максімової О.О. про стягнення виконавчого збору від 26.09.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
За даними скаржника копії оскаржуваних постанов надійшли до електронного кабінету Братської селищної ради 26.09.2024 після завершення робочого часу, тому вважаються отриманими 27.09.2024. Відтак строк для подання скарги почав свій перебіг 28.09.2024, що було вихідним днем та завершується 07.10.2024.
Братська селищна рада зазначає, що скарга подається з пропущенням строку через введення воєнного стану в Україні та постійними оголошеннями повітряних тривог, в тому числі 07.10.2024, що ускладнило складання скарги та її подання через електронний кабінет.
Дослідивши обставини скарги та оцінивши у відповідності до ст. 86 ГПК України докази, надані учасниками, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
По-перше, вирішуючи питання щодо поновлення відповідачу строку на звернення до суду зі скаргою б/н від 07.10.2024 (вх. № 07.10.2024) на постанови державного виконавця від 26.09.2024 у справі № 915/302/24, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
В прохальній частині скарги, боржник просить суд поновити строк на звернення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Приписами ч. 4 ст. 119 ГПК України встановлено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Враховуючи те, що скаржник звернувся до суду із незначним періодом прострочення, суд поновлює процесуальний строк для подання скарги.
По-друге, щодо оскарження боржником постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Максімової О.О. від 26.09.2024 у виконавчому провадженні ВП № 76147900 про відкриття виконавчого провадження.
Суд зауважує, що правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред'явлено виконавчий документ до виконання у межах строку, встановленого статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Відтак, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Максімова О.О. у відповідності до вимог законодавства прийняла наказ до виконання та винесла постанову про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання її неправомірною, та, як наслідок, - її скасування.
При цьому, суд відхиляє аргументи Братської селищної ради про незаконність вказаної постанови з огляду на стверджуване боржником виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, оскільки станом на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець позбавлений можливості перевіряти факт та обсяги добровільного виконання рішення боржником.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що державний виконавець при винесені спірної постанови про відкриття виконавчого провадження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому підстави для задоволення скарги у відповідній частині - відсутні.
По-третє, щодо оскарження боржником постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Максімової О.О. від 26.09.2024 у виконавчому провадженні ВП № 76147900 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Суд зауважує, що за численними висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними, зокрема, у постановах від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, від 14.11.2018 у справі № 906/515/17, від 13.03.2019 у справі № 545/2246/15-ц, від 03.04.2019 у справі № 370/1034/15-ц, у справі № 370/1288/15-ц, від 21.08.2019 у справі № 381/2126/18, від 05.05.2020 у справі № 589/117/17, від 23.06.2020 у справі № 705/1804/13-ц, оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Так, відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, Закон України «Про виконавче провадження» встановив спеціальний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання постанов про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження. Згідно з цим порядком відповідні спори належать до юрисдикції адміністративних судів, і їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 915/302/24 за скаргою Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області б/н від 07.10.2024 (вх. № 07.10.2024) в частині оскарження постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Максімової О.О. від 26.09.2024 у виконавчому провадженні ВП № 76147900 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст. 11, 74, 76-79, 86, 219, 220, 231, 232, 233, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Поновити Братській селищній раді Вознесенського району Миколаївської області строк на звернення до суду зі скаргою б/н від 07.10.2024 (вх. № 07.10.2024) на постанови державного виконавця у справі № 915/302/24.
2. Відмовити Братській селищній раді Вознесенського району Миколаївської області в задоволенні скарги б/н від 07.10.2024 (вх. № 07.10.2024) в частині оскарження постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Максімової О.О. від 26.09.2024 у виконавчому провадженні ВП № 76147900 про відкриття виконавчого провадження.
3. Закрити провадження у справі № 915/302/24 за скаргою Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області б/н від 07.10.2024 (вх. № 07.10.2024) в частині оскарження постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Максімової О.О. від 26.09.2024 у виконавчому провадженні ВП № 76147900 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано судом 21.10.2024.
Суддя О.Г. Смородінова