79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
21.10.2024 Справа № 914/1590/24
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Ірокс», м. Львів
до відповідача: Благодійної організації «Благодійне товариство «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» м. Львів», м. Львів
про відшкодування шкоди у розмірі 649 429, 86 грн
Суддя Наталія Мороз
За участю секретаря с/з Соломії Дицької
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: М. Шира
Суть спору:
У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Приватного акціонерного товариства “Ірокс» до Благодійної організації “Благодійне товариство “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» м. Львів» про відшкодування шкоди у розмірі 649 429, 86 грн.
Ухвалою суду від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.07.2024.
Ухвалою суду від 16.07.2024 позовну заяву ПрАТ «Ірокс» залишено без руху, запропоновано позивачу надати належним чином засвідчені копії договору про співпрацю від 26.10.2022 та акту прийому-передачі майна до договору від 26.10.2022 протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Ухвалою суду від 29.07.2024 продовжено розгляд справи № 914/1590/24 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.08.2024.
Ухвалою суду від 29.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з 09.09.2024; відкладено підготовче засідання на 12.09.2024.
Ухвалою суду від 13.09.2024 відкладено підготовче засідання на 03.10.2024.
03.10.2024 задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів, долучено відеодоказ до матеріалів справи; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 14.10.2024.
14.10.2024 судом розпочато розгляд справи по суті та відкладено судове засідання на 21.10.2024, про що позивача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.
В судове засідання 21.10.2024 представник позивача не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, дав пояснення по суті спору. В позові просить відмовити.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності представника позивача.
Позиція позивача.
Посилається на те, що між сторонами було укладено договір про співпрацю, відповідно до умов якого позивач передав для використання офісні приміщення, а відповідач зобов'язаний був зберігати майно та повернути його у такому ж стані, в якому воно було передано. Вважає, що відповідач неналежно виконав умови договору, оскільки не зберіг майно та пошкодив його, чим завдав позивачеві шкоду, що підтверджується дефектним актом приміщень від 14.07.2023. Згідно складеного позивачем кошторисного розрахунку, вартість поточного ремонту становить 649429,86 грн (в т.ч. ПДВ)
Просить позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача завдану ним шкоду в розмірі 649 429, 86 грн.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву вказав, що, наданий позивачем дефектний акт, складений у липні 2023 року, є застарілим та не відображає реального стану майна на момент подання позову чи припинення договору. Вказує, що ним після складення дефектного акту було самостійно, із залученням підрядників, усунуто усі недоліки майна. Крім того вказав, що позивач діє недобросовісно, оскільки умисно чинив перешкоди у користуванні майном та унеможливлював доступ до нього для його відновлення.
Відтак, позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить суд в позові відмовити повністю.
Обставини справи.
26.10.2022 між Приватним акціонерним товариством «ІРОКС» та Благодійною організацією «Благодійне товариство «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» м. Львів» укладено договір про співпрацю.
Відповідно до п. 1 договору, ПрАТ «Ірокс» (сторона 1) передає БО «БТ Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» м. Львів» (сторона 2) майно: офісні приміщення загальною площею 503, 8 м2 та технічні приміщення загальною площею 198, 15 м2, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул.Залізнична,7 (3 поверх).
Згідно з п. 2.2. договору, нерухоме майно передається стороні 2. Сторона 1 зобов'язується до дати підписання акту приймання-передачі підготувати майно для його використання за цільовим призначенням.
Відповідно до п. 2.2.1. договору, після моменту підписання акту приймання - передачі сторона 2 відповідає за збереження і стан переданого майна та металообробного обладнання. У разі погіршення стану майна сторона 2 відшкодовує стороні 1 кошти, потрібні для повернення майна у попередній стан.
Сторона 2 повертає майно стороні 1 аналогічно порядку, встановленому при передачі майна стороні 2 цим договором. Майно вважається поверненим стороні 1 з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, але не пізніше дати закінчення даного договору, яка вказана в п. 2.1. (п. 2.4.1. та 2.4.2. договору).
Пунктом 2.5.1. встановлено, що у визначений за погодженням сторін день проводиться візуальний огляд майна та складається акт.
Відповідно до п. 2.5.2. договору , майно, що повертається стороні 1, повинно бути в стані не гіршому, ніж той, в якому воно б передане стороні 2 в користування, з урахуванням при цьому його нормального зносу та тих покращень (ремонтних робіт), що проводитимуться стороною 2.
Серед обов'язків сторони 2 (відповідача) визначено: забезпечити збереження майна, під'їзних шляхів до нього, запобігати їх пошкодженню і псуванню, мати в наявності обладнання пожежогасіння та здійснювати заходи протипожежної безпеки (п. 5.3.). Своєчасно здійснювати поточний ремонт за власні кошти, прибирання майна та території по периметру в межах 5 метрів від майна. Відшкодовувати збитки за погіршення стану майна і під'їзних шляхів до нього (п 5.4.) У разі припинення або розірвання договору повернути стороні 1, майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його згідно даного договору, та відшкодувати стороні 1 збитки у разі погіршення стану або втрати / повної або часткової/ майна (п. 5.6.).
Пунктом 7.2. договору встановлено, що позивач зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали стороні 2 користуватися майном на умовах цього договору.
Пунктом 11.1. сторони визначили строк дії договору на 1 рік, до « 01» травня 2024, якщо до кінця строку дії договору ні одна із сторін не заявить про зміну умов договору або його припинення, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах і на той же термін.
Додатковою угодою № 1 до договору співпраці від 26.10.2022 внесли зміни, шляхом викладення п. 11.1. в наступній редакції: «цей договір укладено строком до « 01» травня 2024, якщо до кінця строку дії договору ні одна із сторін не заявить про зміну умов договору або його припинення, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах і на той же термін».
Відповідно до акту приймання-передачі майна до договору співпраці від 26.10.2023, позивач передав відповідачу майно - офісні приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (3 поверх). Претензій до приміщень і виконання договору у сторін не було.
Згідно акту огляду (дефектного акту) від 14.07.2023 - комісія в складі ОСОБА_1 (заступник генерального директора) Метельського І.Я. (начальника відділу) Гудзеляка І.П (головного інженера) та ОСОБА_2 , провела огляд приміщень 3-го поверху (благодійного хостелу «Шелтер»), за адресою: АДРЕСА_1 та встановила дефекти приміщень, які полягали у заміні кавроліну, необхідності фарбування стін та стелі, заміну замків, заміну світильників тощо.
Згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва та локального кошторису на будівельні роботи № 02-01-01, що складений односторонньо позивачем, - вартість відновлення стану майна становить 541 191, 55 грн (без ПДВ).
17.08.2023 позивач надіслав на адресу відповідача заяву (вих. № 127), якою запропонував сплатити 649 429, 80 грн (враховуючи ПДВ) як вартість ремонтних робіт згідно дефектного акту від 14.07.2023.
Листом від 10.10.2023 вих. № 4147 Благодійна організація повідомила ПрАТ «Ірокс» про те, що здійснить поточний ремонт майна для підтримання майна у первісному стані за власні кошти.
29.03.2024 Благодійна організація надіслала повідомлення про припинення договору співпраці від 26.10.2022 з 01 травня 2024 року.
Листом від 17.04.2024 вих. № 257 відповідач повідомив позивача про те, що він проведе ремонт майна до 01 травня 2024 року та зауважив про передчасність поданого позивачем позову.
19.04.2024 було складено акт обстеження та фіксації стану приміщення за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 7 (3 поверх), яким визначено обсяг робіт для відновлення стану майна.
20.04.2024 між Благодійною організацією «Благодійне товариство «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» та ТОВ «Артлайн Львів» було укладено договір на виконання поточного ремонту приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Залізнична 7 (3 поверх). Договірна ціна на поточний ремонт визначена у розмірі 193 687, 79 грн (без ПДВ). Згідно акту надання послуг № 1 від 01 травня 2024 року, складеного між відповідачем та ТОВ «Артлайн Львів», ТОВ «Артлайн Львів» було виконано поточний ремонт приміщень за адресою: м. Львів, вул. Залізнична 7 (3 поверх), зокрема заміну кавроліна, заміну плінтусів підвіконників, фарбування стін тощо.
Листом від 22.04.2024 вих. № 261 Благодійна організація просила ПрАТ «Ірокс» з метою якісного та вчасного виконання робіт (завершення поліпшення орендованого майна) забезпечити орендоване майно електропостачанням або надати альтернативне джерело подачі електроенергії для забезпечення живлення електроінструментів та приладів для прибирання приміщення.
26.04.2024 між Благодійною організацією та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг прибирання та чистки ковроліну з 26 по 29 квітня. Вартість робіт була визначена у розмірі 25 200, 00 грн. Факт виконання робіт підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 29.04.2024.
Листом від 30 квітня 2024 вих. № 285 Благодійна організація просила ПрАТ «Ірокс» прибути 01 травня 2024 року о 13:00 годині для підписання акту приймання-передачі та приймання майна.
Листом від 14 травня 2024 вих. № 301 відповідач надіслав позивачу примірники акту приймання-передачі майна; просив направити уповноважену особу для передачі ключів від майна.
Відповідач здійснював неодноразові звернення до органів влади, зокрема до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органів Національної поліції, Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради у зв'язку з незаконними діями ПрАТ «Ірокс» щодо перешкоджання здійснення господарської діяльності.
У матеріалах справи наявні фото приміщень до проведення ремонту, станом на 22.04.2024 та після його здійснення - 01.05.2024, а також відеозапис стану приміщень на 06.09.2024.
З огляду на наведені вище обставини, ПрАТ «Ірокс» звернулось до Господарського суду Львівської області щодо відшкодування шкоди, завданої порушенням умов договору від 26.10.2022 в розмірі 649429,86 грн.
Оцінка суду.
Згідно з приписами ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
В даному випадку між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі договору про співпрацю від 26.10.2022, який за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до ч.1 ст. 790 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Статтею 773 ЦК України встановлено, що наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Відповідно до ч.1 ст. 776 ЦК України, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 785 ЦК України встановлено, що разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст. 779 ЦК України, наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Аналіз наведених вище норм, дає підстави для висновку, що на наймача покладається обов'язок саме щодо повернення майна у належному стані, тобто в такому ж якому воно було передане. Обов'язок щодо підтримання майна у належному стані діє протягом усього договору, однак відповідальність за його невиконання наступає в момент припинення договору (повернення майна). У випадку неналежного виконання свого обов'язку наймач завжди вправі самостійно усунути недоліки майна та привести його у первісний стан. Право на відшкодування збитків у наймодавця виникає у випадку неможливості відновлення майна наймачем або ухилення/невиконання ним даного обов'язку.
Звертаючись із позовом позивач просить стягнути завдану йому шкоду внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення майна у належному стані, в такому, якому воно було передане в користування.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У пункті 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом ч. 2 ст. 20 ГК України, права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.
Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання" Розділу І "Загальні положення про зобов'язання" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За приписами ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що у випадку якщо особі завдано матеріальну шкоду внаслідок неналежного виконання іншою особою своїх обов'язків за договором, то такий вид шкоди охоплюється поняттям збитки, а не шкода, як про це зазначає позивач у позовній заяві.
Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (утрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі N 920/715/17 вказано, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а в разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча й могло збільшитися, якби не було вчинено цивільне (господарське) правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил ст. 22 ЦК України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.
Як вбачається із матеріалів справи позивач обґрунтовує свої вимоги актом огляду (дефектний акт), який був складений 14.07.2023, в той час як договір діяв до 01.05.2024.
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Однак, даний акт не може вважатись достовірним доказом, оскільки він складений односторонньо позивачем - без участі уповноваженого представника відповідача та не може відображати стан майна на момент звернення до суду чи на момент припинення договору, оскільки з цього часу пройшло близько 9 місяців. Позивачем же не надано будь-яких доказів щодо актуального стану майна на момент припинення договору чи на момент звернення до суду.
Одночасно, відповідачем було надано договори на виконання робіт щодо поточного ремонту та прибирання майна, акти приймання передачі, фотографії і відеозапис стану об'єкта у різний період (до та після ремонту). За таких обставин вбачається, що, з моменту складання акту від 14.07.2023 до моменту звернення до суду, відповідачем було приведено майно у належний стан. Доказів зворотнього суду не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач добросовісно поставився до своїх обов'язків та належним чином виконав умови договору, оскільки майно на момент припинення дії договору 01.05.2024 року, було приведене у належний стан, а доводи позивача щодо порушення відповідачем умов договору є необґрунтованими.
На обґрунтування заявленої суми завданих збитків, позивачем було надано кошторис, який складений ним односторонньо, згідно якого вартість відновлення майна (робіт) становить 541 191, 55 грн, а враховуючи ПДВ - 649 429, 80 грн.
Оцінюючи даний кошторис, суд зауважує, що повністю незрозумілими є критерії розрахунку даних сум: відсутні договори з організаціями на закупівлю обладнання чи на виконання робіт чи обґрунтування будь якого пункту витрат. Тобто кошторис, не має жодного підґрунтя щодо реальності розміру заявлених сум.
Крім того, такий кошторис не може вважатися належним доказом понесення позивачем реальних збитків, оскільки він відображає лише планові, можливі в майбутньому його втрати для відновлення майна, однак, як зазначалось вище, реальні збитки - це вже понесені витрати особи. Позивачем не надано жодних доказів, що ним дійсно понесено які-небудь витрати для відновлення стану майна.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що йому було завдано будь-які реальні збитки.
Крім того, суд зазначає, що вартість відновлення майна становить 541191,55 грн, в той час як позивач просить стягнути з відповідача 649 429, 80 грн - тобто вже з урахуванням податку на додану вартість, хоча сам ще не сплатив жодних сум у бюджет. Крім того, у кошторис включається заробітна плата працівників, на яку не нараховується податок на додану вартість, однак позивач бажає стягнути усю суму з відповідача.
Суд вважає, що така поведінка позивача, з урахуванням того, що відповідач здійснив самостійно ремонт майна за ціною, яка є майже в 3 рази меншою за заявлену позивачем, є явно недобросовісною та спрямованою на збагачення за рахунок іншої сторони.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином виконав свої обов'язки щодо збереження майна у належному стані, здійснивши його поточний ремонт за власні кошти. Одночасно вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано жодних достовірних доказів щодо стану майна на момент звернення до суду, а також не доведено дійсність понесених збитків, що виключає можливість їх стягнення.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, не є порушеним відповідачем.
Судові витрати.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, відтак витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення складено 22.10.2024
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.