"04" листопада 2010 р. м. Київ К-10077/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Цуркана М.І, Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ від 10 червня 2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2009 р. у справі №22а-7143/08-04 за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання незаконною відмову у перерахунку пенсії та зобов'язання перерахунку і виплати пенсії, -
У листопаді 2007 р. ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання незаконною відмову у перерахунку пенсії щодо не нарахування належної її щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та зобов'язання відповідача перерахувати і виплатити щомісячне щомісячну доплату до пенсії відповідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ від 10 червня 2008 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2009 р., позовні вимоги задоволені. Визнана незаконною відмова управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Дніпропетровська у перерахунку і виплаті пенсії ОСОБА_3 відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_3 урахуванням підвищення 30 відсотків мінімальної пенсії за віком до пенсії дітям війни відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Справа № К-10077/09 Доповідач: Леонтович К.Г.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 громадянка України є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, а також має право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” була зупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2007 р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення Законів України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, якими була зупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Право громадян на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не може бути обмежене відсутністю певних коштів чи фінансування.
Виходячи з наведеного відповідач з часу прийняття рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та від 22.05.2007 р. № 10-рп/2008, яким визнані неконституційними положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007,2008 рік” щодо зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зобов'язаний провести підвищення пенсії позивачу з урахуванням ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, тобто з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., та з 22.05.2008 р., з урахуванням позовних вимог та часу розгляду справи судом першої інстанції.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Однак, суди не визначили періоду з якого часу відповідач зобов'язаний зробити перерахунок та виплату передбаченої доплати до пенсії на час розгляду справи судом першої інстанції. Необхідно було зобов'язати відповідача провести перерахунок доплати до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р., враховуючи дату прийняття постанови судом першої інстанції. З урахуванням вищенаведеного рішення суду першої інстанції підлягає зміні щодо визначення періоду проведення підвищення пенсії позивачу з урахуванням ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р..
Відповідно ст.225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, помилковим тільки в частині.
Згідно вимог ч.4 ст.223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, однак, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частин визначення періоду забезпечення позовних вимог, а саме: “зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р..
Керуючись ст.ст.220,222,223,225,231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2009 р. скасувати.
Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ від 10 червня 2008 р. змінити, доповнити резолютивну частину наступним змістом: “зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі. м. Дніпропетровська провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з її підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. з урахуванням проведених виплат.
В решті постанову суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.