Справа №463/8844/24
Провадження №1-кс/463/7333/24
про застосування запобіжного заходу
22 жовтня 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_5 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, українцю, громадянину України, із середньою спеціальною освітою, розлученому, зі слів має на утриманні неповнолітню дитину 2010 року народження, не судимому, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,
в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024140110000578 від 2 травня 2024 року за ч. 5 ст. 407 КК України, -
слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу - тримання під вартою на строк 60 днів з утриманням у Держаній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_4 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 9 жовтня 2022 року не з'явився вчасно на службу у військову частину НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та перебуває поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 по теперішній час, чим вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану.
Таким чином слідчий вважає, що в діях ОСОБА_4 наявні підстави для обґрунтованої підозри у вчинені останнім злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у зв'язку з чим щодо останнього 18 вересня 2024 року складено повідомлення про підозру, яке у зв'язку з не встановленням місцезнаходження останнього було надіслано йому у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Слідчий клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мотивує тим, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності. Вказує, що наявні ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що залишаючись на волі підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того зазначає, що підозрюваний, залишаючись на волі, має можливість вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюються. З врахуванням того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, уникаючи притягнення до кримінальної відповідальності з одночасним ухиленням від військової служби, переховувався від органів досудового розслідування та суду, вважає, що запобігти встановленим ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу щодо підозрюваного неможливо, оскільки застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного та може призвести до його подальшого переховування від органів слідства та суду, у зв'язку з чим подане клопотання просить задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав з мотивів викладених в ньому, пояснення надав аналогічні викладеним в такому, а тому на даному етапі досудового розслідування вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний просив не застосовувати до нього запобіжний захід тримання під вартою та пояснив, що від слідства не ухилявся, а весь час був вдома. Залишив військову частину через конфлік з командиром.
Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62024140110000578 від 2 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Як вбачається із матеріалів клопотання, ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а 18 вересня 2024 року відносно нього складено повідомлення про підозру, котре скеровано останньому у відповідності до вимог ст.ст. 135, 278 КПК України.
Також 19 вересня 2024 року підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук.
Крім того, 20 вересня 2024 року слідчий звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова із клопотанням про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Одночасно з даним клопотанням слідчим було подано клопопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20 вересня 2024 року було надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_7 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18 жовтня 2024 року вбачається, що ОСОБА_4 було затримано 18 жовтня 2024 року о 21 год. 30 хв. Станом на 22 жовтня 2024 року визначений ч. 1 ст. 191 КПК України строк затримання на підставі ухвали слідчого судді сплив, водночас підозрюваний ОСОБА_4 добровільно прибув до суду для участі у розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення) свідчать, зокрема: акт службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 , рапорт ТВО НМС війської частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 від 18 листопада 2022 року, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №9 від 11 січня 2023 року.
При цьому згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Так Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище Указ було затверджено.
Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема востаннє Указом Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №3891-IX від 23 липня 2024 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.
Відтак ризиками, які дають підстави слідчому судді застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід вважати той факт, що підозрюваний, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, а відтак перебуваючи на волі з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Окрім того, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення з метою уникнення відповідальності перебуваючи на волі може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, в тому числі з числа не встановлених та не допитаних на даний час військовослужбовців. Також підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неявок до слідчого, оскільки перебував у розшуку, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного не суперечить приписам п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України.
Наведені дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, не гарантують запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, слідчим суддею на даному етапі не встановлено.
На підставі наведеного, слідчий суддя вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 (шістдесяти) днів, тобто з 22 жовтня 2024 року до 20 грудня 2024 року включно.
При цьому згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відтак з врахуванням наведених положень слідчий суддя вважає, що при застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу не слід визначити розмір застави, оскільки на даному етапі досудового розслідування такий запобіжний захід, як тримання під вартою без визначення розміру застави, зможе запобігти зазначеним ризикам, які на думку слідчого судді є досить реальними з підстав описаних вище.
Керуючись вимогами статей 176, 177, 178, 183, 186, 196, 197, 395 КПК України, -
клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з часу оголошення ухвали 22 жовтня 2024 року.
Строк дії ухвали становить 60 (шістдесят днів), тобто до 20 грудня 2024 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1