ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.10.2024Справа № 910/3428/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортних систем України" про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, за участю представників: позивача - Сібілєва М.А., відповідача - не з'явився, третьої особи - Підлипенського Д.В.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" про визнання банківської гарантії № 30965 від 25.01.2023 року виданої на підставі Договору про надання гарантії № 30965/ЮГ-23 (гарантія виконання) від 25.01.2023 року такою, що не підлягає виконанню на підставі на підставі статей 526, 526, 530, 846, 850, 851, 901, 903 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 року відкрито провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.05.2024 року.
17.04.2024 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.
23.04.2024 року позивачем до суду подано відповідь на відзив.
26.04.2024 року третьою особою до суду подано пояснення у справі.
02.05.2024 року позивачем до суду подано заперечення щодо пояснень третьої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 року викликано представників сторін на 31.07.2024 року у зв'язку з тим, що судове засідання 01.05.2024 року не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 року відкладено судове засідання по суті на 18.09.2024 року.
18.09.2024 року позивачем до суду подано додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 18.09.2024 року судом оголошено перерву у справі на 09.10.2024 року.
24.09.2024 року третьою особою до суду подано додаткові пояснення у справі.
09.10.2024 року відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, яка призначена до розгляду на 09.10.2024 року.
Судом враховано, що відповідач був належним чином повідомлений про дати, час та місце кожного судового засідання, що відбувалися у межах цієї справи.
Заслухавши пояснення позивача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортних систем України" (третя особа, замовник) укладено Договір № 4600007207 про закупівлю послуг (Договір), за умовами якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього Договору, зобов'язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Богуслав) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, надалі - Роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 1.2 Договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (Додаток № 1), договірною ціною (Додаток № 2) та графіком виконання робіт (Додаток № 3), які є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з пунктом 3.1 Договору загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із договірною ціною (Додаток № 2) становить: 10 650 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 775 000,00 грн.
Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього Договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток № 3), що додається до цього Договору та є невід'ємною його частиною.
У відповідності до пункту 4.4 Договору місце виконання робіт (надалі - Об'єкт): ГРС Богуслав, Київська обл., Обухівський р-н., с. Дибинці (ГКС-35).
Згідно з пунктом 5.1 Договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 7.3.1 Договору визначено, що підрядник зобов'язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (Додаток № 3) строки роботи відповідно до технічних, якісних та кількісних характеристик (Додаток № 1), ДБН та іншої нормативної документації.
Відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Богуслав)» оголошення № UA-2022-12-14-007870-a оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу « 14» грудня 2022 року, підрядник зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - Гарантія) на суму 532 500,00 грн., що становить 5% відсотків ціни цього Договору (пункт 10.9.1 Договору).
Згідно з пунктом 11.1 Договору останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов'язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Пунктом 11.2 Договору визначено, що закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим Договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
До вказаного Договору про закупівлю послуг між сторонами було підписано Додаток № 3 "Графік виконання робіт" згідно якого граничний термін виконання робіт за договором складає 365 календарних днів.
Також на виконання умов Договору про закупівлю послуг, Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (відповідач) як гарантом було видано банківську гарантію № 30965 від 25.01.2023 року, яка видана на підставі Договору про надання гарантії № 30965/ЮГ-23 (гарантія виконання) від 25.01.2023 року на суму 532 500,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" як бенефіціара.
За цією гарантією гарант безумовно зобов'язується протягом п'яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на наш SWIFT, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором. Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 08.04.2024 року.
Позивач зазначає, що відповідач допустив бездіяльність при надіслані відповіді на дефектні акти, не надав мотивованої відмови від підписання актів, що і призвело до порушення строку виконання робіт за Договором, крім того позивач додатково посилається на настання форс-мажорних обставин, які не були враховані відповідачем та третьою особою, отже позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання виданої гарантії такою, що не підлягає виконанню.
Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 Цивільного кодексу України).
Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами укладеного між сторонами Договору про закупівлю послуг позивач зобов'язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Богуслав), а відповідач - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.
Графік виконання робіт за цим договором сторони деталізували у Додатку № 3 до Договору, яким передбачалося виконання робіт (надання послуг) в 3 етапи: 1) обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації; 2) виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні, електромонтажні роботи; 3) пусконалагоджувальні роботи. Строки виконання цих етапів: 120, 300 та 365 календарних днів відповідно.
Проте, в рамках Договору про закупівлю послуг позивачем виконано та передано відповідачу лише обсяг робіт на загальну суму 9 766 987,39 грн., що підтверджується актом № 1 за червень 2023 року від 28.06.2023 року на суму 299 040,00 грн., актом № 1 за березень 2024 року від 07.03.2024 року на суму 48 436,50 грн., вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 07.03.2024 року на суму 9 419 510,89 грн.
Таким чином, роботи по І етапу, з строком їх виконання не пізніше 07.06.2023 року, виконані 28.06.2023 року з простроченням 20 календарних днів; роботи по ІІ етапу, при строку їх виконання не пізніше 04.12.2023 року, виконані 07.03.2024 року з простроченням 93 календарні дні; роботи по ІІІ етапу, при строку їх виконання не пізніше 07.02.2024 року, попри це роботи на суму 876 001,72 грн. залишилися не виконані.
Доказів виконання позивачем інших обумовлених Договором робіт та виконання умов Договору про закупівлю послуг належним чином суду не надано.
Правовий інститут забезпечення виконання зобов'язання врегульований главою 49 Цивільного кодексу України, яка передбачає спеціальні міри, що стимулюють боржника до належного виконання зобов'язання та забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов'язання боржником. Оскільки заходи забезпечення виконання зобов'язання забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов'язання боржником, умовою їх застосування є невиконання або неналежне виконання останнім тих зобов'язань, для забезпечення яких встановлені такі заходи.
Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Гарантія є одностороннім правочином, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. У відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, бенефіціар (кредитор за основним зобов'язанням) та принципал (боржник за основним зобов'язанням). Гарантія призначена перш за все для того, щоб бенефіціар як кредитор за основним зобов'язанням міг безперешкодно задовольнити свої вимоги за рахунок гаранта, якщо боржник (принципал) належним чином не виконає зобов'язання.
У статті 562 Цивільного кодексу України зафіксований принцип незалежності гарантії, згідно з яким зобов'язання гаранта перед кредитором не залежать від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Оскільки змістом гарантії є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму, вона відноситься не до майнових (забезпечуються шляхом одержання, утримання майна), а особистих забезпечень виконання зобов'язань, відповідно до яких кредитор покладається на ділову репутацію, порядність гаранта, від якого має отримати задоволення у разі порушення зобов'язання боржником. Гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, настання якої можливе лише за наявності вини боржника (неустойка, завдаток), а тому при реалізації гарантії вина боржника не має значення, достатньо лише факт порушення останнім (боржником) забезпеченого зобов'язання. Грошове зобов'язання, що виникає за договором гарантії, є зобов'язанням між гарантом та бенефіціаром, а не між бенефіціаром і принципалом.
Такий обов'язок, про що зазначено вище, настає у випадку порушення боржником зобов'язання, і однією з підстав припинення цього обов'язку є сплата гарантом кредиторові (бенефіціару) суми, на яку видана гарантія (ст.568 Цивільного кодексу України).
Як вже вказувалося судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору, Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" як гарантом було видано банківську гарантію № 30965 від 21.01.2023 року на суму 532 500,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" як бенефіціара, цією гарантією гарант безумовно зобов'язується протягом п'яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на наш SWIFT, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором.
Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов'язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Отже, із врахуванням приписів статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 року у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 року у справі №910/2831/20, від 21.12.2021 року у справі №910/17772/20).
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 року, відповідно до пунктів 2, 8, 9 частини 3 розділу 1 якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - це одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантїї/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; базові відносини - це відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов'язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія.
При цьому, умовна і безвідклична - це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, а в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов'язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Проте обов'язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.08.2022 року у справі № 910/1674/20).
Обов'язок гаранта є безумовним та не залежить від причин невиконання ним свого зобов'язання перед бенефіціаром, такі причини не мали б з'ясовуватись банком під час ухвалення рішення про виплату суми гарантії. Тому, визначаючи, чи відповідає вимога бенефіціара умовам гарантії, банк-гарант не повинен вдаватись до аналізу відносин, які склались між бенефіціаром та принципалом і, відповідно встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення принципалом зобов'язання, чи було таке порушення вимушеним тощо. Натомість для виплати суми банківської гарантії достатньо встановити, що таке порушення відбулось (постанова Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі № 910/9397/20).
Отже, виходячи з наведеного вище у сукупності та враховуючи неналежне виконання умов Договору з боку позивача у справі, і, як наслідок, настання в межах спірних правовідносин гарантійного випадку, відповідач правомірно ініціював стягнення з позивача грошових коштів за банківською гарантією № 30965 від 25.01.2023 року .
Твердження позивача про наявність обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне виконання позивачем свої зобов'язань за Договором, судом відхиляються з таких підстав.
Відповідно до частини 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Згідно положень статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 4 статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
При цьому, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 912/3323/20).
Таким чином, форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, а між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання, а лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 року у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17).
Поряд з цим, згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 25.01.2022 року у справі № 905/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих що собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для нього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 року у справі № 905/55/21, від 19.08.2022 року у справі № 908/2287/17).
Пунктом 8.1 Договору сторони погодили, що жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до пункту 8.2 Договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово - промислової палати України.
Згідно з пунктом 8.3 Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово - промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання.
У пункті 8.4 договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов'язань за договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.
Матеріалами справи підтверджено, що на дату закінчення строку дії договору позивачем виконано лише частину робіт.
На підтвердження існування обставин непереборної сили, що стали причиною неналежного виконання зобов'язань з боку позивача, позивач посилається на сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-24-0189 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 29.01.2024 року, яким засвідчено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, введення (продовження дії) комендантської години, ракетні обстріли та повітряні тривоги у зв'язку з цим, як наслідок унеможливлення виконання роботи тривалий час, що стало перешкодою для здійснення виробничих процесів, сповільнення здійснення господарської діяльності, зрив термінів постачання сировини і обладнання. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 15.05.2023 року; дата закінчення - тривають на 29.01.2024 року.
Обставинами, які спричинили неможливість виконання позивачем умов Договору, на його переконання, є вторгнення російської федерації на територію України та введення воєнного стану, який у подальшому неодноразово було продовжено, однак, суд констатує, що Договір № 4600007207 про закупівлю послуг між сторонами був укладений 07.02.2023 року, тобто після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та вже під час дії військового стану, у зв'язку з чим сторонам, під час укладення відповідного правочину, було достеменно відомо про існування військової агресії проти України, воєнного стану на території України, постійних ворожих атак (обстрілів), а також частих сигналів повітряної тривоги, тобто саме тих обставин, які позивач зазначає як обставини непереборної сили.
Суд зазначає, що не дивлячись на існування обставин, які позивач кваліфікує як форс-мажор, сторони уклали Договір про закупівлю послуг після 24.02.2024 року, в якому чітко визначили усі істотні умови договору, в тому числі і строк виконання зобов'язань.
Тому сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов'язань, а обставини, які виникли у зв'язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов'язок. Отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання за договором та військовими діями, чого позивачем в ході розгляду справи не доведено.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Таким чином, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог.
За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, не прийняті судом до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.10.2024.
Суддя С.О. Чебикіна