04 листопада 2010 року м. Київ К-46985/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Головчук С.В.,
Розваляєвої Т.С.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області (далі - УПФ) про стягнення заборгованості, -
встановив:
У травні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він відноситься до категорії «діти війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив визнати дії УПФ неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2007 рік.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2008 року позов задоволено. Визнано дії УПФ неправомірними. Зобов'язано УПФ провести ОСОБА_6 перерахунок пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»за 2007 рік. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 83,40 грн. судових витрат.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2009 року постанову суду першої інстанції змінено. Абзац другий резолютивної її частини викладено у наступній редакції: «Визнати протиправними дії УПФ та зобов'язати його нарахувати та виплатити ОСОБА_6 підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 9 липня 2007 року».
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_6 народився у 1934 році, і відповідно до вимог ст. 1 Закону, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набув статусу «дитина війни».
Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.
В той же час, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність УПФ є протиправною.
За таких обставин, позивач до 09.07.2007 року не мав права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 09.07.2007 року.
Змінюючи рішення першої інстанції суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про зобов'язання УПФ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007 року, тобто з дати ухвалення рішення № 6-рп/2007 Конституційним Судом України.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.
Згідно ч. 3 ст. 211 КАС підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст. ст. 220, 222,223, 224, 230, 231 КАС України, суд,
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2008 року у незміненій частині і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України.
Суддя М.О. Сорока