номер провадження справи 15/133/24
17.10.2024 Справа № 908/1968/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК», 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
суть спору
17.07.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК» про стягнення суми штрафних санкцій за порушення умов договору № 695-23 (ЦЗ) від 05.09.2023 у розмірі 777 384,00 грн, що складається з пені 0,1 % в розмірі 331 344,00 грн, штрафу у розмірі 7 % у сумі 446 040,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024, справу № 908/1968/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1968/24. Присвоєно справі номер провадження 15/133/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення (виклику) судового засідання.
Запропоновано відповідачу в строк до 28.08.2024 подати відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі не надані позивачем; позивачу запропоновано у строк до 11.09.2024 у разі отримання відзиву на позов - надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем; а також запропоновано відповідачу у строк до 27.09.2024 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару за договором № 695-23 (ЦЗ) про закупівлю казанків індивідуальних польових від 05.09.2023 на суму 6 372 000,00 грн. У зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 7.2 договору пеню за період з 01.10.2023 по 21.11.2023 в сумі 331 344,00 грн та штраф в сумі у розмірі 7 % від вартості товару в сумі 446 040,00 грн.
Від відповідача через підсистему “Електронний суд» 28.08.2024, на підставі ст. ст. 165, 251 ГПК України, до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що він зареєстрований у м. Запоріжжі, яке з самого початку військової агресії зазнає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на підприємницьку діяльність. Застосування внаслідок руйнування енергетичної системи країни графіків відключення світла в місті Запоріжжі негативно вплинуло на весь процес безперервного швейного виробництва підприємства відповідача. Зазначені обставини відповідач не міг прогнозувати та передбачити. Відповідач виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, зокрема, з виготовлення форменого одягу. Підприємство здійснює свою діяльність із залученням значної кількості працівників, яких необхідно забезпечувати заробітною платою, з якої, в свою чергу, оплачуються обов'язкові збори до державного бюджету України, окрім щомісячної сплати податків за результатами господарської діяльності. Прострочення поставки не призвело до погіршення фінансового стану, ускладнення в діяльності чи завдання позивачу будь-яких збитків, жодних доказів про це не надано. Фінансовий стан відповідача не є прибутковим, відповідач постраждав внаслідок збройної агресії рф і втратив 4 виробничі об'єкти, тому стягнення неустойки в заявленому розмірі матиме ще більш негативні наслідки для господарської діяльності. Оскільки відсутні докази, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов спірного договору, відсутній в діях відповідача прямий умисел, спрямований на порушення зобов'язання, відповідач вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки на 90%.
Від позивача через підсистему “Електронний суд» 03.09.2024, на підставі ст. ст. 166, 251 ГПК України, надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що єдиним документом, що може звільнити відповідача від нарахованих штрафних санкцій - це оригінал Сертифікату Торгово-промислової палати України. Обставин непереборної сили, про які вказує відповідач у відзиві, порядок доказування, у разі їх наявності, сторони узгодили у р. 9 договору, однак будь-якого письмового повідомлення про настання таких обставин для відповідача, позивач не отримав, доказів направлення такого повідомлення (як то визначено умовами п. 9.1 договору), матеріали справи не містять. На Державну прикордонну службу України, як правоохоронний орган спеціального призначення, покладається протидія збройній агресії проти України. Наразі швидке, достатнє матеріально-технічне забезпечення усіх органів, які беруть пряму участь у відсічі збройної агресії російської федерації проти України, має бути пріоритетом у діяльності не тільки органів державної влади і місцевого самоврядування, а й суб'єктів господарювання. Невиконання відповідачем умов договору у визначені строки призвело до того, що позивач взагалі не отримав тих товарів, які узгоджені за умовами договору, позивачу довелось (чи доведеться) здійснити пошук нових постачальників, укладення нових договорів, що потребує використання додаткових фінансових та організаційних ресурсів, а також відтерміновується у часі належне виконання ним обов'язків, передбачених законодавством щодо оборони країни. З матеріалів справи не вбачається, і відповідачем не спростовано, що він, укладаючи договір в умовах воєнного стану, під час якого відбуваються активні бойові дії із застосуванням, зокрема і ракетного озброєння, вжив усіх можливих заходів щодо належного виконання умов укладеного договору, зокрема забезпечив виробничі підрозділи альтернативними джерелами електропостачання, вжив заходів щодо пристосування графіку робочого часу його працівників у відповідності до графіків відключень електроенергії тощо. З умов договору не вбачається, що товар, який мав бути поставлений позивачу, підлягав обов'язковому виготовленню лише відповідачем. Тому з метою належного виконання відповідачем умов договору, не виключається можливість придбання аналогічного товару в інших виробників чи постачальників. Зауважив, що сторони у п. 12.7. договору зазначили, що військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для невиконання цього договору. Вказує, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Відповідачем 09.09.2024 через підсистему “Електронний суд» надано заперечення на відповідь на відзив, в якій відповідач пояснює, що не у справі мова йде не про повне звільнення від відповідальності, а зменшення заявленої неустойки до адекватного спірним обставинам розміру. На спростування доводів позивача вказує, що матеріали справи не містять доказів впливу обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором на ефективність обороноздатності держави, та докази неможливості належного виконання поставлених перед позивачем завдань щодо відсічі збройної агресії російської федерації саме через допущено відповідачем прострочення. Доказів здійснення пошуку нових постачальників і укладення нових договорів позивач не надав. Не приймає зауваження позивача щодо не повідомлення його відповідачем про настання обставин непереборної сили у визначеному р. 9 договору порядку, оскільки у даному випадку розглядається питання про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій згідно зі статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України. Згідно Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2024, чистий прибуток відповідача становив 504 тис. грн, при цьому розмір нарахованих штрафних санкцій лише за цим договором майже в 1,5 рази перевищує суму одержаного відповідачем прибутку у звітному періоді. Стягнення заявленої позивачем суми штрафних санкцій розцінює як надмірний тягар для суб'єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану. Стягнення пені та штрафу не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність, а пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі. Посилається на наявність наразі справ Верховному Суді, в яких на користь відповідача вирішено питання стосовно зменшення неустойки на 90% і 83,6%, зокрема, у справах №910/14264/23, 910/14265/23, 910/7984/22.
17.09.2024 позивачем через підсистему “Електронний суд» надано письмові пояснення на заперечення відповідача, в яких, окрім раніше наведених доводів, зазначається, зокрема про те, що правовідносини з долученою відповідачем судовою практикою у справах за його участі не є подібними, оскільки в договорі у даній справі сторони в п. 12.7. дійшли згоди про те, що військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для не виконання цього договору. Відтак, позивач є військовою частиною та відповідно в умовах воєнного стану несвоєчасна поставка товару має негативний наслідок для військових на полі бою, де кожен день прострочення має непоправні наслідки та несе загрозу здоров'ю та життю військовослужбовців.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.
Між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МІК» (Постачальник за договором) укладено договір № 695-23 (ЦЗ) про закупівлю казанків індивідуальних польових від 05.09.2023 (надалі - договір).
За умовами п. 1.1. договору Постачальник зобов'язується у 2023 поставити Замовнику товари, зазначені в Специфікації (Додаток №1), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: казанок індивідуальний польовий, код ДК 021:2015-39220000-0 “Кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування». Кількість товарів в асортименті та цінами згідно Специфікації (Додаток №1).
Відповідно до п. 3.1. договору загальна сума договору складає: 6 372 000,00 грн (шість мільйонів триста сімдесят дві тисячі гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ 20 % - 1 062 000,00 грн (один мільйон шістдесят дві тисячі гривень 00 копійок).
Пунктом 3.2 договору передбачено, що ціна на товар зазначається у специфікації (додаток №1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна Постачальника, підписана сторонами.
В п. 3.3. договору зазначено, що загальна сума цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.
Порядок здійснення розрахунків за товар сторони погодили в розділі 4 договору.
Так, оплата за товар здійснюється в національній валюті України (п. 4.1.).
Розрахунок за товар здійснюється лише після його фактичного отримання Замовником на підставі належним чином оформлених видаткових накладних Постачальника впродовж 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання товару та підписання сторонами накладної, що є підставою для оплати (п. 4.2.).
У п. 5.1. договору сторони погодили строк (термін) поставки (передачі) товарів. Так, Постачальник зобов'язаний поставити товар у розпорядження Замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах договору, в термін не пізніше 30.09.2023 року.
Пунктом 5.2. договору узгоджено місце поставки (передачі) товарів. Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника. Поставки та передачі товарів Замовнику на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2010) за адресою: м. Київ, вул. Світла, 6.
Згідно з п. 5.3. договору, до кожної партії товару, що постачається, Постачальник обов'язково надає Замовнику видаткові накладні (не менше двох примірників Замовнику), рахунки-фактури (не менше одного примірника Замовнику), завірені підписами уповноваженої особи (осіб) Постачальника.
Відповідно до п. п. 6.1. Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.
За умовами п. 6.3.1. договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
У п. 7.1. договору закріплено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України) сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
За умовами п. 11.1. договору він набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2023.
До договору сторонами була підписана специфікація №1, яка є невід'ємним додатком до договору, в якій погоджено найменування, кількість та вартість товару, який відповідач зобов'язався поставити позивачу на умовах договору.
Згідно із специфікацією №1 відповідачем поставляється відповідачу товар: казанок індивідуальний польовий, у кількості 15 000 штук за ціною 424,80 грн з ПДВ на суму 6 372 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 1 062 000,00 грн.
Відповідач постав позивачу обумовлений договором товар з порушенням погоджених в п. 5.1. договору строків, а саме: 22.11.2023 за видатковою накладною № 11/20/01.
Отже, зобов'язання щодо поставки товару на загальну вартість 6 372 000,00 грн відповідачем виконано, але невчасно, чим порушено п. 5.1., п. п. 6.3.1. договору.
Внаслідок наявності порушення відповідачем зобов'язань щодо строків поставки товару в рамках договору та з метою досудового врегулювання спору щодо сплати пені та штрафу за несвоєчасно поставлений товар, позивач 20.05.2024 направив на адресу відповідача претензію № 06.1.2/3675-24-Вих. від 16.05.2024.
Відповіді на претензію позивача відповідач не надав, питання щодо сплати штрафних санкцій у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання за договором сторонами в добровільному порядку не врегульовано.
Стягнення з відповідача пені в сумі 331 344,00 грн та штрафу в сумі 446 040,00 грн за несвоєчасне виконання зобов'язань з поставки товару стало предметом розгляду даної справи.
Відповідач не заперечив проти порушення строків поставки товару позивачу, просить зменшити розмір штрафу та пені на 90 %.
Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором №695-23 (ЦЗ) від 05.09.2023, який за своєю юридичною природою є договором поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналогічні положення закріплені в ст. 509 ЦК України (надалі - ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
Обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений умовами договору, закріплений в ч. 1 ст. 662 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За укладеним сторонами договором зобов'язання позивача полягають в оплаті вартості товару після його поставки відповідачем. При цьому відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити поставку товару не пізніше 30.09.2023.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як свідчать наявні у справі докази, відповідачем поставка обумовленого умовами договору товару була здійснена 22.11.2023 за видатковою накладною № 11/20/01 на суму 6 372 000,00 грн.
Отже, відповідачем не дотримано строків поставки товару.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами п. 7.2. договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України) сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Перевіривши наведені позивачем в позовній заяві розрахунки пені та штрафу, суд встановив, що позивачем здійснено правильно розрахунок, заявлених до стягнення суми пені за період з 01.10.2023 по 21.11.2023 в розмірі 331 344,00 грн та 7 % штрафу в сумі 446 040,00 грн від вартості поставленого товару.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені та штрафу на 90%.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тобто, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов'язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, тощо).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України.
Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.
Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов'язань; причин неналежного невиконання зобов'язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов'язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 тощо.
Суд враховує, що всі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
Вирішуючи питання зменшення пені та штрафу, суд виходить з того, що:
- зруйновано офісні, складські, виробничі, допоміжні приміщення, які ТОВ «МІК» орендує у м. Оріхів, вул. Янцена Йогана буд. 139 (Акт від 14.03.2023 обстеження об'єкту), орендуються та захоплені військовими рф у м. Мелітополь вул. Героїв України, буд. 139, вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 34, перебувають у власності на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2020 у м. Токмак, вул. Шевченка буд. 3А, (подано заяви про вчинення злочинів щодо майна товариства у м. Мелітополь та м. Токмак, які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань як відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні № 12022082140000344 від 02.03.2022 та у кримінальному провадженні № 12022080000000133 від 14.03.2022), відповідь ГУ НП в Запорізькій області № 4370/70-2023 від 01.05.2023 на запит товариства щодо реєстрації Пологівським РВП ГУ НП в Запорізькій області факту руйнування майна у м. Оріхів та реєстрація в ЄО за № 1981 від 16.02.2023 з передачею матеріалів до УСБУ в Запорізькій області;
- зазначені обставини суттєво вплинули та позбавили відповідача можливості повноцінно здійснювати господарську діяльність, яка в тому числі пов'язана із підтриманням галузі обороноздатності держави;
- відповідач має незначне прострочення у часі щодо поставки товару заявлена та сума штрафних санкцій становить 12,2% ціни договору;
- відповідач не відмовлявся від виконання своїх обов'язків за договором;
- відсутні докази понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача.
Посилання позивача на пункт 12.7 договору про те, що «Сторони дійшли згоди про те, що військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для не виконання цього договору» є безпідставним, оскільки договір № 695-23/ЦЗ від 05.09.2023 не містить такої фрази у п. 12.7 договору.
З урахуванням зазначених обставин в їх сукупності та сталої практики Верховного Суду із стягнення неустойки, суд дійшов висновку про виключність обставин даної справи, що надає підстави для зменшення суми пені та штрафу на 90%.
Доводи позивача з приводу заперечень щодо зменшення штрафних санкцій суд вважає безпідставними, оскільки наявність Сертифікату Торгово-промислової палати України не є єдиним беззаперечним доказом наявності підстав для зменшення штрафних санкцій. ТОВ «МІК» виконує роль постачальника та підтримує галузь обороноздатності держави, зокрема Міністерство оборони України погодило бронювання працівників товариства на 2024 рік, що підтверджується наказом № 5827 від 04.03.2024. З фінансової звітності відповідача вбачається, що за 1 квартал 2024 року прибуток ТОВ «МІК» складає 504 тис. грн., що є сукупним доходом за останній звітний період. У звіті про фінансовий стан від 30.09.2023 поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги становить 2 648 847 тис грн. та всього за поточними зобов'язаннями і забезпеченнями підприємство має заборгованість у розмірі 2 730 252 тис грн.
У постанові від 19.01.2024 зі справи № 911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, виснувала, що: розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків; отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання; категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником; чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер; а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду; поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Зменшення неустойки є суб'єктивним правом суду при оцінці наданих доказів, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і досліджень доказів.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, прийнявши до уваги наведені відповідачем доводи та контраргументи зазначені позивачем, враховуючи інтереси сторін і їх баланс та те, що товар за умовами договору поставлений в повному обсязі хоча і з простроченням, беручи до уваги важливість збереження господарської діяльності відповідача, направленої на постачання товарів, в тому числі, для державних потреб, потреб військових, а також той факт, що прострочення відповідача не потягнуло за собою будь-яких негативних наслідків ані для позивача, ані для третіх осіб, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу на 90%.
На підставі викладеного, позов задовольняється частково і з відповідача підлягають стягненню на користь позивача пеня в сумі 33 134,40 грн та штраф в сумі 44 604,00 грн. В іншій частині суд вважає за можливе відмовити у позові.
Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А, ідентифікаційний код юридичної особи 30105738) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) пеню в розмірі 33 134,40 грн (тридцять три тисячі сто тридцять чотири гривні 40 коп.) та штраф в розмірі 44 604,00 грн (сорок чотири тисячі шістсот чотири гривні 00 коп.). Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А, ідентифікаційний код юридичної особи 30105738) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 9328,61 грн (дев'ять тисяч триста двадцять вісім гривень 61 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22.10.2024.
Суддя І. С. Горохов