Рішення від 17.10.2024 по справі 908/1634/24

номер провадження справи 26/56/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 Справа № 908/1634/24(908/2579/24)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНЕЛАЙ", код ЄДРПОУ 40673981 (69118 Україна, м. Запоріжжя, проспект Героїв Національної гвардії України (проспект 40-річчя Перемоги), буд. 63, прим. 1)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕСЕЙ УКРАЇНА", код ЄДРПОУ 40506269 (69002 Україна, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 79)

про стягнення заборгованості в розмірі 11 200 000, 00 грн.

в межах справи № 908/1634/24

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНЕЛАЙ", код ЄДРПОУ 40673981 (69118 Україна, м. Запоріжжя, проспект Героїв Національної гвардії України (проспект 40-річчя Перемоги), буд. 63, прим. 1)

кредитор - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

розпорядник майна - арбітражний керуючий Венська Оксана Олександрівна (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 174 від 24.04.2013; адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 62, а/с 162).

Представники сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕНЕЛАЙ» код ЄДРПОУ: 40673981 в межах справи № 908/1634/24 про банкрутство позивача, звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕСЕЙ УКРАЇНА» код ЄДРПОУ: 40506269 про стягнення 11 200 000,00 грн., заборгованості та судові витрати.

Ухвалою суду 26.09.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.10.2024р.

08.10.2024р. на адресу суду засобами поштового зв'язку від Позивача надійшла заява про розгляд справи без участі Позивача з проханням розглянути справу за наявними матеріалами. У вказаній заяві Позивач заявлений позов підтримує та просить його задовольнити.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився. 10.10.2024р. до суду від Відповідача поштовим зв'язком надійшла заява про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність належно повідомлених про розгляд справи сторін за наявними матеріалами справи та ухвалити рішення з метою дотримання розумного строку розгляду справи.

Дослідивши матеріалами позовної заяви, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви, у зв'язку з наступним.

За приписами ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕНЕЛАЙ» (Цедент або Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЕСЕЙ УКРАЇНА» (Цесіонарій або Відповідач) уклали Договір 13/20/1-ВПВ про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, предметом якого у відповідності до п.1 визначили: «в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає Кредитором за грошовими вимогами Цедента до Боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛДІ ІНФІНІТІ» Ідентифікаційний код (код за ЄДРПОУ: 43144891, місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 16, електрона пошта:ІНФОРМАЦІЯ_1 телефон:НОМЕР_2)».

Відповідно до п.3 даного Договору Цесіонарій зобов'язується відшкодувати Цеденту суму відступленого права вимоги, в повному обсязі в розмірі 11 200 000 грн. (одинадцять мільйонів двісті тисяч гривен) згідно діючого цивільного законодавства України, у строки 3 робочих дні, з дня підписання цього Договору.

За твердженням Позивача, Відповідач не сплатив йому обумовлену у Договорі 13/20/1-ВПВ про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 27.01.2020 року грошову суму у відшкодування поступленого права вимоги.

Доказів сплати вказаної суми Позивачу Відповідачем до суду не подано. Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших доказів, які підтверджують обставини, на яких би ґрунтувалися його заперечення, - до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У відповідності до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як зазначено у ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов укладеного договору 13/20/1-ВПВ про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 27 січня 2020 року, а саме пунктом 3 передбачено, що Цесіонарій (Відповідач) зобов'язується відшкодувати Цеденту (Позивачу) суму відступленого права вимоги, в повному обсязі в розмірі 11 200 000 грн. (одинадцять мільйонів двісті тисяч гривен) згідно діючого цивільного законодавства України, у строки 3 робочих дні, з дня підписання цього Договору.

На виконання умов Договору 13/20/1-ВПВ про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 27.01.2020 року Позивач передав Відповідачу право вимоги до Боржника - ТОВ «СОЛДІ ІНФІНІТІ» в сумі 11 200 000 грн.

Однак, Відповідач в порушення умов, передбачених п.3 Договору 13/20/1-ВПВ про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 27.01.2020 року, положень ст. ст. 14, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, не відшкодував Позивачеві суму відступленого права вимоги, в повному обсязі, в розмірі 11 200 000 грн., чим не виконав взяті зобов'язання за Договором.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази, в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Крім того у пунктах 1-3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відтак, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відтак, судом встановлено на підставі допустимих доказів, наявних в матеріалах справи, наявність неоплаченої Відповідачем заборгованості за Договором 13/20/1-ВПВ про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 27.01.2020 року у розмірі 11 200 000,00 грн. передбачених п.3 вказаного Договору .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕСЕЙ УКРАЇНА» код ЄДРПОУ 40506269 (69002, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд.79) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНЕЛАЙ» код ЄДРПОУ 40673981 (69118, м. Запоріжжя, проспект Героїв Національної Гвардії України, буд. 63, прим. 1) заборгованість у розмірі 11 200 000 (одинадцять мільйонів двісті тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕСЕЙ УКРАЇНА» код ЄДРПОУ 40506269 (69002, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд.79) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап./Вознес./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA768999980313131206083008513) 168 000 (сто шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано-22.10.24.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.