04 листопада 2010 року м. Київ К-5520/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Головчук С.В.,
Розваляєвої Т.С.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська ( далі -УПФ), третя особа -Пенсійний фонд України, Міністерство праці та соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
У грудні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відноситься до категорії «діти війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила визнати протиправною бездіяльність УПФ, зобов'язати відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії з 22 жовтня 2007 року.
Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2008 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність УПФ. Зобов'язано УПФ здійснити перерахунок та виплату. пенсії ОСОБА_6 з 22.10.2008 р. відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, вказавши в резолютивній частині постанови дату початку перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_6 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - з 9 липня 2007 року.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_6 народилася у 1934 році, і відповідно до вимог ст. 1 Закону, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набула статусу «дитина війни».
Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, позивач також не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.
В той же час, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність УПФ є протиправною.
За таких обставин, позивач до 09.07.2007 року не мала права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 09.07.2007 року.
Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки і разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.
Згідно ч. 3 ст. 211 КАС підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст. ст. 220, 222,223, 224, 230, 231 КАС України, суд,
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2008 року в уточненій частині -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України.
Суддя М.О. Сорока