04 листопада 2010 року м. Київ К-14506/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Головчук С.В.,
Розваляєвої Т.С.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за позовом ОСОБА_6 до Старобільської районної державної адміністрації та Старобільської міської ради про відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
У березні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом до Старобільської районної державної адміністрації та Старобільської міської ради про відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного суду від 29 липня 2008 року, у відкритті провадження у справі відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанції скасувати.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд виходив з того, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Висновок суду про те, що вказаний спір повинен розглядатися в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, оскільки ОСОБА_6 не заявляв вимогу вирішити публічно-правовий спір, а лише просив відшкодувати на його користь моральну шкоду, відповідає фактичним обставинам справи.
З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної інстанції його не спростовують.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2008 року і ухвалу Донецького апеляційного суду від 29 липня 2008 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України.
Суддя М.О. Сорока