04 листопада 2010 року м. Київ К-56076/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Головчук С.В.,
Розваляєвої Т.С.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Черпака Ю.К.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за позовом ОСОБА_6 до Генерального прокурора України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У вересні 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила суд визнати протиправною бездіяльність Генерального прокурора України при проведенні ним прокурорських перевірок по її зверненням від 09.07.2009 р., 17.07.2009 р., 24.07.2009 р., 31.07.2009 р.,03.08.2009 р., у яких йдеться про постанови, винесені прокурорами у порядку статті 97 Кримінально-процесуального Кодексу України, та зобов'язати відповідача надати їй обґрунтовані відповіді на вказані звернення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2009 року, у відкритті провадження у справі відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд виходив з того, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Встановлено, що ОСОБА_6 не погоджується із бездіяльністю Генерального прокурора України, пов'язаною із розглядом її звернень, у яких вона оскаржує постанови прокурорів, винесених за її заявами про злочини. Оскарження таких дій передбачено Кримінально-процесуальним кодексом і справа не може розглядатись в судовому порядку за правилами іншого судочинства.
Висновок суду про те, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що належать вирішувати в порядку кримінального судочинства, відповідає фактичним обставинам справи.
З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року, і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України.
Суддя М.О. Сорока