вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2024 р. Справа №910/2878/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024
у справі №910/2878/24 (суддя Котков О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Антимонопольного комітету України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
2) Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про визнання недійсним рішення в частині
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
09.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України") №119/07-44733-2024 до Антимонопольного комітету України (далі - АМК) про визнання недійсним рішення АМК від 28.12.2023 №397-р у справі №128-26.13/4-22.
В обґрунтування заявлених вимог ТОВ "ГК "Нафтогаз України" посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення АМК:
- дійшов помилкових висновків про визначення монопольного (домінуючого) становища Групи Нафтогаз в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг");
- невірно визначив часові межі ринку;
- неправильно розрахував обсяги ринку первинної оптової реалізації природного газу та товарні межі ринку;
- зробив неправильний висновок про те, що застосовані в договорах ціни (істотні умови) були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/2878/24 позовну заяву від 09.09.2024 №119/07-44733-2024 третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі №910/2878/24 повернуто ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".
Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована тим, що ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", подавши 09.09.2024 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, після постановлення 08.08.2024 ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/2878/24 до судового розгляду по суті, пропустило строк, встановлений частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на подання такої позовної заяви. Також, суд першої інстанції зазначив, що позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", не відповідає матеріально-правовому критерію, який передбачає наявність єдиного предмета спору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "ГК "Нафтогаз Україна" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024, а справу №910/2878/23 направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду позовної заяви ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановлена при невідповідності висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, з порушенням норм процесуального права.
Так, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" зазначає, що дізналося про справу з Єдиного державного реєстру судових рішень після закриття підготовного провадження про що зазначило у свої позовній заяві. Натомість, суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали помилково ототожнив учасника справи - третю особу без самостійних вимог ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" із заявником самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", що в свою чергу призвело до помилкових висновків про те, що:
- позовна заява від 09.09.2024 №119/07-44733-2024 надійшла від ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг". Натомість, за вказаним номером заява третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору надійшла до суду саме від ТОВ "ГК "Нафтогаз України";
- твердження заявника про його необізнаність зі справою №910/2878/24 не відповідає дійсності, оскільки, на думку суду, представник заявника був присутній у підготовчих судових засіданнях. Насправді, у судових засіданнях представник від ТОВ "ГК "Нафтогаз України" жодного разу присутнім не був, а вказаний в ухвалі представник Ільмухіна Т.Ф. є представником ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".
Досліджуючи підстави для прийняття заяви третьої особи з самостійними вимогами, поданої після закриття підготовчого провадження, суд першої інстанції виходив з помилкових суджень про те, що така особа уже є учасником справи у статусі третьої особи без самостійних вимог та обізнана про хід та стадії судового процесу - що не відповідає дійсним обставинам та матеріалам справи.
Фактично заява особи, яка не є учасником судового процесу та лише має намір вступити у справу як третя особа з самостійними вимогами, судом першої інстанції не розглянута, а висновки щодо позовної заяви третьої особи зроблені по відношенню до іншого суб'єкта, який перебуває в іншому процесуальному статусі у справі та який насправді не є заявником цієї заяви.
Також, скаржник вказує, що з огляду на поважні причини пропуску строку для звернення з позовом, передбаченого статтею 49 ГПК України, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" в своєму позові, як третя особа з самостійними вимогами, просило суд першої інстанції ухвалити рішення про повернення до стадії підготовчого провадження у справі №910/2878/24 для реалізації своїх процесуальних прав щодо звернення з позовом у встановлений строк.
Крім того, апелянт стверджує, що висновок місцевого господарського суду про невідповідність позовної заяви третьої особи матеріально-правовому критерію єдиного предмета спору є безпідставним та не відповідає дійсності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 апеляційну скаргу ТОВ "ГК "Нафтогаз Україна" у справі №910/2878/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/2878/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2878/24. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 09.10.2024.
17.10.2024 матеріали справи №910/2878/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу
07.10.2024, через систему "Електронний суд", Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "ГК "Нафтогаз України", скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024, а справу №910/2878/24 направити до місцевого господарського суду для подальшого розгляду позовної заяви ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Так, НАК "Нафтогаз України" зазначає, що судом першої інстанції неправильно визначено суб'єкта, який звернувся з позовною заявою у межах справи №910/2878/24 як третя особа з самостійними вимогами. Суд розглянув матеріали позовної заяви як такої, що подана не ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 40121452), а ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (ідентифікаційний код 42399676), яке є учасником справи №910/2878/24 у статусі третьої особи без самостійних вимог і чий представник, дійсно, був присутній у підготовчих засіданнях 02.07.2024, 01.08.2024 та 08.08.2024. Через неправильне визначення особи заявника місцевим господарським судом неправильно і необґрунтовано застосовано і підстави для відмови у поверненні до стадії підготовчого провадження у справі №910/2878/24, а саме підстави щодо обізнаності заявника про закриття підготовчого провадження і призначення справи №910/2878/24 до судового розгляду та пропущення ним строку на подання позовної заяви. Однак, оскільки ТОВ "ГК "Нафтогаз України" учасником справи не було і про її розгляд дізналось з Єдиного державного реєстру судових рішень, очевидною є поважність такої причини пропуску строку на подання самостійного позову у межах вже розпочатої судової справи для захисту власних суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Крім того, хоча підготовче провадження у справі №910/2878/24 було закрито, розгляд справи по суті ще не розпочинався. Відтак принцип стадійності господарського процесу не порушується.
НАК "Нафтогаз України вважає, що підстав для відмови заявнику у поверненні до стадії підготовчого провадження не було, а відмова є результатом неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для правильного вирішення питання стосовно прийняття/неприйняття позовної заяви ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (щодо особи заявника та, відповідно, поважності причин пропуску строку для звернення з позовом).
Також, НАК "Нафтогаз України" стверджує, що місцевим господарським судом, всупереч наведеній правовій позиції Верховного Суду (постанова від 10.02.2021 у справі №910/6681/20), у питанні строку подання позову третьою особою із самостійними вимогами застосовано загальні норми частини 1 статті 180 ГПК України замість спеціальних норм статті 49 ГПК України, що є порушенням частини 4 статті 236 ГПК України.
09.10.2024, через систему "Електронний суд", ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 скасувати, а справу №910/2878/24 направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду позовної заяви ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" вказує, що розглядаючи позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, суд першої інстанції переплутав дві юридичні особи та ототожнив ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг". Відтак, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, що третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору є учасником справи та була обізнана про існування справи до закриття підготовчого провадження. Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не розглянув позов ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та помилково його повернув. Більше того, повернувши позовну заяву третьої особи та не повернувшись на стадію підготовчого провадження, суд не вирішив усіх обов'язкових завдань підготовчого засідання, які забезпечують правильність, своєчасність і безперешкодність розгляду справи по суті.
Також, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" зазначає, що вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" спрямовані на той самий предмет спору, що і позовні вимоги НАК "Нафтогаз України". Позаяк вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" скасувати рішення АМК включать у себе і скасування пункту 4.1 рішення, про що заявлено у позові НАК "Нафтогаз України".
11.10.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив АМК на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз України", а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/2878/24 залишити без змін.
Відповідач у відзиві, зокрема зазначає, що судом першої інстанції законно постановлено оскаржувану ухвалу, оскільки ТОВ "ГК "Нафтогаз України" подано позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, вже після постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 про закриття підготовчого провадження у справі №910/2878/24, а скаржник має нести ризик несвоєчасного вчинення процесуальної дії, згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України, з огляду на те що саме ним не було проявлено особливої старанності при захисті своїх прав.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
За приписами пункту 6 частини 1 статті 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві.
Згідно з частинами 1, 2 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31-34 частини 1 статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, зазначає наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
У березні 2024 року НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання недійсним (протиправним) рішення АМК від 28.12.2023 №397-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №128-26.13/4-22 в частині, що стосується позивача, а саме визнати недійсним пункту 4.1 оскаржуваного рішення АМК.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2878/24, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.04.2024.
В підготовчих засіданнях 11.04.2024, 16.04.2024 та 09.05.2024 судом оголошувались перерви.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 підготовче засідання відкладено до 02.07.2024. Крім того, цією ухвалою залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та Дочірню компанію "Газ України" НАК "Нафтогаз України".
У підготовчих засіданнях 02.07.2024 та 01.08.2024 оголошувались перерви до 01.08.2024 та 08.08.2024 відповідно.
У підготовчому засіданні 08.08.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 01.10.2024.
09.09.2024 ТОВ "ГК "Нафтогаз України", в межах справи №910/2878/24 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами про визнання недійсним рішення АМК.
Обґрунтування заявлених ТОВ "ГК "Нафтогаз України" вимог наведено вище за текстом цієї постанови.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
За приписами частини 1 статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Таким чином, за змістом частини 1 статті 49 ГПК України, для того, щоб набути статус третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору повинно бути дотримано декілька критеріїв:
1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору);
2) суб'єктний (позовні вимоги можуть бути пред'явлені як одній стороні, так і декільком сторонам );
3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).
Зважаючи на це, саме дотримання цих критеріїв підлягає оцінці при прийнятті рішення щодо вступу у справу третьої особи із самостійними вимогами.
Як зазначалось вище, предметом позову у справі №910/2878/24 є визнання недійсним (протиправним) рішення АМК від 28.12.2023 №397-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №128-26.13/4-22 в частині, що стосується позивача, а саме пункту 4.1 оскаржуваного рішення АМК.
В такий спосіб при поданні позову позивач визначив як предмет позову, так і предмет спору.
При цьому, колегія суддів наголошує на відмінностях між цими поняттями.
Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
Предметом спору є об'єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Схожа за змістом права позиція щодо визначення предмету спору викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах від 13.03.2019 №916/3245/17 та від 12.06.2019 №916/542/18.
Позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред'явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини 5 статті 49 та частини 4 статті 180 цього Кодексу. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 зазначеного Кодексу. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
За процесуально-правовими приписами частин 1-3 статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Отже, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем, третя особа, з метою захисту свого права, може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Таким чином, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи, відповідно до положень частини 1 статті 49 ГПК України, обов'язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи, в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
Подібна позиція сформована у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 та від 12.06.2019 у справі №916/542/18 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від неї.
При цьому, самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона і саме її право порушено відповідачем.
На переконання колегії суддів, в оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції помилково зазначив, що позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", не відповідає матеріально-правовому критерію, який передбачає наявність єдиного предмета спору.
Крім того, місцевий господарський суд відхилив твердження ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" про те, що про справу №910/2878/24 товариство дізналося після закриття підготовчого провадження, оскільки представник ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" - Ільмухіна Т.Ф. була присутня в підготовчих засіданнях 02.07.2024, 01.08.2024 та 08.08.2024, що підтверджується протоколами судових засідань від 02.07.2024 №3071403, від 01.08.2024 №3182824 та від 08.08.2024 №3208520. Таким чином, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", подавши 09.09.2024 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, після постановлення 08.08.2024 ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/2878/24 до судового розгляду по суті, пропустило строк, встановлений частиною 1 статті 49 ГПК України, на подання такої позовної заяви. Будь-яких клопотань про продовження процесуальних строків або в подальшому про поновлення таких строків ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за вказаним позовом не подавалося. Також, місцевий господарський суд не знайшов підстав для повернення до стадії підготовчого провадження.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Учасниками у даній справі, у порядку статті 41 ГПК України, є:
- НАК "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720) - позивач;
- АМК - відповідач;
- ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (ідентифікаційний код 42399676) - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору;
- Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827) - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Водночас, із позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, звернулось ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 40121452).
Як стверджує скаржник, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" дізналося про справу з Єдиного державного реєстру судових рішень після закриття підготовного провадження, про що зазначило у свої позовній заяві.
Разом із тим, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали помилково ототожнив учасника справи - третю особу без самостійних вимог ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" з заявником самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", що в свою чергу призвело до помилкових висновків суду першої інстанції про те, що:
- позовна заява від 09.09.2024 №119/07-44733-2024 надійшла від ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", натомість, за вказаним номером заява третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору надійшла до суду саме від ТОВ "ГК "Нафтогаз України";
- твердження заявника про його необізнаність зі справою №910/2878/24 не відповідає дійсності, оскільки, на переконання суду першої інстанції, представник заявника був присутній у підготовчих судових засіданнях - насправді, у засіданнях представник від ТОВ "ГК "Нафтогаз України", жодного разу присутнім не був, а вказаний в ухвалі представник Ільмухіна Т.Ф. є представником ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".
Таким чином, досліджуючи підстави для прийняття заяви третьої особи з самостійними вимогами, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що така особа уже є учасником справи у статусі третьої особи без самостійних вимог та обізнана про хід, та стадії судового процесу, що не відповідає дійсним обставинам та матеріалам справи.
Фактично заява особи, яка не є учасником судового процесу та лише має намір вступити у справу як тертя особа з самостійними вимогами, судом першої інстанції не розглянута, а висновки щодо позовної заяви третьої особи зроблені по відношенню до іншого суб'єкта, який перебуває в іншому процесуальному статусі у справі та який насправді не є заявником цієї позовної заяви.
Також, за позицією суду першої інстанції заявник пропустив строк, встановлений частиною 1 статті 49 ГПК України на подання позовної заяви третьою особою із самостійними вимогами та не подавав будь-яких клопотань про продовження процесуальних строків або в подальшому про поновлення таких строків.
Водночас, місцевий господарський суд повертаючи заявнику позовну заяву також засотував наслідки, встановлені частиною 6 статті 180 ГПК України: зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1 та 2 цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
Доводів стосовно того, у чому ж полягає порушення статті 180 ГПК України суд не навів.
Разом з тим, наведені висновки суду першої інстанції є суперечливими, оскільки в силу статті 49 ГПК України, позовна заява третьої особи може бути подана до закінчення підготовчого провадження (до першого засідання у спрощеному провадженні), тоді як в силу вимог частини 1 статті 180 ГПК України, яка застосовується до позовних заяв третіх осіб, заява має бути подана у строк для подання відзиву.
При цьому, продовження та поновлення процесуальних строків є взаємовиключними поняттями з огляду на зміст статті 119 ГПК України: поновленню підлягає пропущений строк, вставлений законом, а продовженню - строк, встановлений судом.
Натомість, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у своїй заяві просило суд повернутися на стадію підготовчого провадження, що дозволило б заявнику реалізувати свої процесуальні права у спосіб та у порядку, вставленому процесуальним законодавством.
Згідно з частиною 3 статті 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений, не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Відповідно до статті 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
За змістом статті 182 ГПК України підготовче засідання проводиться з повідомленням учасників справи, а також наведено дії, які здійснює суд у підготовчому засіданні з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Відповідно до практики Верховного Суду, на підставі частини 4 статті 236 ГПК України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Вказана правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №204/6085/20 та від 16.12.2021 у справі №910/7103/21.
З огляду на поважні причини пропуску строку для звернення з позовом, передбаченого статтею 49 ГПК України, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" в своєму позові, як третя особа з самостійними вимогами, просило суд першої інстанції прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження у справі №910/2878/24 для реалізації своїх процесуальних прав щодо звернення з позовом у встановлений строк.
Таким чином, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушив частину 4 статті 236 ГПК України про врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направленням справи до цього суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі за позовом третьої особи з самостійними вимогами - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" №119/07-44733-2024 до АМК про визнання недійсним рішення АМК від 28.12.2023 №397-р у справі №128-26.13/4-22.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За змістом статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно з частиною 3 статті 271 ГПК України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/2878/24 є такою, що постановлена з неповним дотриманням норм процесуального права, а відтак, підлягає скасуванню з направленням даної справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі за позовом третьої особи з самостійними вимогами - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" №119/07-44733-2024 до АМК про визнання недійсним рішення АМК від 28.12.2023 №397-р у справі №128-26.13/4-22.
Розподіл судових витрат
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно з загальними правилами статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/2878/24 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/2878/24 скасувати.
3. Справу №910/2878/24 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі за позовом третьої особи з самостійними вимогами - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" №119/07-44733-2024 до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2023 №397-р у справі №128-26.13/4-22.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран