Постанова від 22.10.2024 по справі 927/261/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Справа№ 927/261/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 22.10.2024 у справі №927/261/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2024, повний текст якого складений 04.07.2024,

по справі №927/261/24 (суддя М.В. Фесюра)

за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради

до 1. Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області

2. Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп»

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про усунення перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 45,2056 га з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 шляхом:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Кіптівською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2759109274220);

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування за Козелецьким районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Козелецьрайагролісгосп» (далі ДП «Козелецьрайагролісгосп»; відповідач 2) на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2759109274220);

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 45,2056 га з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002.

Позов обґрунтований порушенням інтересів держави, яке полягає в безпідставному вибутті зі спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області земельної ділянки лісогосподарського призначення внаслідок незаконної реєстрації права власності Кіптівської сільської ради. Прокурор зазначив і про те, що ДП «Козелецьрайагролісгосп» самостійно змінило конфігурацію та розмір спірної земельної ділянки, включивши до земель, які перебувають у його постійному користування, інші землі.

В суді першої інстанції відповідачем 1 був поданий відзив на позов, який судом першої інстанції залишений без розгляду, як такий, який поданий з порушенням встановленого строку.

У відзиві відповідач 2 заперечив проти позовних вимог в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування за ДП «Козелецьрайагролісгосп» на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 площею 45.2056 га та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 45,2056 га з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002, пославшись на те, що:

- Рішенням Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 відповідачу 2 надано в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування і належить до земель запасу на території Козелецького району, загальною площею 14 333,6 га;

- згідно з Актом погодження лісових земель від 01.08.2005 вищевказана площа земель (14 333,6 га) була скоригована в ході проведення базового лісовпорядкування з врахуванням даних державної статистичної звітності по формі 6-зем і склала 13 359,5 га, в тому числі в межах колишньої Надинівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області - 306,3 га;

- на замовлення відповідача 2 (землекористувача) землевпорядником - Багатопрофільним приватним підприємством «Позитив» складена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), яка затверджена наказом відповідача 2 № 18-тд від 31.03.2023. При цьому положення пп.5 п. 5 ст. 186 ЗК України надають землекористувачу право затвердити технічну документацію із землеустрою;

- межі земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га визначені з урахуванням положень чинного законодавства, а саме: по її сталому (фактичному) користуванню (використання земель, що визначається тривалим користуванням земельною ділянкою, без зміни її цільового призначення, погіршення її якісних характеристик та забезпечення оптимальних параметрів екологічних і соціально-економічних функцій територій (ЗУ «Про землеустрій»); за матеріалами топографо-геодезичних робіт; відповідно до відомостей Державного земельного кадастру;

- так як контур частини лісового кварталу № 48 відображений у планово-картографічних матеріалах, з якого сформовано земельну ділянку 7422085900:60:112:0002, не містить даних щодо промірів ліній, значень внутрішніх кутів повороту та координат поворотних точок зовнішніх меж, то в ході виконання комплексу робіт із землеустрою, з врахуванням вказаних чинників межі, площі цієї земельної ділянки були уточнені комбіновано аналітичним та графічним способами, відповідно до діючих нормативів;

- розмір оскаржуваної земельної ділянки, що знаходиться в користуванні відповідача 2, уточнено внаслідок робіт із землеустрою, проведених з метою їх державної реєстрації та ці роботи повністю відповідають земельно-обліковим даним;

- загальна площа земель лісового фонду колишнього КСП на території Надинівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, які передані у постійне користування відповідачу 2 для ведення лісового господарства залишається в межах кількісних облікових даних і становить 306,3444 га.

У відповіді на відзив прокурор зазначив про те, що:

- відповідач 2 самостійно змінив конфігурацію та розмір спірної земельної ділянки, включивши до земель які перебувають у постійному користування інші землі;

- факт часткового перетинання земель лісогосподарського призначення із спірною земельною ділянкою підтверджується інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 07.02.2024 № 02-152 та доданим фрагментом ортофотоплану з нанесеними межами 48 кварталу ДП «Козелецьрайагролісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року та межами земельної ділянки з кадастровими номером 7422085900:60:112:0002;

- межі земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 визначені до проведення робіт з чергової актуалізації матеріалів лісовпорядкування, оскільки при проведенні чергового лісовпорядкування розміри, межі, конфігурація земельних ділянок не змінюються.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2024 по справі №927/261/24 позов задоволено.

При розгляді спору сторін суд першої інстанції встановив, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради у суді при зверненні із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції:

- встановивши, що ДП «Козелецьрайагролісгосп» є лісокористувачем згідно з рішенням Чернігівської обласної ради «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001, а неотримання ним державного акту про право постійного користування земельною ділянкою не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування, так як державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права, а існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб'єкта не залежить від наявності чи відсутності в нього такого державного акту та що, згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» не передбачено перехід у комунальну власність розташованих поза межами населених пунктів земель лісогосподарського призначення;

- дійшов висновку про те, що земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні ДП «Козелецьрайагролісгосп» належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада, а відтак відповідач 1, реєструючи право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га, порушив вимоги ст. 8, п. 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, Закону України «Про землеустрій»;

- встановивши, що наданими відповідачем 2 документами підтверджується розбіжність даних щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, дійшов висновку про те, що постійне користування земельною ділянкою ДП «Козелецьрайагролісгосп» у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно зареєстровано, у тому числі на землі, які не входять у межі 48 кварталу;

- враховуючи встановлені вище обставини задовольнив позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідача 1 на спірну земельну ділянку, а також позовні вимоги про скасування державної реєстрації права постійного користування спірною земельною ділянкою відповідача 2;

- встановивши, що для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі, задовольнив позовні вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 45,2056 га з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Кіптівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2024 по справі №927/261/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що відповідач 2 не є постійним користувачем спірної земельної ділянки, оскільки:

- виходячи із змісту п. 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, останній розповсюджується тільки на ті випадки, коли право постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення виникло у державних та комунальних лісогосподарських підприємств, інших державних і комунальних підприємств та установ до 01.01.2022 (дата набрання чинності ЗК України на який посилається п. 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України), а відтак, для того, щоб використати докази наявності планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування як документа, що підтверджує право постійного користування у відповідача 2, необхідно щоб відповідач 2 набув спірну земельну ділянку у постійне користування станом до 01.01.2002;

- спірна земельна ділянка виникла як об'єкт правовідносин тільки при її формуванні та державної реєстрації, як земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га, тобто з 13.12.2022 (дата її реєстрації в Державному земельному кадастрі);

- рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 не є правовстановлюючим документом, натомість, створює передумови для вчинення подальший дій, пов'язаних з необхідністю підготовки проекту відведення земельної ділянки для отримання державного акту відповідно до вимог нормативно правових актів, проте відповідний акт у відповідач 2 відсутній.

Апелянт зазначив і про те, що:

- враховуючи, що у відповідача 2 не має правовстановлюючих документів на землю, суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування п. 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, відповідно встановлений судом першої інстанції факт наявності у відповідача 2 права постійного користування, відсутній;

- за таких обставин права позивача не є порушеними, оскільки не має об'єкту права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області щодо спірної ділянки.

24.07.2024 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга скаргу Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2024 по справі №927/261/24.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2024 апеляційна скарга у справі № 927/261/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий), Гончаров С.А., Тищенко О.В.

На час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №927/261/24 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв'язку з чим ухвалою від 25.07.2024 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2024 по справі №927/261/24 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Чернігівської області надіслати матеріали справи №927/261/24 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

08.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/261/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2024 по справі №927/261/24 та надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду доказів сплати судового збору.

27.08.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані витребувані докази.

У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , який не є головуючим суддею, у відставку розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/556/24 від 26.09.2024 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи № 927/261/24.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024, справу № 927/261/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Гончаров С.А., Тищенко О.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2024 по справі №927/261/24 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Гончаров С.А., Тищенко О.В., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2024, розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2024 об 11:15 год.

10.10.2024 до суду від Чернігівської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник, з посиланням на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також додатково зазначивши про те, що:

- момент формування земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав не має значення для вирішення питання про наявність чи відсутність прав на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення, оскільки право користування відповідача 2 частиною спірної земельної ділянки у складі лісових угідь посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Козелецьрайагролісгосп»;

- підставою набуття земельної ділянки у власність або в постійне користування із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку;

- в апеляційній скарзі відповідачем не оскаржується рішення суду в частині задоволення позовних вимог, виходячи із покладених в основу судового рішення обставин порушення порядку формування земельної ділянки за рахунок земель лісового фонду, так і іншого призначення,

просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

22.10.2024 до суду від відповідача 1 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких заявник зауважив на раніше викладеній правовій позиції щодо того, що рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 не є правовстановлюючим документом на землю ні за нормами земельного, ні за нормами лісового законодавства, додатково зазначивши про те, що:

- у вказаному рішенні не ідентифіковано, які саме земельні ділянки передані користувачам, а в Додатках №1 та №2 визначається лише площа земельних ділянок, яка відводиться користувачам, а відтак, з метою виділу зазначених у рішенні площ земельних ділянок мала б бути виготовлена проектна документація, наступними етапами - погодження/затвердження, виділення на місцевості, передача та відповідна державна реєстрація з ідентифікуючими даними земельних ділянок;

- належним способом захисту у даних правовідносинах мало б бути заявлення віндикаційного позову із вимогою внесення відповідного запису у державному реєстрі про речове право;

- в даному випадку представництва прокуратурою інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради, інтерес держави як такий відсутній, оскільки в результаті задоволення позову вона не отримує ніякого конкретного матеріального чи нематеріального блага, адже не здійснює користування та розпорядження спільною земельною ділянкою лісогосподарського призначення

Станом на 22.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач представників в судове засіданні не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивачів за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача 1 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, прокурор та відповідач 2 проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення прокурора та відповідачів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Рішенням Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99, серед інших, ДП «Козелецьрайагролісгосп» надано в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування і належить до земель запасу на території Козелецького району, загальною площею 14 333,6 га.

Дане рішення прийняте Чернігівською обласною радою в межах своїх повноважень, наразі є чинним.

У листі № 01-05/918 від 05.12.2023 Чернігівська обласна рада повідомила Козелецьку окружну прокуратуру проте, що Чернігівська обласна рада рішення про передачу (погодження передачі) земельних ділянок лісогосподарського призначення переданих вищевказаним рішенням (яке є чинним, зміни до нього не вносилися) в постійне користування ДП «Козелецьрайагролісгосп» іншим суб'єктам господарювання та органам місцевого самоврядування не приймала. Також обласною радою не приймалися рішення про припинення права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебували в постійному користуванні ДП «Козелецьрайагролісгосп».

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що позивач не отримував державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою, як передбачено ч. 4 ст. 9 ЛК України та статтями 22, 23 ЗК України (в редакції чинній станом на 27.03.2001).

На замовлення ДП «Козелецьрайагролісгосп» землевпорядною організацією БПП «Позитив» у 2022 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 306,3444 га для ведення лісового господарства на території Кіптівської ОТГ Чернігівського району Чернігівської області.

На підставі вказаної документації земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га зареєстровано в Державному земельному кадастрі 13.12.2022 з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, категорія земель - землі лісогосподарського призначення. Вказана земельна ділянка розташована на території Кіптівської сільської ради.

У подальшому державним реєстратором Ріпкинської селищної ради 25.07.2023 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою за ДП «Козелецьрайагролісгосп».

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Остерської міської ради Кезлею В.М. на підставі ЗК України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, за Кіптівською сільською радою 29.06.2023 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га.

Прокурор зазначає про те, що реєстрація органом місцевого самоврядування права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка перебуває у користуванні комунального спеціалізованого підприємства та у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області з порушенням земельного законодавства та без належних на те законодавчих підстав, створює передумови використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, незаконної зміни цільового призначення та порушує інтереси держави в особі Чернігівської обласної ради. У даному випадку, порушення інтересів держави полягає в безпідставному вибутті із володіння спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області земельної ділянки лісогосподарського призначення, а саме незаконної реєстрації права власності Кіптівської сільської ради. Крім того, ДП «Козелецьрайагролісгосп» самостійно змінило конфігурацію та розмір спірної земельної ділянки, включивши до земель які перебувають у постійному користування інші землі.

З огляду на вказані обставини заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради, у якому просив усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 45,2056 га з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 шляхом:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування за Козелецьким районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Козелецьрайагролісгосп» на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2759109274220);

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Щодо наявності у заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури законних повноважень звертатися з цим позовом до суду в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»:

- представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Як встановлено вище, прокурор у позовній заяві зазначає про те, реєстрація органом місцевого самоврядування права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебувають у користуванні комунального спеціалізованого підприємства та у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області з порушенням земельного законодавства та без належних на те законодавчих підстав, створює передумови використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, незаконної зміни цільового призначення та порушує інтереси держави в особі Чернігівської обласної ради.

У даному випадку, порушення інтересів держави полягає в безпідставному вибутті із володіння спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області земельної ділянки лісогосподарського призначення, а саме незаконної реєстрації права власності Кіптівської сільської ради, чим грубо порушуються норми Конституції України, Земельного та Лісового кодексів України, підривається авторитет держави в особі органів місцевого самоврядування, які уповноваженні на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст. 14 Конституції України, яка кореспондується з положеннями ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Виходячи з приписів ст. 8 ЗК України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області; забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 30 ЛК України визначено, що, зокрема, обласні ради, у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; забезпечують виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад та припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад.

За доводами прокурора, у цій справі не вжиття заходів до усунення наявних порушень, може привести до знищення лісу, відтак бездіяльність позивача зумовлює настання невідворотних негативних наслідків.

За таких обставин прокурор правильно визначив позивача у цій справі.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі № 910/119/19.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України).

За приписами ст. 53 ГПК України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятої у зв'язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи;

- однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності;

- таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Чернігівська обласна прокуратура листом №15/3/1-122вих24 від 12.02.2024 поінформувала Чернігівську обласну раду про виявлені порушення з проханням повідомити, чи вживала облрада заходи з метою витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та чи планує захищати інтереси держави з даного питання у судовому порядку.

Чернігівська обласна рада у листі №02-03/134 від 20.02.2024, адресованому Чернігівській обласній прокуратурі, повідомила останню про обмежене фінансування обласної ради на судові витрати та не заперечила щодо представництва Чернігівською обласною прокуратурою інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в Господарському суді Чернігівської області для повернення із комунальної власності Кіптівської сільської ради незаконно відчужених земельних ділянок.

Чернігівська обласна прокуратура листом від 14.03.2024 №15/3/1-271вих-24 в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру повідомила Чернігівську обласну раду про підготовку до Господарського суду Чернігівської області позовної заяви в інтересах держави в особі останньої про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №917/665/20, 07.04.2021 у справі №913/124/20, 09.06.2021 у справі №916/1674/18 (у цих справах суди встановили, що проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та зверненням до суду з позовом є незначним) зроблено наступні висновки:

- суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи існував факт незвернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав;

- така обізнаність має бути підтверджена достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені;

- суди попередніх інстанцій при наданні висновків про недотримання прокурором розумного строку зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав органу, та поданням позову у справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питаннях дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; такий підхід є занадто формалізованим , критерій «розумності» строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.

Виходячи з висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурору для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з вказаним позовом, колегія суддів вважає, що у цій справі прокурором належним чином обґрунтовано підстави щодо представництва.

Щодо спору сторін по суті колегія суддів зазначає про таке.

У позові прокурор зазначає про те, що спірна земельна ділянка, перебуває у постійному користуванні ДП «Козелецьрайагролісгосп» та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада.

В свою чергу відповідач 1 зазначає про те, що відповідачем 2 не доведено, що він є постійним користувачем такої земельної ділянки, оскільки в нього відсутній державний акт на право постійного користування цією ділянкою, а рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 (на яке посилається позивач) не є правовстановлюючим документом, натомість, створює передумови для вчинення подальший дій, пов'язаних з необхідністю підготовки проекту відведення земельної ділянки для отримання державного акту відповідно до вимог нормативно правових актів, що діяли починаючи з 27.03.2001 до 21.11.2023 (дати прийняття Кіптівською сільською радою оскаржуваного рішення), проте перелічені дії позивачем не вчинені, а державна реєстрація речового права (права постійного користування) не проведена.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач 2 є лісокористувачем згідно з рішенням Чернігівської обласної ради «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 ЛК України (в редакції чинній станом на 27.03.2001) усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається ВРУ, яка делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду в постійне користування або вилучають їх у порядку, визначеному Земельним (561- XII) та цим кодексами.

За частиною 1 статті 4 ЗК України від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції чинній станом на 27.03.2001) у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Згідно з п.1 частини 1 статті 13 ЛК України (в редакції чинній станом на 27.03.2001) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

Також за п. 1 частини 1 статті 12 ЗК України (в редакції чинній станом на 27.03.2001) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу, за частиною 4 якої обласні Ради народних депутатів повноважні надавати в користування земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; та в усіх інших випадках, крім передбачених частинами 1 - 3 і 5 цієї статті.

Рішення Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001, прийняте Чернігівською обласною радою в межах своїх повноважень, є чинним.

Виходячи з приписів частин 1, 2 ст. 9 ЛК України користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 право постійного користування землею, яке виникло до набрання чинності ЗК України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, продовжує зберігатись надалі, в той час як відсутність у підприємств актів про право постійного користування не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб'єкта не залежить від наявності чи відсутності в нього такого державного акту.

Слід зауважити і на наступному

За змістом положень ч. 2 ст. 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (а); громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації (б); релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності (в); публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (г); заклади освіти незалежно від форми власності (ґ); співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (д); оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі (е); господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (є).

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України (у редакції Закону від 25.10.2001, що діяв з 01.01.2002, тобто на момент набрання цим нормативно-правовим актом чинності) встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Водночас Конституційний Суд України рішенням № 5-рп2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Вказане свідчить про те, що громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали в постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов'язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, незважаючи на відсутність у позивача державного акту на право постійного користування щодо земельних ділянок загальною площею14 333,6 га, які були надані позивачу у користування рішенням Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001, позивач набув прав постійного користування такими земельними ділянками.

Факт належності земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га до земель лісового фонду та факт постійного користування ДП «Козелецьрайаіролісгосп» вказаною земельною ділянкою посвідчується матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до абзаців 5-1 пп. 58 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» розділ Х Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту:

« 24. З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.».

Розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області відноситься до повноважень обласної ради, що прямо передбачено п. «а» ст. 8 ЗК України.

Отже, враховуючи, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення вона належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада.

Відповідно до п.5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності ЗК України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово - картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Відповідно до матеріалів Проекту організації і розвитку лісового господарства, затверджених Протоколом другої лісовпорядної наради 07.07.2016 з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового та мисливського господарства Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгопс» Чернігівської області у користуванні Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» на території Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області перебувають земельні ділянки загальною площею 306,3 га (квартали 45,46,47,48,134).

Підтвердження факту користування землями 48 кварталу ДП «Козелецьрайагролісгосп» міститься у проекті організації та розвитку лісового господарства, лісотаксаційному описі 48 кварталу, планом лісонасаджень, планом обходу №11, планом обходу № 8.

Відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект» від 07.02.2024№ 02-152 та доданим фрагментом ортофотоплану з нанесеними межами 48 кварталу ДП «Козелецьрайагролісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року та межами земельних ділянок, згідно наданих координат поворотних точок, передбачено, що земельна ділянка з кадастровими номером 7422085900:60:112:0002 частково накладається на межі 48 кварталу ДП «Козелецьрайагролісгосп».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для державної реєстрації були Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX, а також витяги з Державного земельного кадастру.

Разом з цим, згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» не передбачено перехід у комунальну власність розташованих поза межами населених пунктів земель лісогосподарського призначення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га перебувала у спільній власності територіальних громад області, то Кіптівська сільська рада не мала правових підстав як для вчинення дій для проведення реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, а реєструючи право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га, вказана особа порушила вимоги ст. 8 ЗК України, п. 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, Закону України «Про землеустрій».

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту - спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.

Однак, зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не пов'язане із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. При цьому негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічні висновки наведені, зокрема у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі №369/10847/19 та від 23.11.2023 у справі № 370/457/20.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

У постанові від 07.09.2022 у справі № 697/2434/16-ц 07.09.2022 Верховний Суд зазначив про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки. Аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №367/4128/16-ц.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

13.12.2022 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки 7422085900:60:112:0002, площею 45,2056 га.

Однак, за інформацією ДП «Козелецьрайагролісгосп» від 03.11.2023 №218 технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості не затверджувалася, а згідно Проєкту організації та розвитку лісового господарства Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп», плану обходу земельні ділянки за кадастровими номерами 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га та 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га знаходяться в межах кварталу 48.

Матеріалами справи підтверджено, зокрема у Пояснювальній записці, що міститься у Технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що у користуванні Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» та території Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області перебувають земельні ділянки загальною площею 306,3 га(квартали 45,46,47,48,134). В ході робіт використані матеріали Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель. Для використання робіт використані дані Державного земельного кадастру та Державного реєстру земель.

Так, Ділянка, площею 45,2056 га (квартал 47) розташована на території Кіптівської сільської СТГ на південь від с. Надинівка Чернігівського району Чернігівської області і межує згідно з планом: з земельною ділянкою ДП «Чернігівське лісове господарство»(7422085900:60:070:0055), земельною ділянкою ДП «Чернігівське лісове господарство та землями Кіптівської СТГ (землі запасу).

Тоді як, у наказі №18-тд Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп'від 31.03.2023 «Про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (при місцевості) на землі ДП «Козелецьрайагролісгопс», яким затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП «Козелецьрайагролісгопс» для ведення лісового господарства і пов'яз0аних з ним послуг на території зазначено у п.5 - Кіптівська селищна рада об'єднаної територіальної громади (Кіптівський старостинський округ), Чернігівський район, Чернігівська область (ДП «Козелецьрайагролісгопс»), на підставі якої до Державного земельного кадастру внесені відомості про земельну ділянку ДП «Козелецьрайагролісгопс» , що перебуває у постійному користуванні ДП «Козелецьрайагролісгопс» (кв.48 Планово-картографіячних матеріалів лісовпорядкування. Земельна ділянка площею 45,2056 кадастровий номер 7422085900:60:112:0002.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, зазначене свідчить про розбіжність даних щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, а постійне користування земельною ділянкою ДП «Козелецьрайагролісгосп» у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно зареєстровано, у тому числі на землі, які не входять у межі 48 кварталу.

За інформацією Чернігівської обласної ради у листі від 20.02.2024 № 02-03/134 жодних рішень з приводу погоджень щодо зміни меж, площ, конфігурацій та про припинення права постійного користування ДП «Козелецьрайагролісгосп», обласна рада не приймала.

За змістом статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, в постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати КГС у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, а також у постановах КГС від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

За п. 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та / або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 частини 7 статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання в випадку, передбаченому п. 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання в випадку, передбаченому п. 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються в стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 сформована, у тому числі за рахунок земель, які перебувають у постійному користуванні ДП «Козелецьрайагролісгосп» та є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, то скасування державної реєстрації права власності Кіптівської сільської ради на неї, є ефективним способом захисту прав та законних інтересів обласної ради.

При цьому, враховуючи розбіжність даних щодо однієї і тієї ж земельної ділянки та фактичну реєстрацію за ДП «Козелецьрайагролісгосп» у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно постійного користування земельною ділянкою, яка складається з земль, які не входять у межі 48 кварталу, скасуванню підлягає також державна реєстрація права постійного користування спірною земельною ділянкою Козелецьким районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Козелецьрайагролісгосп».

При цьому, скасування державної реєстрації права власності за Кіптівською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування за ДП «Козелецьрайагролісгосп» на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га призведе до повернення спірного нерухомого майна у стан, що існував до реєстрації права власності, що узгоджується з приписами ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Щодо скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 79 ЗК України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 цього кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з даними Державного земельного кадастру земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га зареєстровано в Державному земельному кадастрі 13.12.2022 з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, категорія земель - землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.

При цьому скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника земельної ділянки.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 45,2056 га з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 шляхом:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування за Козелецьким районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Козелецьрайагролісгосп» на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2759109274220);

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2024 у справі №927/261/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2024 у справі №927/261/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2024 у справі №927/261/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №927/261/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 22.10.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко

Попередній документ

122467050

Наступний документ

122467052

Інформація про рішення:

№ рішення:	122467051
№ справи:	927/261/24
Дата рішення:	22.10.2024
Дата публікації:	24.10.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (26.06.2024)
Дата надходження:	18.03.2024
Предмет позову:	про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

22.04.2024 09:40	Господарський суд Чернігівської області
15.05.2024 11:00	Господарський суд Чернігівської області
10.06.2024 10:30	Господарський суд Чернігівської області
18.06.2024 09:00	Господарський суд Чернігівської області
26.06.2024 09:30	Господарський суд Чернігівської області
22.10.2024 11:15	Північний апеляційний господарський суд
14.01.2025 15:45	Касаційний господарський суд
28.01.2025 16:00	Касаційний господарський суд
08.04.2025 15:30	Касаційний господарський суд