09 листопада 2010 року м. Київ К-2582/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Карась О.В., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області (далі -Управління)
на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14.04.2008
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009
у справі № 2-А-415/2008 (22-а-35431/08)
за позовом ОСОБА_1
до Управління
про зобов'язання вчинити певні дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про стягнення заборгованості по невиплаченому в повному обсязі підвищенню до пенсії як дитині війни за 2007 рік.
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14.04.2008 позовні вимоги задоволено частково; зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в іншій частині щодо зобов'язання відповідача в подальшому регулярно проводити розрахунки пенсії судом відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено в частині визнання протиправною бездіяльність Управління щодо невиконання приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення права ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за 2007 рік з 09.07.2007 по 31.12.2007 та зобов'язано відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії позивачеві. В решті позову відмовлено. Названі судові акти попередніх інстанцій мотивовано посиланням на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), яким визнано неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якого зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тоді як з огляду на відсутність законодавчо встановлених пільг для осіб зі статусом «дітей війни»у 2006 році підстав для здійснення відповідної доплати позивачеві за цей період не вбачається.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Управління просить скасувати оскаржувані рішення зі справи та повністю відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на неврегульованість механізму розрахунку підвищення до пенсії, яке є предметом даного спору, з огляду на відсутність нормативного визначення поняття «мінімальна пенсія за віком». До того ж, за твердженням Управління, судовими інстанціями у розгляді цієї справи не було взято до уваги відсутність у відповідача джерел для здійснення виплат на виконання приписів Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Причиною виникнення спору зі справи стала відмова Управління здійснити перерахунок розміру пенсії позивачеві відповідно до вимог статті 6 названого Закону у 2007 році.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Втім пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 названого Закону було зупинено на 2007 рік. При цьому статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону.
В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням наведених законодавчих приписів з 09.07.2007 доплата до пенсії громадянам, що мають статус дітей війни, повинна була здійснюватись за правилами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому непроведення Управлінням відповідних нарахувань є протиправною бездіяльністю цього суб'єкта владних повноважень.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судами не розглядалися.
Посилання скаржника на відсутність нормативно встановленого порядку визначення мінімальної пенсії за віком для цілей статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»також не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України.
Адже положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. До того ж, право особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій не може бути обмеженим з мотивів з неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,
1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області залишити без задоволення.
2. Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14.04.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 у справі № 2-А-415/2008 (22-а-35431/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.І. Костенко