"09" листопада 2010 р. м. Київ К-60064/09
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Карась О.В., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області (далі -Управління)
на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2008
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009
у справі № 2-а-10837/2008 (22-а-29690/08)
за позовом ОСОБА_1
до Управління
про зобов'язання здійснити перерахунок доплати до пенсії.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У червні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зобов'язання Управління провести перерахунок доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з 01.10.2007.
В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги та просила суд зобов'язати відповідача здійснити такий перерахунок, встановивши зазначену доплату на рівні 440 грн. з 09.07.2007 по 01.10.2007 та у сумі 460 грн. з 01.10.2007 по 31.12.2007 щомісячно.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009, позов задоволено повністю з посиланням на те, що з дати набрання законної сили Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 у справі № 6-рп/2007, яким визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема, щодо зупинення частин першої та другої статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислення доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, має здійснюватись на рівні однієї мінімальної заробітної плати.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на правомірність проведення спірної доплати в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До того ж, за твердженням Управління, судовими інстанціями у розгляді цієї справи не було взято до уваги відсутність у відповідача джерел для здійснення виплат, призначених позивачеві згідно з оскаржуваними рішеннями.
Справу розглянуто у порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшов висновку, що касаційна скарга Управління не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є непрацюючою пенсіонеркою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на території радіоактивного забруднення в м. Білій Церкві і має право на доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Фактично зазначена доплата позивачу як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, проводилась Управлінням у розмірі 5,20 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В силу вимог частини другої статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Згідно з приписами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Розмір пенсійних виплат, доплат та компенсацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не відповідає визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розміру, кратному мінімальній заробітній платі (мінімальній пенсії), яка збільшувалась в різні роки законами про встановлення мінімальної заробітної плати та законами про Держаний бюджет України на відповідні роки.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом. Іншими словами, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, що встановлені, зокрема, статтею 46 Конституції України та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»стосовноо визначення розміру та виплати грошової допомоги.
Тому, з огляду на наведені конституційні норми, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, застосуванню підлягає стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено, що під час визначення розміру передбаченої цією статтею виплати за основу її нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не названа постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Що ж до призначення непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, доплати до пенсії у відповідності до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то пунктом 30 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 39 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»»на 2007 рік.
Втім Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідають Конституції України, тобто неконституційними.
Відповідно до вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку, що бездіяльність управління є протиправною з моменту ухвалення названого Рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин правильним також є висновок судів про те, що позивач має право на доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», лише з 09.07.2007, оскільки норма, якою передбачено це право, до цього часу була зупинена.
Враховуючи викладене, попередні судові інстанції обґрунтовано задовольнили позовні вимоги, а тому передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення.
2. Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009 у справі № 2-а-10837/2008 (22-а-29690/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Г.К. Голубєва
О.В. Карась
Н.Є. Маринчак
А.О. Рибченко