"09" листопада 2010 р. м. Київ К-8662/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Карась О.В., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області (далі -Управління)
на постанову Амвросіївського районного суду Донецької області від 24.06.2009
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010
у справі № 2-а-2075/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління
про зобов'язання вчинити певні дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про стягнення з Управління недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2007 по «теперішній час».
Постановою Амвросіївського районного суду Донецької області від 24.06.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010, позов задоволено частково; Управління зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в порядку статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 22.05.2008, а в задоволенні решти позову відмовлено. Ухвалені у справі судові акти мотивовано посиланням на рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), яким визнано неконституційними положення пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тоді як з огляду на передбачені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України наслідки пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав без наявності поважної причини такого пропуску відсутні підстави для проведення відповідного перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за 2007 рік.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Управління просить скасувати оскаржувані рішення зі справи та повністю відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на неврегульованість механізму розрахунку підвищення до пенсії, яке є предметом даного спору, з огляду на відсутність нормативного визначення поняття «мінімальна пенсія за віком». До того ж, за твердженням Управління, судовими інстанціями у розгляді цієї справи не було взято до уваги відсутність у відповідача джерел для здійснення виплат на виконання приписів Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Справу розглянуто у порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Причиною виникнення спору зі справи стала відмова Управління здійснити перерахунок розміру пенсії позивачеві відповідно до вимог статті 6 названого Закону.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Втім підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 названого Закону було викладено в такій редакції:
"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано неконституційними наведене положення Закону.
В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням наведених законодавчих приписів з 22.05.2008 доплата до пенсії громадянам, що мають статус дітей війни, повинна була здійснюватись за правилами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому непроведення Управлінням відповідних нарахувань є протиправною бездіяльністю цього суб'єкта владних повноважень.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судами не розглядалися.
Посилання скаржника на відсутність нормативно встановленого порядку визначення мінімальної пенсії за віком для цілей статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»також не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України.
Так, порядок обчислення мінімальної пенсії за віком міститься у частині першій статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів з неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування частини першої статті 28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»слід визнати цілком обґрунтованим.
Водночас відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав і свобод.
З урахуванням наведених законодавчих приписів та з огляду на дату звернення ОСОБА_1 з даним позовом за відсутності поважних причин несвоєчасності такого звернення попередні судові інстанції правомірно відмовили у позові позові в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за 2007 рік.
Водночас судами невірно було визначено період, за який позивачеві підлягає здійсненню доплата до пенсії як дитині війни. Так, позивачем не було подано будь-яких доказів порушення Управлінням його прав у 2009 році. З огляду ж на те, що в порядку адміністративного судочинства підлягає захисту лише порушене право, то підстав для зобов'язання Управління здійснювати нарахування та виплату спірної доплати до пенсії після 31.12.2008 не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області задовольнити частково.
2. Постанову Амвросіївського районного суду Донецької області від 24.06.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010 у справі № 2-а-2075/09 змінити, додавши в абзаці другому резолютивної частини постанови Амвросіївського районного суду Донецької області від 24.06.2009 після слів «з 22.05.2008 року»слова «по 31.12.2008 року».
3. В решті постанову Амвросіївського районного суду Донецької області від 24.06.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010 у справі № 2-а-2075/09 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Г.К. Голубєва
О.В. Карась
Н.Є. Маринчак
А.О. Рибченко