04 листопада 2010 року м. Київ К-22794/06
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.,
суддів: Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2006 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20.06.2006 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги»,
У жовтні 2005 року ОСОБА_4 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2006 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20.06.2006 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20.06.2006 апеляційну скаргу ОСОБА_4 було залишено без задоволення, а П постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2006 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20.06.2006 -без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2006 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20.06.2006 та ухвалити нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 травня інвалідам війни I групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до вимог статті 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Частиною 4 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, суд першої інстанції, правомірно відмовили в задоволенні позовних вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_4. заборгованості з щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня за 2003 - 2004 роки.
Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік»встановлено, що у 2005 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»інвалідам війни I групи здійснюється у розмірі 400 грн.
Отже, отримана ОСОБА_4 щорічна разова грошової допомоги до 5-го травня у 2005 році в розмірі 400 грн. була нарахована та виплачена управлінням праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації відповідно до діючого на той час законодавства.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки.
Оскільки нагрудний знак «Ветеран війни-інвалід війни» не виготовляється в Україні взагалі, суди дійшли вірного висновку відмовивши позивачу у задоволенні вимоги про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації видати даний знак ОСОБА_4
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального права при прийнятті рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій -без змін.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2006 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20.06.2006 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Співак
судді: С.В. Білуга
О.І. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній
Суддя В.І. Співак