Справа № 342/1037/24
Провадження № 3/342/387/2024
22 жовтня 2024 року м. Городенка
Суддя Городенківського районного суду Івано-Франківської області Гайдич Р.М., розглянув справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції №2 (м.Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , громадянина України,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
Водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився проходити відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Правопорушення було вчинено за наступних обставин.
30.07.2024 біля 23-05 год. ОСОБА_1 по вул.Богуна м.Городенка Коломийського району, Івано-Франківської області керував транспортним засобом Фольксваген Пасат р.н. НОМЕР_1 із ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями він порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 ствердив, що він не керував ТЗ, а просто сидів в ньому на стоянці. До нього підійшли працівники поліції та ствердили, що він керував ТЗ з порушенням ПДР. Він не проходив огляд на стан сп'яніння бо не було на те підстав. Наголосив, що йому не повідомили його права та не вручили протокол. Просив закрити провадження по справі.
Вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозаписи надані працівниками поліції, приходжу до наступного висновку.
Частиною 2 статті 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 105830 від 30.07.2024 ОСОБА_2 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - працівником поліції із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлений ст. 256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою. Заячківський відмовився ознайомлюватись із змістом протоколу та надавати письмові пояснення до протоколу, як і отримувати копію протоколу.
Матеріали справи не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, під час роз'яснення йому прав, зокрема і права на захист, яким він не виявляв бажання скористатись, та інших документів, які є в матеріалах справи, як і відсутні дані щодо оскарження дій працівників поліції та результатів такого оскарження.
За змістом ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до змісту ст.266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доводиться даними:
- які зазначені в рапорті поліцейського в котрому відображено інформацію про зупинку ТЗ під керуванням водія ОСОБА_1 , який допустив порушення ПДР та виявлення в нього ознак алкогольного сп'яніння;
- акту огляду на стан алкогольного сп'яніння та направленням на огляд до медичного закладу де зазначено про ознаки алкогольного сп'яніння водія та про не проведення огляду;
- також даними постанови ЕНА № 2719329 від 30.07.2024 в котрій зазначено про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адмінправопорушення 30.07.2024 біля 23-09 год., відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.121-3 КУпАП, що також підтверджує факт керування Заячківським ТЗ 30.07.2024 в м.Городенка і доказів оскарження та скасування цієї постанови ніким не надано.
Також вина ОСОБА_1 , доводиться і даними DVD-R диску із відеозаписами події правопорушення, вчиненого водієм ОСОБА_2 , а саме де відображено:
- факт керування водієм ОСОБА_3 та зупинку його поліцейськими із повідомленням причини зупинки, а саме про порушення ним ПДР (папка на диску «Рух»);
- факт спілкування поліцейських із водієм ТЗ з приводу керування ним ТЗ із порушенням ПДР, в ході розмови водій повідомив свої анкетні дані та надав підтверджуючі документи на право керування ТЗ;
- повідомлення водію поліцейськими про наявність у нього ознаків алкогольного сп'яніння;
- водій ствердив, що вживав пиво;
- повідомлення водію прав після зупинки ТЗ, зокрема права на захист, яким він не виражав бажання скористатись;
- роз'яснення поліцейським неодноразово водію підстав та процедури огляду як на місці зупинки ТЗ так і в медичному закладі;
- зафіксовано неодноразову відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ так і в медичному закладі;
- після чого зафіксовано відмову водія від підписання протоколу;
- поліцейським повідомлено водію про відсторонення від керування ТЗ.
Долучені до матеріалів справи відеозаписи повністю відображають події, які відбулися за участі водія Заячківського 30.07.2024 із моменту його зупинки працівниками поліції до ознайомлення його із змістом протоколу. Досліджені судом відеозаписи досить інформативні, позбавлені упередження і суб'єктивного ставлення, є послідовними.
Вище зазначені докази в цілому жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.
Судом критично оцінюються твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував ТЗ, що він не відмовлявся проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, що йому не роз'яснювали права, не надавали протокол для ознайомлення та підписання, тощо, оскільки його твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема відеозаписами події за участі ОСОБА_1 30.07.2024. І його твердження в судовому засіданні з приводу не керування ним особисто ТЗ 30.07.2024 суперечать його поясненням відображених на відеозаписах наданих працівниками поліції до справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (п.65).
За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку, повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.
Вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і його дії кваліфіковано правильно.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішення ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, вважаю, що до нього слід застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Слід зазначити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Адміністративне стягнення відповідно до ст. 23 КУпАП є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП особа, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачує судовий збір у розмірі, визначеному п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9,33-35,40-1,130,221,251,266, 283-285, 294, 307, 308 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити йому стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Городенківський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя: Гайдич Р. М.