Справа № 342/857/24
Провадження № 2/342/482/2024
21 жовтня 2024 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Андріюк І.Г.,
за участю секретаря судового засідання Малик Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з останньої заборгованість у сумі 79 600 грн, витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги мотивував тим, що 01.01.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 6234449 про надання споживчого кредиту відповідно до правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022 та розміщення їх на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно з умовами договору сума кредиту складає 20000 гривень, строк кредиту 360 днів, дата повернення кредиту 27.12.2023.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало, надавши кредит в сумі 20000 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки.
Відповідно до п.1.5.1 кредитного договору Стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день застосовується в межах строку кредиту, вказаного п.1.4 цього договору; 31.01.2023 відповідачка не здійснила оплату процентів згідно графіку платежу та не повернула тіло кредиту. 24.02.2023, 07.03.2023 відповідачка здійснила частково оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50 грн; позивач нарахував проценти за 60 календарних днів в межах строку договору (02.04.2023-31.05.2023) в сумі 23880 гривень.
Пп. 3 п. 4.1 кредитного договору передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.
27.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, укладено договір факторингу № 27.11/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на його електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення.
До ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна», відповідно до укладеного договору факторингу, перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі суми кредиту - 20000 гривень, суми процентів за користування кредитом - 35720 а всього 55720 гривень.
Провадження у даній справі відкрито 25.06.2024, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, будучи повідомленим про розгляд справи належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення судом.
Про судові засідання відповідачка не з'являлася, про розгляд справи повідомлена належним чином, до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки на 23.07.2024, копія ухвали про відкриття провадження у справі із підписом про одержання.
У судові засідання 12.08, 16.09, 03.10 відповідачка повідомлялася належним чином, до суду на час розгляду справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення не повернулися.
Також про судовий розгляд 21.10.2024 відповідачка була повідомлена через оголошення, розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України. З опублікуванням оголошень про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідачка про причини неявки у судові засідання суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала, отже вважається такою, що не з'явилася у судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи з ухваленням, відповідно до ст.ст. 280-283 ЦПК України, заочного рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідачка не скористалася правом на подання відзиву в порядку ст.178 ЦПК України, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає вимогам ч.8 ст.178 ЦПК України.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.
Суд, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Підставою звернення представника позивача з даним позовом до суду є невиконання кредитних зобов'язань відповідачем щодо укладеного між сторонами договору.
Судом встановлено, що 01.01.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», було укладено електронний договір № 6234449 про надання споживчого кредиту, сума кредиту складала 20000 гривень, строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка 1,99 %, що підтверджується копією зазначеного договору, який був скріплений електронним підписом відповідача, таблицею обчислення загальної вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту.
Згідно умов договору реальна процентна ставка за стандартною ставкою становить 29653,85 %, реальна річна процентна ставка за зниженою ставкою становить 19652,26 % річних, загальна вартість кредиту за стандартною ставкою - 163280 гривень, за зниженою ставкою - 160295 гривень.
Додаток № 1 і паспорт споживчого кредиту містить вказівку на суму кредиту, строк його видачі, знижену і стандартну відсоткові ставки, орієнтовну загальну вартість кредиту штрафи тощо.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем виконало, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 15.07.2024 про переказ 01.01.2023 року коштів на карту № НОМЕР_1 у сумі 20000 гривень, що відповідає п.2.1. Кредитного договору, згідно з яким кошти кредитного договору надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .
Згідно з положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За нормами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 6234449 від 01.01.2023 про надання споживчого кредиту загальна заборгованість відповідача розрахована за період з 01.01.2023 року до 26.11.2023 року та становить 55 720 гривень, з яких тіло кредиту 20000 гривень, нараховані проценти 35 820 гривень. Також відповідачка сплатила 100 гривень процентів за користування кредитом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настють правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У ст. 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ч.1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
27.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст України» було укладено договір факторингу №27.11/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «ФК «Фінтраст України» права грошової вимоги, в тому числі, за кредитним договором №6234449 на суму заборгованості 55 720 гривень, що підтверджується копіями відповідного договору факторингу та витягу з реєстру боржників.
Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1.- п. 1.2. договору факторингу).
Про відступлення права грошової вимоги відповідачку було повідомлено, що підтверджується списком відправлень поштової кореспонденції (корінець АТ «Укрпошта від 19.06.2024, список №2356).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі №910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом».
Таким чином позивачем доведено належними доказами те, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №6234449 від 01.01.2023.
Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи вищевказане, суд встановив, що ТОВ «Авентус Україна» виконало свої обов'язки за електронним договором про надання споживчого кредиту від 01.01.2023 року та надало відповідачці кредит в сумі 20 000 гривень, однак відповідачка належним чином не виконувала свої зобов'язання за договором, тому доведено, що відповідачка, яка не повернула суму кредиту у передбачений договором строк, зобов'язана повернути позивачу, який набув право грошової вимоги до відповідачки, грошові кошти.
Також суд вважає за доцільне зауважити, що у прохальній частині позовної заяви суму кредиту та процентів за його користування, які підлягають стягненню з відповідачки, зазначено у загальному розмірі 79 600 гривень, що не підтверджується матеріалами справи.
Беручи до уваги документи на підтвердження заборгованості, а саме розрахунок заборгованості, витяг з реєстру боржників, де вказано загальну суму заборгованості 55 720 гривень, з них 20 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 35 720 гривень - сума заборгованості за відсотками, враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачкою не надано, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК» Фінтраст Україна» заборгованості за договором № 6234449 про надання споживчого кредиту від 01.01.2023 у розмірі, що складає 55 720 гривень, з яких: 20 000 гривень - сума кредиту; 35720 гривень - сума процентів за користування кредитом.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому суд стягує з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» суму сплаченого судового збору у розмірі 1696 гривень.
Крім того, представник позивача у позовній заяві просить стягнути з відповідачки понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Згідно зі ч.ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат відносяться: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з наявним у матеріалах справи договору про надання правової допомоги № 28/03-2024 від 28.03.2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та адвокатом Городніщевою Є.О., платіжної інструкції згідно Договору № №966-11/06-2024 від 11.06.2024, встановлено факт надання позивачу послуг правової допомоги, зокрема: послуги з аналізу, складання та подання позовної заяви до ОСОБА_1 загальною вартістю 10 000 гривень.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року в справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, з огляду на якість поданих представником позивача процесуальних документів, доказове наповнення матеріалів справи та їх об'єм, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень.
На підставі ст.ст.2, 15, 526, 530, 536, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273 ,274, 280-289 ЦПК України, суд,
Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2) заборгованість за кредитним договором № 6234449 від 01.01.2023 в розмірі 55720 гривень, з яких: 20 000 гривень - сума кредиту; 35720 гривень - сума процентів за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» сплачений судовий збір у розмірі 1696 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», юридична адреса: код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Загородня,15, офіс 118/2.
Представник позивача: ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 21.10.2024.
Суддя: Андріюк І.Г.