Справа№938/1361/24
Провадження № 1-кп/938/151/24
про призначення судового розгляду та застосування запобіжного заходу
22 жовтня 2024 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 , який приймає участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)»
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в присілку АДРЕСА_2 , має право постійного проживання в Україні, не працевлаштованого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, з середньою освітою, депутатом не обирався, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопрушення, передбаченого ч.1 ст. 294 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 28.08.2024 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за 12024091130000097, -
До Верховинського районного суду Івано-Франківської області надійшов для розгляду обвинувальний акт з доданими до нього документами про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України.
Ухвалою суду від 15.10.2024 року справу призначено до підготовчого судового засідання.
Під час підготовчого судового засідання прокурор, обвинувачений, його захисник та потерпіла вважали можливим призначити судовий розгляд цього кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, відповідно до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього матеріали, приходить до такого висновку.
Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для його повернення не вбачається. Підстав для закриття провадження на даній стадії судового розгляду не встановлено, кримінальне провадження підсудне даному суду.
В підготовчому судовому засіданні клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопрушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, з викликом учасників кримінального провадження.
Відповідно до положень ч.5 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
У ч.ч.1,2 ст. 314-1 КПК України закріплено, що з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також ухвалення судового рішення щодо виду покарання, необхідно доручити представнику органу пробації скласти досудову доповідь в порядку, визначеному законодавством.
Також прокурором заявлено клопотання, яке підлягає задоволенню, щодо здійснення судового виклику до суду для допиту свідків, які включені до реєстру матеріалів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Одночасно прокурором заявлено клопотання про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном 60 діб, яке вручено обвинуваченому та його захиснику з дотримання строків, встановлених КПК України.
В обґрунтування цього клопотання прокурором зазначено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років позбавлення волі, який відповідно до ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів. Ухвалою слідчого судді від 30.08.2024 року застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку розслідування до 26.10.2024 року.
Крім того, наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України,а саме, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 .
Прокурор у підготовчому засіданні вказане клопотання підтримав, просив його задоволити.
Потерпіла ОСОБА_6 просила залишити обвинуваченого під вартою, оскільки вона його боїться.
Обвинувачений та його захисник - адвокат ОСОБА_5 не заперечували щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши та дослідивши матеріали даного клопотання, приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до положень рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017 (справа № 1-28/2017) продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов'язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у частині другій статті 29 Конституції України, згідно з якою «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом».
Конституційний Суд України вважає, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.
Таким чином, зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають автоматичне продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного.
Враховуючи вищевказане, прокурор звернувся до суду про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а не про продовження його строку.
У ч. 1 ст. 177 КПК України закріплено, що з метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з вимогами ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшло підтвердження під час розгляду на стадії досудового розслідування слідчим суддею клопотань про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зокрема, ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30.08.2024 року застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку розслідування до 26.10.2024 року з визначенням застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - 151 400 гривень.
Судом встановлено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому вищевказаного запобіжного заходу, а саме, що він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу.
Зокрема, як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року в справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Відповідно до ст. 5 п. «С» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 10 років, впродовж останнього часу проживав з дочкою потерпілою - співжителькою ОСОБА_7 в одному житловому будинку, в умисному знищенні якого обвинувачується, то суд вважає доведеним наявність ризиків, передбачених п. 1 та п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду та впливати на потерпілу.
На переконання суду, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який не належать до переліку кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити розмір застави обвинуваченому
Відповідно до ч. ч. 4,5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину ( ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину), - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку щодо визначення застави підозрюваному ОСОБА_4 в розмірі 151400 гривень, що відповідає 50 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2024 року) та узгоджується зі змістом ст. 182 КПК України. Внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього такі обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;
2) не відлучатися із Верховинського району Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілою в даному кримінальному провадженні;
5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спитрні напої;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну (при їх наявності).
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, зазначені обов'язки покладаються на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що застосування інших більш м'яких видів запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, а тому необхідно застосувати відносно нього запобіжний захід у виді тримання його під вартою строком на 60 днів з визначення розміру застави.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 110, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 314-316, 372 КПК України,-
Призначити кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні криміналього правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, до судового розгляду суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Верховинського районного суду на 31.10.2024 року о 12.00 годин із участю прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілої.
У судове засідання викликати для допиту таких свідків, як ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Доручити персоналу Верховинського районного сектору філії державної установи "Центр пробації" в Івано-Франківській області скласти та подати суду в строк до 30.10.2024 року досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в присілку АДРЕСА_2 , який на даний час утримується в Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12).
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.
Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в присілку АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 21 грудня 2024 року включно.
Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12).
Визначити заставу в розмірі 151400 гривень, що відповідає 50 розмірам прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб (станом на 01 січня 2024 року), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом її дії до 21 грудня 2024 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави такі обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;
2) не відлучатися із Верховинського району Івано-Франківської областібез дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілою в даному кримінальному провадженні;
5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спитрні напої;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну (у разі їх наявності).
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 21 грудня 2024 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на вищевказаний депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12".
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити Верховинський районний суд Івано-Франківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_13